Інші вчені ототожнюють тероризм лише з політичними злочинами. Тероризм же є поняттям набагато ширшим. Для ілюстрації цього твердження можна навести декілька його визначень,якими користуються відомі організації антизлочинного спрямування.

ЦРУ визначає тероризм як погрозу застосування чи застосування насильства в політичних цілях особами чи групою осіб, які діють за або проти існуючого в країні уряду, коли такі дії спрямовані на те, щоб нанести удар чи залякати більш чисельну групу або безпосередню жертву, щодо якої було застосовано насильство.[10, с.66]

ФБР використовує у своїй діяльності наступне визначення: “Тероризм-протизаконне застосування сили проти осіб чи власності, щоб залякати чи примусити уряд, цивільне населення або будь-який сегмент для досягнення політичних і соціальних цілей.”

Міністерство оборони США ( директива № 2000.12 від 20.12.83 р.) дає таке визначення: “ тероризм - протиправне застосування чи погроза застосування сили або насильства революційною організацією проти індивідів чи власності з метою справити тиск або залякати уряд у політичних чи ідеологічних цілях. Закон України “ Про боротьбу з тероризмом” передбачає , що тероризм- це суспільно небезпечна діяльність, що полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур , залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей. [4, с.1].

Український дослідник тероризму В.Ф.Антипенко вважає тероризм політичним злочином і з огляду на це пропонує кримінально-правову норму, що визначає відповідальність за цей злочин віднести до розділу "Злочини проти основ національної безпеки України". Він визначає тероризм як застосування насильства для впливу шляхом залякування на недоторканість національних чи наднаціональних інститутів, яке призвало до певних жертв, або настання суспільно-небезпечних наслідків, або таке, що утворює загрозу їх настання. [6,c.45]. З цією думкою цілком можна погодитись.

В.П.Ємельянов розглядає поняття тероризму ширше і не обмежується розуміннями його як політичного злочину. Він визначив тероризм, як такі загально-небезпечні дії або суспільну небезпеку, якi спрямовані на створення в соціальній сфері обстановки страху, неспокою, пригніченості з метою прямого або непрямого впливу на прийняття будь-якого рішення чи відмови від нього в інтересах винних.

Це визначення вдало відображає сутність тероризму і не переобтяжене зайвими поняттями. Крім того, В.П.Ємельянов пропонує і свій варіант кримінально-правової норми, що передбачає відповідальність за тероризм.

"Вчинення або загроза вчинення загальнонебезпечних дій, що створюють небезпеку для життя або здоров'я людини чи загрозу настання інших тяжких наслідків і спрямовані на залякування населення з метою спонукання органу державної влади, органу місцевого самоврядування, міжнародної організації чи її представників, а також фізичної чи юридичної особи чи групи осіб вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії (тероризм) [15,с.85].

Дане визначення по своїй суті відповідає визначенню терористичного акту даного в ст.258 діючого нині Кримінального кодексу, що має такий вигляд:

1.Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації, воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою. [2, с.258]

На мою думку визначення, що подано в Кримінальному кодексі є занадто розширеним і потребує певного звуження, визначення Ємельянова було б більш придатним, але воно також далеке від досконалості.

Крім того, такий український дослідник тероризму, як В.Ліпкан вважає, що в Кримінальному кодексі потрібно подати визначення тероризму, а не терористичного акту, до якого включити також організацію , фінансування, підтримку, створення терористичної групи, а не виділяти це положення в окрему частину (ч.4 ст.258 ККУ)[9, с.77].

Це положення є також спірним, оскільки такий дослідник як Ємельянов, вказує на те, що створення терористичної організації відповідає за ознаками ст.255 ККУ створенню злочинної організації.

С.Гавриш вважає, що тероризм розглядається наукою в

трьох аспектах:

В першому розумінні тероризм є злочином, відповідальність за який передбачена Кримінальним кодексом.

В другому - тероризм визначається як організація, фінансування, підтримка, створення терористичної групи, а так само участь у ній з метою вчинення злочинів терористичного характеру.

В третьому - тероризм ототожнюється з терористичними доктринами, тобто системою знань, установок, переконань, які оправдовують вчинення злочинів терористичного характеру, так як вони спрямовані на досягнення "вищої мети".

В цій роботі детально розглядатиметься поняття тероризму саме як злочину.

З вищевикладеного зрозуміло, що тероризм є надзвичайно складним соціально правовим явищем і тому для більш повного розкриття його суті необхідно розглянути склад злочину - тероризм, тобто зупинитися на його об'єктивних та суб'єктивних ознаках.

1.1. Об'єктивні ознаки тероризму

Метою цього підрозділу є визначення ознак тероризму, тобто уточнення складу злочину тероризм, що дозволить в подальшому відмежувати його від інших злочинів з елементами тероризування