Суб'єктивна сторона тероризму характеризується хоча б однією спеціальною метою, зазначеною в дизпозиції ч.1. ст.258 ККУ: а) порушення громадської безпеки, залякування населення, б) провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, в) вплив на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, г) привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста).

Отже, важлива роль у тероризмі припадає визначенню мети ,під якою розуміють передбачуваний чи бажаний результат, якого прагне досягти суб'єкт шляхом вчинення злочинних дій.[9, с.80]

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.4. ст.258 ККУ характеризується прямим умислом.

Кваліфікованими видами терористичного акту є: 1)вчинення його повторно; 2)вчинення його за попередньою змовою групою осіб; 3)заподіяння ним значної майнової шкоди, заподіяння ним інших тяжких наслідків (ч.2. ст.258 ККУ) , а - загибель людини в ролі наслідку.

Повторність має місце при вчиненні терористичного акту особою, яка раніше вчинила такий закінчений злочин або ж перерваний на стадії готування чи замаху і знову вчинила посягання, передбачене ст.258 ККУ.

Злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які зазделегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків має місце при настанні наслідків у вигляді знищення чи пошкодження майна, заподіяння реальної шкоди, загроза якої передбачена ч.1. ст.258ККУ. Те, що майнова шкода є значною, а інші наслідки - тяжкими, визначається з урахуванням вартості майна, затрат на відвернення загрози чи ліквідацію збитків, кількості осіб, які потерпіли внаслідок акту тероризму, характеру і розміру заподіяної їм матеріальної, моральної та іншої шкоди тощо. До тяжких наслідків належать і заподіяння тяжкого тілесного ушкодження хоча б одному потерпілому або середньої тяжкості тілесних ушкоджень кільком особам. Проте існує спірне питання щодо ч .2 ст.258 ККУ. Виникає сумнів щодо необхідності викладу цієї норми в існуючій редакції, оскільки ч .1 ст.258 передбачає відповідальність за дії, які заподіяли значну матеріальну шкоду чи настання інших тяжких наслідків.

Загибель людини передбачає смерть хоча б однієї особи.[З, с. 637]

Ст. 258 ККУ передбачає, що звільнення від кримінальної відповідальності можливе при певній позитивній посткримінальній поведінці. Його умовами згідно з ч.5 ст.258 ККУ є: 1)вчинення дій, передбачених ч.4 ст.258, у формі участі в терористичній групі чи терористичній організації або сприяння їх створенню або діяльності, крім організатора і керівника, 2) добровільне повідомлення правоохоронного органу про вчинене, 3) сприяння: а)припиненню існування або діяльності терористичної групи або терористичної організації або б)розкриттю злочинів вчинених у зв'язку зі створенням або діяльністю такої групи чи організації, 4) відсутність у діях особи складу іншого злочину.

РОЗДІЛ II. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ТЕРОРИЗМУ.

Для нашого суспільства і держави проблема тероризму в повній мірі постала лише за останні роки, коли у політичному, економічному та соціальному житті сталися кардинальні зміни. Помічено, що тероризм має тенденцію до зростання саме у перехідні періоди життя суспільства, коли виникає підгрунття для насильства та агресії. В таких умовах та чи інша політична, економічна, соціальна, релігійна або ще якась група, намагаються нав'язати свою волю суспільству, може вдаватись до терористичного насильства.

Однак пов'язувати надії на припинення тероризму тільки з розбудовою економічно сильної демократичної правової держави (що саме по собі є перспективою досить далекою) не слід. Це могло б усунути деякі фактори та причини, у першу чергу соціального характеру, які сприяють виникненню та розвитку тероризму, але не вирішило б проблему в цілому. [6, с. 35]. Тому для ефективної боротьби з тероризмом необхідна ґрунтовна кримінально-правова розробка цього питання. Яка однією з складових частин повинна мати класифікацію видів тероризму. Класифікація такого складного явища як тероризм може відбуватися за різними підставами.

Наприклад, науковці С.Гавриш та В.Ємельянов в статті "Відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації в проекті КК Укрвїни: окремі проблеми (П.У. 2000р. №10 с.41) визначають, що сучасною наукою тероризм розглядається в трьох аспектах:

-як злочинне діяння,

-як терористичні групи (організації),

-як терористичні доктрини.

Так, як метою цієї роботи є дослідження тероризму саме як злочинного діяння, то далі я зупинюся на класифікації тероризму як злочину.

Наприклад, юридичний відділ Української федерації робітників недержавних служб безпеки визначає тероризм, як один з найтяжчих злочинів, що тягне за собою немотивовану загибель людей, знищення майна, ущемлення прав і законних інтересів громадян, дезорганізацію суспільного життя. Вони пропонують виділити такі види тероризму:

-міжнародний,

-національний,

-державний тероризм (він також кваліфікується як акт агресії).

Міжнародний тероризм

Міжнародним злочином теракт кваліфікується в наступних випадках:

-злочинець і потерпілі є громадянами однієї країни чи інших країн, але злочин скоєно за їх межами,

-теракт направлений проти осіб, що користуються міжнародним захистом,

-підготовка до злочину йде в одній державі, а скоюється він в іншій,

-скоївши теракт в одній державі, терорист переховується в іншій, і

постає питання про його видачу. [12, с.172]

В 1934р. на Мадридській конференції по уніфікації кримінального законодавства було прийняте наступне визначення міжнародного тероризму: застосування будь-якого засобу,