Аналіз наявних систем авторитетного контролю окремих країн показав, що за час свого існування ця ідея з теоретичних положень еволюціонувала у конкретні практичні форми та зросла у проблему міжнародного значення. Завдання представлення імен/найменувань на міжнародному рівні пов'язане з необхідністю подолання цілого ряду суперечностей, які обумовлені принципами, прийнятими на національному рівні та широко використовуються у практиці бібліографічних служб і бібліотек. Для того, щоб зрозуміти цілі та основні причини необхідності існування міжнародної авторитетної системи, необхідно перш за все розглянути концепцію IFLA UBC. Протягом 20-ти років IFLA веде роботи по створенню міжнародної системи авторитетних даних (International Authority System), зокрема по визначенню термінів "національні автори" та "національні колективи", структури авторитетних даних у міжнародному форматі, розробці стандарту представлення авторитетних даних тощо. Найбільш вагомим результатом роботи IFLA у цьому напрямку стала публікація у 1991 р. формату UNIMARC/Authorities.

Концепція UBC щодо авторитетних даних передбачає додержання таких принципів:

у відповідності з першим принципом передбачається, що кожна країна несе відповідальність за формулювання авторитетних заголовків для її індивідуальних та колективних авторів;

у відповідності з другим принципом передбачається, авторитенті записи, що створюються національними бібліографічними агенціями повинні бути доступними для використання іншими країнами, що потребують авторитених даних для тих самих авторів.

Умови використання принципів UBC в бібліографічному описі та авторитетних даних однакові.

По-перше, повинно існувати загальноприйняте зведення принципів, стандартів та практичних посібників по формулюванню та структурі каталогізаційних даних.

По-друге, кожна національна бібліографічна агенція має здійснювати свою діяльність на основі всебічної сумісності даних при умові дотримання стандартів.

По-третє, повинна існувати інфраструктура, яка б підтримувала ефективний обмін даними поміж національними бібліографічними агенціями.

Ступінь дотримування цих умов буде впливати на розширення чи обмеження реалізації авторитетного контролю в міжнародному масштабі.

Робота по реалізації концепції UBC в частині, що торкається нормалізації заголовків індивідуальних та колективних авторів та здійснюється IFLA протягом 20-ти років, в значній мірі грунтується на визнанні необхідності реалізації трьох завдань:

стандартизації діяльності по створенню заголовків та структуризації авторитетних даних;

створення умов для досягенння сумісності авторитетних даних, що дає можливість покласти відповідальність за створення та розповсюдження авторитетних записів;

розробка інфраструктури підтримки ефективного міжнародного обміну авторитетними даними.

У 1978 році на сесії IFLA в Штрбске-Плесо (ЧССР) була створена Робоча група по заснуванню Міжнародної системи авторитетних даних (International authority system — IAS), до складу якої ввійшли представники Австрії, Канади, СССР, США, Франції, ФРГ, Швеції, Японії. Метою Робочої групи була стандартизація змісту та структури авторитетних записів імен/найменувань у друкованій та машинній формах. Робоча група повинна була вирішити ряд завдань:

дати характеристику функцій бібліографічної діяльності та засобів обміну авторитетними даними, що мають підтримувати IAS;

проаналізувати співвідношення даних, що мають бути включені у заголовки, з національними правилами створення бібліографічних записів;

визначити різні типи заголовків та встановити елементи даних, що мають бути включені до складу авторитетного запису;

дати визначення для термінів "національні автори" та "національні колективи";

визначити структуру авторитетних записів в UNIMARC форматі;

дати характеристику та установити значення міжнародного стандартного номера авторитетного запису (International standard author number — ISAN).

Робочою групою було укладено документ, який визначив основне коло завдань для IAS та базові передумови для їх стиковки та реалізації. У документі виділено чотири рівня функціонування IAS. Для кожного рівня визначена мета, перелічені умови та функції системи по відношенню до різних бібліографічних процесів. Рівні організовані таким чином, щоб максимально відповідати постійно зростаючій складності структури. При цьому кожний рівень є основою для реалізації наступного.

На першому (базовому) рівні система призначена сприянню передачі авторитетних даних на друк чи мікродрук з одної національної агенції до іншої в стандартному форматі. Єдиною умовою функціонування такої системи було визначення в загальному вигляді стандарту для представлення авторитетних даних, що впливав би на зміст авторитетного запису, на структурування елементів даних всередині запису, на використання знаків та символів для індикації зв'язків поміж елементами даних.

Робота над стандартом виявила, що реально існують три форми опису:

власно авторитетний опис;

опис, що містить посилання;

загальний пояснювальний опис.

Тільки за допомогою комбінації та інтеграції всіх трьох форм може бути складено повний авторитетний запис, чітко відображаючий зв'язки поміж установленою, або авторитетною, формою заголовку та його варіантами, які може шукати користувач. Управління цими зв'язками, правила, що були прийняті для їх відображення та засоби, що дали б можливість об'єднання авторитетних описів з описами, що містять посилання, в одному візуальному представленні даних стали питаннями, потребуючими найбільшої уваги Робочої групи.

Результатом цієї роботи став підготовлений у 1983 році проект "Керівництво до складання заголовків авторитетних даних та посилань" ("Guidelines for authority and reference entries" [9]), який був затверджений у 1984 році та опублікований у Лондоні Міжнародним бюро IFLA по UBC. У "Guidelines..." визначені елементи даних, що наводяться у авторитетних записах у формі, що легко сприймається. Форма даних, що включаються в авторитетний запис, є предметом правил та інструкцій, що використовують агенції, які створюють запис. До них, наприклад, належить такий документ, опублікований IFLA для форми заголовків, як "Форма та структура заголовків колективного автора". Крім того, дозволяється користуватися окремими правилами для формулювання заголовків, що були включені в національні правила каталогізації. "Guidelines..." склало основу для розробки міжнародних форматів представлення імен/найменувань.

Другий рівень системи створюється для мінімального удосконалення першого рівня, з метою узгодження обміну авторитетниими даними в машиночитаємій формі.

У доповнення до необхідних