(вимагання, погроза щодо судді, працівника правоохоронного органу, угон або захоплення повітряного судна тощо).
Під тероризмом у спеціальній літературі розуміють залякування населення і органів влади з метою досягнення злочинних намірів, що полягає у погрозі насильством, підтриманні стану постійного страху з метою досягнення певних політичних цілей, спонукати до певних дій, привернути увагу до особи терориста або організацій, які він представляє. [З, с.636]
Насамперед , відмінною рисою тероризму є те, що він породжує загальну небезпеку для невизначеної кількості невинних жертв, яка виникає внаслідок вчинення загальнонебезпечних дій або погрози такими. Небезпека при цьому повинна бути реальною і поставати від діянь, що об'єктивно виразилися у загальнонебезпечних діях, що реально можуть заподіяти шкоду невизначеній кількості осіб або спричинити інші тяжкі наслідки. Ще однією рисою тероризму є публічний характер його виконання. Інші злочини звичайно вчиняються без претензії на розголос, а при інформуванні лише тих осіб, в діях яких є зацікавленість винних. Тероризм же без широкого розголосу не існує.[15, с.83]
Найважливішою ознакою тероризму є винне створення обставини страху, пригніченості, напруженості. В той же час дослідники звертають увагу на те, що залякування населення для терористів є не самоціллю, а засобом досягнення мети - мети примушення до вчинення або відмови від вчинення якихось дій.
Отже, склад тероризму має конструктивно містити в органічній єдності сукупність таких ознак:
1. Вчинення або погроза вчинення загальнонебезпечних дій
(вибухів, підпалів, отруєнь, затоплень, екологічних катастроф тощо).
2. Спрямованість цих дій на залякування населення.
3. Наявність спеціальної мети.
Відсутність хоча б однієї з зазначених ознак має відсутнюватись як відсутність складу тероризму.
О'бєкт тероризму
У теорії сучасного кримінального права домінуючим підходом є визначення поняття об'єкту злочину як тих суспільних відносин, на які посягає злочин. Конституція України докорінно змінила ціннісні орієнтації відносно елітарної демократії. Зокрема, у ст.З Основного закону найвищою цінністю проголошено людину, а її права, свободи та їх гарантії зумовлюють відповідно напрям діяльності держави[1,с.3]
Чітке визначення об'єкту тероризму допомагає з'язувати суть цього злочину, а також окреслити характер і ступінь його суспільної небезпеки. Слід зважати на те, що існує два основні види тероризму: політичний (державний) та кримінальний тероризм (економічний, екологічний, ядерний, кібернетичний тощо).
Якщо зробити аналіз статті 258 "Терористичний акт" Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року, необхідно підкреслити, що не зовсім вдалим є зазначення мети тероризму як "порушення громадської безпеки". Розглядувана кримінально-правова норма міститься в Розділі IX Особливої частини "Злочини проти громадської безпеки". І тому, родовим об'єктом усіх злочинів, що містяться у цій главі, є саме відносини громадської безпеки. Отже, громадська безпека є основним об'єктом тероризму, а не його метою [9 ,c.78] . Ряд фахiвцiв вважають, що тероризм належить до злочинiв проти держави, оскiльки його метою є досягнення полiтичних цiлей.
На цiй основi за пiдслiднiстю (ст.112 КПК) досудове слiдство у справах про тероризм провадиться слiдчими органiв Служби безпеки України. Взагалі , тероризм є багатооб'єктним злочином. Він посягає і на громадську безпеку (основний об'єкт), і на життя, здоров'я права громадян, і на відносини власності (додатковий об'єкт) тощо. Після визначення об'єкта злочину, можна буде стверджувати про політичний, або кримінальний, або інший вид тероризму. Наприклад, родовим об'єктом політичного тероризму буде безпека (внутрішня і зовнішня) держави, в той час як додатковими - життя представника державної влади, або представника іноземної держави, відносини власності тощо.
Родовим об'єктом кримінального тероризму є громадська безпека, в той же час додатковими об'єктами можуть бути життя, здоров'я, честь та гідність громадян, власність тощо.
Найбільш суттєве значення для правозастосовчої діяльності має безпосередній об'єкт, під яким розуміють ті конкретні суспільні відносини, які прийняті під охорону певного кримінального закону і яким завдається шкода злочином, що підпадає під ознаки даного складу. Чинний кримінальний закон відносить терористичний акт до злочинів проти громадської безпеки. Під громадською безпекою слід розуміти стан суспільних відносин , за якого природні, технічні та інші джерела загальної небезпеки , на які людина впливає своєю діяльністю, не створюють небезпеки для життя і здоров’я людей та для збереження матеріальних цінностей. Однак, приймаючи до уваги , що форми вчинення терористичного акту і методи, які використовуються для досягнення поставленої мети, є надзвичайно небезпечними, то даний злочин слід віднести до злочинів проти Основ Національної Безпеки.
В.Ф.Антипенко звертає увагу на таке: "громадська безпека не може бути основним об'єктом тероризму... Залякування в тероризмі виступає не самоціллю, а засобом досягнення мети впливу на основний об'єкт, цим реалізується спонукання відповідних осіб до вигідних для терористів рішень. Основним же об'єктом в тероризмі є національні та наднаціональні інститути (у їх різноманітних варіантах), посягання на які через дію на безпосередній об'єкт винні особи досягають чи прагнуть досягти головної мети - порушення їх недоторканості."
Необхідно врахувати , що сучасний тероризм наносить шкоду державним інтересам, а саме безпеці держави. Державна безпека розглядається в двох аспектах :
зовнішня;
внутрішня( система заходівв суспільно-політичній , економічній сферах), складовою частиною якої є громадська безпека.
Однак державна безпека є об’єктом злочинів , передбачених Розділом I Особливої частини ККУ ”Злочини проти Основ Національної Безпеки”.
Паралель можна провести між ст.258 і ст..113 ККУ