Науково-технічна революція і зміни у змісті й характері праці

Поступальний розвиток суспільного виробництва, його постій-не вдосконалення є фундаментальними закономірностями еконо-мічного життя людства. Він заснований на прогресі науки і техніки.

Наука — це особливий вид людської діяльності, спрямованої на виробництво нових знань про природу, суспільство та мислення. Під поняттям техніка розуміють сукупність засобів праці, що вико-ристовуються у виробничих цілях та для задоволення особистих потреб людини.

Нові знання матеріалізуються в нових засобах праці, задоволен-ня одних потреб породжує інші. З'являються нові ідеї та розробки, створюються досконаліші техніка, технологія і предмети спожи-вання. Вони зумовлюють і формують необхідні умови для подаль-ших кількісних та якісних зрушень у сфері наукових досліджень, технічних розробок виробництва та споживання. Така приблизно схема дії науково-технічного прогресу, що є безперервним про-цесом розвитку науки, техніки, технології, виробництва і спожи-вання.

Науково-технічний прогрес здійснюється у двох формах: ево-люційній та революційній.

Еволюційна форма НТП має місце, коли техніка і технологія, що застосовуються у виробництві, удосконалюються на основі вже ві-домих наукових знань. Прикладом цієї форми НТП є розвиток енер-гетичної техніки, заснованої на принципі використання кінетичної енергії пари — від простої парової машини до парогенераторів ве-личезної потужності.

Революційна форма НТП означає перехід до техніки і техно-логії, що побудовані на принципово нових наукових ідеях. Прикладом цієї форми є перехід від ручних знарядь праці до машинних, заміна енергії пари на електричну, застосування лазерної та інших сучасних технологій тощо.

Винахід та запровадження у виробництво принципово нових науково-технічних розробок призводять до суттєвих змін у трудо-вому процесі, передбачають розширення продуктивних можливо-стей людства. Тому в цьому випадку йдеться про науково-технічну революцію.

Науково-технічна революція є якісним стрибком у розвитку про-дуктивних сил суспільства на основі докорінних зрушень у науко-вих знаннях. Такі перевороти в науці, техніці та виробництві відбу-ваються регулярно. Останній з них розпочався в середині 50-х ро-ків ХХ= ст., коли було створено перший комп'ютер, коли людина почала використовувати енергію атомного ядра та займатися ген-ною інженерією. Головними особливостями сучасної науково-тех-нічної революції є універсальність, комплексність. На основі фун-даментальних відкриттів у різних галузях людських знань зміню-ються всі елементи виробничого процесу: предмети праці, засоби праці й сама праця людини.

Зміни у предметах праці знаходять своє вираження у викорис-танні нових синтетичних матеріалів з спеціально сконструйовани-ми властивостями (пластмаси, напівпровідники, композиційні ма-теріали, штучні алмази тощо).

Перетворення у засобах праці пов'язані насамперед з появою автоматичної техніки.

Автомати — це машини, які поряд з традиційними трьома еле-ментами (двигун, передавальний механізм і робоча машина) мають ще й четвертий — пристрій, що контролює і регулює процес ви-робництва.

Техніка з програмним управлінням дає змогу подолати межі ви-робництва, зумовлені психофізіологічними можливостями людини. Крім того, застосування комп'ютерної техніки відкриває широкий доступ до всього потоку науково-технічної інформації, накопиче-ної людством. Тим самим праця попередніх поколінь, яку містить ця інформація, може бути оперативно залучена до будь-якого ви-робничого процесу. Завдяки цьому наука стає безпосередньо про-дуктивною силою суспільства, постійним фактором її примноження.

Зміст праці — це поняття, що характеризує взаємодію особис-тих і речових моментів процесу праці, обсяг і структуру трудових функцій людини, її професійні знання, необхідні виробничі на-вички.

Зміст праці є складною категорією, що охоплює значне коло явищ взаємодії людини і природи. Можна виділити як елементи змісту праці такі категорії, як "продуктивна сила", "інтенсивність", "якість", "складність" і "важкість" праці.

Продуктивна сила праці характеризує технічні, організаційні, культурні та інші можливості виробничої діяльності людини. Це об'єктивні відносно робітника обставини праці, які зумовлюють його дієздатність та результативність зусиль, наприклад технічні пара-метри обладнання, рівень загальної та професійної культури, мето-ди організації праці, що застосовуються, родючість землі тощо.

Повнота реалізації можливостей, закладених у продуктивну силу праці, значною мірою залежить від її інтенсивності.

Інтенсивність праці характеризує обсяг трудових витрат на оди-ницю робочого часу, напругу праці. Кожна людина за визначений проміжок робочого часу (день, годину) здатна витратити певну кіль-кість своєї робочої сили. Залежно від її обсягу (рівня інтенсивності праці) повністю або частково реалізується наявна продуктивна сила праці.

Особливості витраченої робочої сили, відмінності її з точки зору внутрішніх властивостей характеризує категорія якість праці. Ос-тання відбиває рівень професійної майстерності робітника, його освіченість, сумлінність, творчість, комунікабельність тощо.

Характеристику функцій, що виконують робітники у виробни-чому процесі, дає така категорія, як складність праці.

У будь-якому трудовому процесі на організм людини впливає фактор виробничого середовища. Останній характеризує така ка-тегорія, як важкість праці.

Усі ці категорії відображують різні сторони трудової діяльності людини. За зміною їх стоять зрушення в змісті праці, що відбува-ються під впливом науково-технічної революції.

Автоматизація та комп'ютеризація суттєво розширюють вироб-ничі можливості працівників, значно збільшуючи плідність їх зу-силь. Отже, НТР є могутнім фактором розвитку продуктивної сили праці.

Складнішим є вплив НТР на інтенсивність праці. Численні до-слідження свідчать, що заміна ручної праці механізованою, а піз-ніше і автоматизованою не завжди зменшує обсяг робочої сили, що витрачається за одиницю часу. Інтенсивність праці часто зрос-тає за рахунок витрат розумової та психоемоційної енергії. При цьому значно скорочуються чисто мускульні зусилля. В результаті важкість праці має тенденцію до зменшення за умов, коли вико-ристовувана техніка і технологія повністю адаптовані до антропо-метричних і психофізіологічних особливостей працівників. На жаль, розробники нової техніки і технології не завжди приділяють до-статню увагу цій стороні. Як наслідок, важкість праці виявляє-ться у надмірній стомлюваності людини, професійних хворобах, травмах.

Створення і запровадження в трудовий процес соціально-орієн-тованої