України у 90-ті роки XX ст.

Дипломатичне красномовство включає в себе такі два основні види:

1) промова на міжнародній конференції;

2) промова в процесі дипломатичного акту.

Зазначимо, що дипломатичне красномовство вимагає від оратора високого рівня мисленнєво-мовленнєвої та комунікативної культури, зокрема абсолютно

правильної вимови, вільного володіння рідною та іноземною мовами, здатності мислення і мовлення, точності, стислості, доцільності мовлення,

розвиненого чуття мови, високого загальнокультурного рівня, освіченості,

інтелігейтності, індивідуального стилю мовлення, спілкування, думок, ідей, пропозицій.

Дипломатичне красномовство в Україні нині активно розвивається, задаються

основи українського національного красномовства дипломатів суверенної

незалежної держави, яка повинна посісти гідне місце на міжнародній арені.

Красномовство людини, яка мусить ефективно діяти словом у різних

комунікативних ситуаціях, зокрема при спілкуванні з іноземцями, має включати

в себе елементи дипломатичного красномовства, яке дозволить досягти

поставленої мети найкоротшим шляхом — шляхом професійного володіння живим переконуючим словом.

ВІЙСЬКОВЕ КРАСНОМОВСТВО є одним із найдавніших; воно розвива-лося в усі часи та в усіх народів, зокрема й в Україні в період відстоюван-ня нею своїх національно-політичних інтересів, боротьби із численними іно-земними ворогами. Слово — це зброя, сила й могутність якої визнавалася й визнається провідними воєначальниками, політиками, державними діячами, а також спеціалістами в сфері ораторського мистецтва від часів античності й

до наших днів.

Українське військове красномовство найяскравіше представлене в ора-торській спадщині часів Запорізької Січі, у документах, матеріалах, мемуар-них спогадах провідних військових діячів періоду Великої Вітчизняної війни, коли хід військових подій часом прямо залежав від сили переконуючого сло-ва командира.

Усім пам'ятне військове красномовство князів Київської Русі, котрі завжди попереджали ворогів про те, що йдуть на них війною: «Йду на ви!», талановита військова (теоретична й практична) спадщина О. В. Суворова — автора славнозвісної праці «Наука перемагати», де в одному з розділів Су-воров виклав основи .«Словесного повчання солдатам». Тут подано основні засади військового красномовства: говорити із солдатами їхньою мовою мислити своєю головою, діяти відповідно до обставин, майстерно маневру-ючи, розвивати творчість, а не шаблонність у всьому з метою перемоги над ворогом, який може бути численнішим, але слабкішим духом від «солдат-ге роїв», «диво-богатирів».

Мова військових відзначається лаконізмом, наближеністю до розмовного мовлення, насиченістю прислів'ями, приказками, афоризмами, оригінальніс тю, доцільністю, кмітливістю, дотепністю.

Військове красномовство має кілька основних різновидів: промова-наказ інструктивна промова, виступ на військово-політичну тему, надихаюча про мова, заклик. Комісари Великої Вітчизняної війни активно використовували такий різновид військового красномовства, як бесіда перед боєм, щира бесіда

після бою, де широко використовувалися емоційно-психологічні фактори зокрема гумор, гостре дотепне слівце.

РЕКЛАМНЕ КРАСНОМОВСТВО — один із різновидів соціальне значущого

красномовства, що активно розвивається на Заході і починає розвиватися у

незалежній демократичній Україні.

Рекламне мовлення на Заході розуміється як особлива сфера практичної реальності, продуктом якої є словесний твір — рекламний. Його основні риси -

зміст і зовнішнє оформлення (відмінні від нерекламних), функціональні знаки, місце у загальній сукупності текстів, які створюються даною мовою, зокрема, американська реклама — це складна структура, у створенні якої беруть участь художник-ілюстратор, лінгвіст-рекламолог, рекламний агент, менеджер та інші. Реклама — це особливий «товар»; її зміст не повинен за-шкодити покупцям, тому в ній наявні елементи правових та етичних харак-теристик. Друкована реклама має на меті зачепити увагу покупця, зацікавити, викликати бажання купити товар, що рекламується. Логічна сторона тексту

підпорядкована естетичній, вона повинна бути максимально зручною для сприйняття, а також бути ясною, привабливою, емоційною, як певний вид ідеологічних текстів.

Рекламне красномовство в Україні робить перші кроки на шляху завоювання

як внутрішнього, так і зовнішнього ринку, йому ще бракує професіоналізму,

культури, інколи зраджує почуття міри й смаку, вже з'являються і штампи, кліше, які не приваблюють аудиторію, відлякують «крикливістю,

настирливістю або прямими запозиченнями.

ЦЕРКОВНО-БОГОСЛОВСЬКЕ КРАСНОМОВСТВО (ГОМІЛЕТИКА) — Один із видів церковного красномовства, який має давні традиції, свою історію, видатних майстрів слова, таких як Іоанн Златоуст, Василій Великий, та інші.

Гомілетика — наука богословська; вона пояснює теорію церковної співбесіди,

пастирського проповідування слова Божого, історію проповідницької літератури, визначає цілі проповіді, надає практичні рекомендації, поради через «уроки віри й благочестя».

Релігійні оратори мають великий вплив на слухачів не тільки завдяки духовному

змісту Біблії, проповіді, а й завдяки красі, естетичній силі всіх видів мистецтва — архітектури, живопису (іконопису), музики (хоровий спів у пра-вославних, органна музика у католиків), цілющим ароматам кадильниць тощо. Церковно-богословське (гомілетичне) красномовство приділяє значну увагу ЗМІСТУ й ФОРМІ промови, проповіді, духовної бесіди, зокрема ви-ховується людина в дусі християнської поведінки відносно Бога, ближнього, самого себе, у т. ч. через вишуканість стилю мовлення, його багатство, ясність, експресивність тощо, а також завдяки зовнішньому вигляду проповідника, священика, який повинен бути благопристойним, благо-

родним у думках, словах, вчинках, стриманим у руках, не сміятися у храмі говорити не голосно й не тихо, а відповідно до акустичних характеристик храму, до предмета мовлення тощо. Ці та інші поради церковно-богословсь-ких ораторів становлять для вчителя-вихователя значний інтерес, оскільки частиною багатої духовної культури народу й усього людства, відкривають допитливому розумові нові грані художньо-ораторського мовлення церкви, важливі аспекти впливу не лише на розум, а й на емоції та волю слухачі, коли виховується довір'я до мовця, бажання поділитися з ним найцотаємні-шими думками й почуттями. На нашу думку, здібний учитель інтуїтивно ви-користовує елементи гомілетики у світській щиросердечній бесіді з вихован-цями, а свій виступ забарвлює сповідальними рисами.

Однією із суттєвих ознак демократизації життя суспільства є перехід від повчаючого МОНОЛОГУ до гострого ДІАЛОГУ з реальним чи уявним опо-нентом, розвиток еристики. Не применшуючи значення монологічної форми відзначимо, що авторитарний монолог адміністративно-командної системи став протиріччям демократизованого