Листи-новини і листи-газети - попередники періодичних видань - іменувалися по-різному ("аvuso", "novo", "Zeddell"), але найбільш поширеною була назва "цайтунг" (Zeitung), від "цайт"- час. Хоча, як вважають дослідники, слово "газета" у значенні "повідомлення" вживалося в кельнському регіоні ще в 1300р., але вперше з'явилося в заголовку видання в 1502 “Newe Zeytung von orient und affgange” [В 4].

На ХІУ - ХУ століття припадає розквіт окремих німецьких міст з особливо розвиненим ремісництвом, торгівлею і пов"язаних промислово-культурними стосунками зі столицею ренесансної Європи - Італією. Аугзбург, Стразбург, Нюрнберг стають не тільки осередками німецького гуманізму, а й інформаційними і видавничими центрами. Листи-газети стають помітними ознаками цього часу. Листування купців Міхаеля Бехайма (1443), Штефана Раблера, поява наукових листів-газет, різних додатків - свідчать про систематичний характер таких форм комунікації.

Масовість та періодичність стають невід"ємними рисами і рукописних газет ХУІст., з появою яких дослідники і пов"язують зародження німецької преси. Причому, підготовка, переписування та розповсюдження цього виду газети тісно пов"язане з діяльністю поштових станцій, осередків інформаційного обміну. Це дійсно був час, "коли пошта робила газету", і будь- який бажаючий міг замовити і передплатити ці видання.

Менш розповсюдженими були так звані "фуггер-газети". Локальний характер їх повідомлень, наявність приватного листування, секретної інформації, цензурний контроль не дали можливості поширитися цьому різновиду рукописної преси. Але їх засновник - банкир і лихвар Якоб Фуггер увійшов в історію і як перший монополіст у торгівлі індульгенціями. Відомий монах Тецель, який викликав гнів і обурення Мартіна Лютера, був одним з агентів банкірського дому Фуггерів. Торгівельний дом Фуггерів в Лейпцигу мав численні комерційні зв"язки практично з усіма європейськими державами, королівськими дворами, і навіть з римською курією. Інформація стала для них звичайним товаром, як і все інше [1].

Незважаючи на це, Германія стала однією з перших країн, де з'явилася друкована газета. Слід звернути увагу, що німецька побутова культура вже була знайома з періодичністю як інформаційною ознакою. Історіографічні збірки "мессреляції" ("ярмаркові звіти") досить регулярно восени і навесні виходили в ХУІ столітті і були пов"язані з видавничою діяльністю австрійця Михаїла фон Айнцінга, який зібрав і оприлюднив історію сенсаційного Кельнського собору ( 1588), рішенням якого архієпіскоп курфюста Гебгарда був оголошений поза законом. Успіх цього видання заохотив Айнцінга, і він почав регулярно складати звіти (реляції) про громадські події, додаючі власні спостереження. Оскільки їх вихід співпадав з часом Франкфуртської ярмарки, то їх і назвали "ярмарковими звітами" (37~стг2-49). Поступово час між виданням зменшувався, доки, за логікою такого типу видань, вони не перетворилися на тижневики.

З'являються офіційні тижневі газети. Поява першої багатосторінкової газети, що містила суспільне важливу інформацію з усього світу, датується в Германії 1605 роком. Иоханн Каролус, книготорговець, засновує у Страгзбургу тижневик "Авізо". З 1609 відомі тижневики - "реляції", що виходили в Вольфенбюттелі. За своїм змістом це були різні рукописні (потім друковані) видання, де на 4 сторінках на всю площину шпальти містилася суха інформація та повідомлення. Незважаючи на обмежений тираж, ці видання мали поширення і за межами Германії.

у 1650 році Тімотеус Рітцш, отримавши привілей, починає видавати щоденну газету "Айнкомменде цайтунг" (Газета, що надходить), першу друковану газету такого типу в світі. Невисокими були тиражі первісних газет - 350 - 400 примірників.

В Англії, на відміну від Германії, появі преси передував розвиток книговидавничої справи і складання загально-національного ринку, ліквідація адміністративної та господарчої роздробленості. Інша специфічна риса - коммерціалізація газетярської справи, пов"язана зі стримким розвитком ринкових стосунків і зі складанням політичної системи.

Чисельні News містили переклади з аналогічних європейських видань німецькою, фламандською, італійською мовами. На кшталт римських ореrаrіі в Англії існувала професія збирача новин, працювали агентства, що друкували зібрані новини на продаж (2, с.380). Заможні люди утримували для себе таких складачів рукописних газет.

Наприкінці XVI ст. рукописні листки потіснили друковані збірки новин – news-ballads I news-pamphlets (4,р.З). На жаль, ці попередники газет залишили нам лише назви : "Новини з Фландрії'У'Новини з Германії і Голандії ", "Жахливі новини із західної Англії про пожежу Тівертон".

Збирачем новин за професією був і Наталіель Баттер, який почав видавати власний листок новин "Weekly News'' (1622). Публікував він лише факти (більшість перекладених з голандських видань), небезпідставно побоюючись цензурних перепонів. Інформаційні лакуни доводилося заповнювати текстами з Біблії, вигаданими новинами, розповідями про сирен та морських тварин. Як свідчать історики преси, судячи з усього, в Лондоні виходила ще одна одноіменна газета, що видавалася Томасом Аргеро. Ця плутанина зумовлена формальною і тематичною невизначеністю перших газет, більшість яких були загублені. У первісних виданнях постійно змінювалися назви, цензурні заборони змушували видавців робити перерви в друкуванні газет.

Недосконалість первісної газети викликала незадоволення читачів і навіть дошкульні сатиричні випади, як-то комедія Бена Джонсона "Постачання новин" (1626). Більш популярними були епістолярні жанри. "News letters', як різновид рукописних видань, були набагато різноманітнішими, ніж перші друковані газети. Приватне листування давало змогу виражати політичні вподобання, уникаючи цензурних репресій.

Стрімкий розвиток преси у 30-40-х рр. ХУІ ст. був пов"язаний із політичною самоідентифікацією англійського суспільства. У листопаді 1641р. у формі газети було опубліковано звіт про парламентські засідання, а в період 1642-1649р. виходило не менш 170 щотижневих газет.

Історія виникнення преси у Франції

На відміну від інших країн, Франція мала давній і