наслідків, під якими розуміють такі зміни в навколишньому світі, коли виникає реальна загроза, високий ступінь ймовірності заподіяння дійсної шкоди життю чи здоров'ю особи, власності, нормальному функціонуванню транспорту, зв'язку, забезпеченню споживачів водою, енергією, продуктами харчування тощо. Реальність загрози визначається з урахуванням місця та часу терористичного акту, наявності людей чи матеріальних цінностей, використовуваних знарядь та засобів, їх вражаючих властивостей і потужності тощо.[З, с. 638]
Отже , акти тероризму можуть бути вчинені різними способами, які поєднує насильницька суттєвість щодо їх механізму. "Насильство" у контексті тероризму багатьма дослідниками тлумачиться як загроза використання сили, або використання сили для заподіяння шкоди окремій особі чи групі осіб на відміну від вживання цього терміну в широкому розумінні, як позбавлення волі чи порушення прав людини, що є цілком логічним. Зміст залякування полягає в тому, що під кожний вчинений акт тероризму закладено погрозу вчинити в наступному акт, як правило ще більш жорстокий і руйнівний. [5, с.93]
Проте аналіз форм терористичного акту вказує на недосконалість ст.258 По-перше, ст.258 ККУ не дає визначення терористичної групи чи терористичної організації, посилаючиь на відповідні статті ,що дають тлумачення злочинних організацій і організованої групи, важаючи, щовони є аналогічними за змістом. При цьому виникає питання про те, чи потрібна ч.4ст.258 ККУ, яка передбачає відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації,, коли відповідальність з такої позиції законодавця може бути передбачена в ст.ст .27 і 152 ККУ. Тимчасом ЗУ “Про боротьбу з тероризмом” дає чітке визначення терористчної групи і терористичної організації: ”Терористична група- група з двох і більше осіб,які об’єднались з метою вчинення терористичних актів.
Терористична організація- це стійке об’єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розполіл функцій, встановлено певні правила поведінки , обов’язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною , якщо хоч один з структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома б одного з керівників ( керівних органів) усієї організації.”
Внаслідок цього , з врахуванням даного закону, на нашу думку, законодавцю варто було б запозичити такі терміни з метою уникнення різних колізій при визначенні поняття терористичної групи чи терористичної організації та відповідальності за її створення, керівництво що обґрунтовувало доцільність ч 4. ст.258 ККУ.
По-друге , ми не бачимо в нормі ККУ роз’яснення понять” матеріальне ,організаційне чи інше сприяння створенню чи діяльності терористичної групи чи терористичної організації.” Проте вiдповiдно до ст. 26 Закону “Про боротьбу з тероризмом” вiдповiдальнiсть несуть керівники та посадовi особи пiдприєств, установ, органiзацiй, а також громадяни, якi сприяли терористичнiй дiяльностi., зокрема:
фінансували терористів , терористичні групи( терористичні організації);
надавали або збирали кошти безпосередньо чи опосередковано з наміром використання їх для вчинення терористичних актів чи злочинів терорристичної спрямованості;
проводили операції з коштами та іншими фінансовими активами;
надавали кошти, інші фінансові активи чи економічні ресурси, відповідні послуги безпосередньо чи опосередковано для використання в інтересах фізичних осіб,які вчиняють терористичні акти або сприяють чи беруть участь у їх вчиненні, чи в інтересах юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму, а також юридичних і фізичних, які діють від імені чи вказівкою зазначених осіб;
надавали допомогу особам , які брали участь у вчиненні терористичних актів;
6)вербували фізичних осіб для заняття терористичних діяльністю, сприяли встановленню каналів постачання зброї терористам та переміщенню терористів через державний кордон України;
7) переховували осіб, які фінансували, планували, підтримували чи вчиняли терористичні акти або злочини терористичної спрямованості;
8) використовували територію України з метою підготовки чи вчинення терористичних актів проти інших держав або іноземців
Відповідно до вказаного нормативного акту ми вважаємо, що потрібно прийняти норму, яка б давала чітке тлумачення однієї з форм об’єктивної сторони саме в ККУ.
У теорії кримінального права панує думка, що злочини проти громадської безпеки визнаються закінченими вже з моменту створення загальної небезпеки. З огляду на особливу небезпеку тероризму, даний злочин повинен вважатися завершеним з початку вчинення дій, які посягають на громадську безпеку, або з моменту загрози їх вчинення. Отже, даний склад злочину повинен бути формальним, тобто його наслідки будуть винесені за межі складу злочину, оскільки на його кваліфікацію не впливає: чи досягли винні своїх кінцевої та проміжної мети.
1.2. Суб'єктивні ознаки тероризму
Суб'єкт тероризму
Суб'єкт тероризму - спеціальний, оскільки ним є фізична особа, яка на момент вчинення злочину досягла віку 14 років.Однак законодавець не дає чіткого визначення поняття суб’єкта вказаного злочину – терориста в ККУ, на відмінно від Закону України ”Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003 р. Даний закон вказує , що терористом є особа , яка бере участь у терористичній діяльності [4,ст.1] . Виходячи з роз’яснення ,що включає в себе терористична діяльність, виникає спірне питання про вік , з якого настає кримінальна відповідальність за терористичний акт. На мою думку, вона за вказаний злочин повинна наставати з 16 років.
Суб'єктивна сторона
З суб'єктивної сторони тероризм вчиняється лише з прямим умислом. Особа усвідомлює суспільну небезпечність вчинюваних нею дій, що завдяки посяганню на