До XX ст. різниця між новим стилем і старим (юліанським) досягла 13 діб. в нашій країні новий стиль було запроваджено лише в 1918.

Різниця між старим і новим стилями в 13 діб зберігатиметься і в XXI ст., а в XXII ст. збільшиться до 14 діб.

Новий стиль, звичайно, не зовсім точний, але похибка в 1 добу нагромадиться за ним лише протягом 3300 років.

2.1 Опис журналу «Пластилін»

Журнал пластилін народилася десь на зламі 2003-2004 років, а якщо подивитись на перший номер то там вказано, що все таки це був 2003 (приблизно в кінці осені чи на печатках зими). Сама ідея виникнення газети плекалася в Івано-Франівському ПЛАСТІ досить давно, було декілька спроб, але всі вони завершувались невдачами, максимум досягали 2 чи 3 номерів. Варто згадати ряд пластових газеток, а саме: Ну і ну, Ластівка, Спалах і ще багато інших, назви яких згадати дуже важко.

Того часу заду малось видати черговий журнал, оскільки було бажання спробувати ще раз. Одразу знайшлися люди які захотіли попрацювати над новим проектом, добра частина яких зараз продовжує дописувати в сучасну газету. Коли відбулись збори одразу була придумана назва виданню пластилін, оскільки газета мала розповсюджуватись не тільки в внутрішньому колі пластунів, але і серед школярів вирішили такою назвою популяризувати Пласт, тому перших 5 літер в видання писались великим шрифтом. На тій же збірці було вигадано імена рубрик, окремі з яких лишились і на цей час. Одразу сформувалась і редколегія. Після появи першого номеру всі сильно зраділи. Перше число видання було чорно-білим, надрукованим на офсетному папері і зверстане фірмою Місто-НВ.

Згодом почалась робота над другим номером, схема праці була такою, що всі протягом 3х тижнів зносять свої матеріали головному редактору в будь-якому вигляді. Потім до текстів підбирались ілюстрації і весь матеріал ішов в Місто-НВ на верстку.

Вже на початку 2004 року виходить друге число, яке всім запам’яталось вже не чорно-білим друком, а синім. Номер наповнювали статті на антиузалежнюючу тематику, та багатьом він запам’ятався тим, що в ньому було відверте інтерв’ю з пациком який вживав наркотики і статтьою про рагулів. Проводяться постійні збори Ппластилінівців, після кожного виданого номеру, з метою покращення газети відбувається обговорення числа.

Третій номер вже був зверстаний не Містом-НВ, а Модестом, це одразу стало помітно у дизайні, де все кардинально помінялось. Розширився і сам обсяг газети, в ньому було аж (!!!) 14 сторінок. Окрім традиційних статей про шкідливі звички з’явились і матеріали про Франківську рок-музику, лищетарство і звичайно про рагулізм.

На початках літа 2004-го виходить двох тисячним накладом четверте число пластиліну, газета в окремих колах стає популярною, виникають і нові дописувачі. Видання серйознішає, в ньому починають з П являтися автографи відомих людей: Юлія Лорд, Юрко Андрухович, Сашко Ірванець, Андрій Курков.

Робота триває і далі. Газету почав повністю дизайн) вати Модест, набирався досвід і в редколегії, відповідно зростала і якість написаних матеріалів. В світ виходить чергове число, де була поміщена стаття про Не українське радіо, перше інтерв’ю з графітчиком, групою ФЛІТ і фоторепортаж з автографами від Тараса Чубая, Юрка Покальчука, ГАЙДАМАКІВ, ППІКАРДІЙСЬКОЇ ТЕРЦІЇ, МЕРТВОГО ПІВНЯ, ТНМ КОНГО. Постійно з’являються нові дописувачі.

Далі настає переломний момент в Українській історії, тому тимчасово журнал відходить на задній план, ледь не вся редколегія бере участь у Помаранчевій революції в Києві. Після чого виходить нове число пластилін - з зображенням на першій сторінці молодої пари, на лицях якої

написано слово ТАК!. Таким чином редакція хотіла символічно підтримати події що на той час відбувались в Україні. В свіжому номері, як завжди, присутній комікс, розмова з Тарасом Чубаєм. Виникають нові дописувачі з інших регіонів, зокрема з Миколаєва.

Сьомий номер пластилін є певно найбільш цікавішим. В ньому редакція поміщає так звану провокацію, таке собі звернення написане пафосно-єхидним стилем, яке викликала велику увагу. Враження від прочитаного були різні від цілковитого захоплення до абсолютного несприйнятгя. На номер посипалось одразу багато критики, в том) числі і від станичного проводу Пласту. Окрім вище згаданої провокації в числі прис)тні тексти про революційну ПОРУ, коротка розмова з Тарасом Прохаськом, інтерв’ю з Сашком Положинським і весела стаття Аспекти Галицького Характеру. Вже в цей час в редколегії виникають амбіції. Члени редакції здобули трохи досвіду і газета ставала з кожним номером популярнішою поза пластовим середовищем, тому з’являються думки видавати часопис офіційно, на міський рівень. Для цього було вирішено видати восьмий номер як найшвидше і як найякісніше, це була така собі репетиція перед виходом НОВОГО пластиліну.

Менше ніж за місяць з друку виходить у світ восьмий номер, до нього було залучено вже більше нових людей і не пластунів. Число вийшло досить цікавим і ще раз підтвердило редколегії про готовність випускати газету на міський рівень.

Настає літо гаряча пора для пластунів, тому редколегія згортає на цей час свою діяльність. З початком осені пластилінівці знову збираються до купи щоб поділитися своїми ідеями над майбутньою, новою газетою. Назву всі одноголосне вирішують лишити ту саму, тобто ПЛАСТИЛІН, але вже без виділеного слова ПЛАСТ оскільки часопис виходить за межі організації, таким же залишається і гасло: Зліпи з себе людину О. Видання зберігає