Вчені-методологи, методисти з проблем риторики, еристики, теорії аргу ментації пишуть про необхідність ефективного, інтенсивного підвищенні мовної ерудиції суспільства, зокрема працівників у галузі освіти. Хто нині перемагає у полеміці, дискусії, науковому спорі? Очевидно, той, хто добре знає загальний настрій, інтереси групи, яка представляє в цілому громадську

думку, хто завойовує її повагу, довір'я, співчуття чесним, продуманим викладом

своєї позиції, яка повинна бути спрямована на інтереси суспільства суверенної держави.

Невміння вести демократичний, конструктивний діалог призводить до протистояння сил у суспільстві. Демократичні сили програють перед опонен-тами через цілу низку причин, зокрема через невміння зрозуміти, проаналі-зувати позицію опонента, аудиторії, через її незнання.

Учення про види, принципи і правила полеміки веде свій родовід із часів античності, коли існував високий рівень освіченості, цивілізованості, завдя-ки чому люди з могутнім інтелектуальним, моральним потенціалом мали ве-личезну силу соціального, політичного впливу, спирались на високу актив-ність суспільної діяльності усіх громадян афінського полісу. Відзначимо, що громадський діяч, який не міг перемогти у полеміці, втрачав вплив на дер-жавні справи, а часом його навіть виганяли з Афін, як Есхіла, який програв Демосфену славнозвісний діалог «Про вінок».

Отже, діалог — це величезне надбання людства, не лише витвір людини, а й певною мірою творець людської особистості.

Основні різновиди діалогу: дискусія, диспут, полеміка, бесіда-полілог, спір тощо. На думку відомого болгарського дослідника Гіргіна Гіргінова, багате й повнокровне спілкування можливе між духовно багатими людьми, гострий, змістовний і дієвий діалог характерний для діалектичне мислячих людей, творчих особистостей, які постійно працюють над своїм духовно-ін-телектуальним зростанням.

Діалог реалізується у таких основних формах, серед яких найпростішою є спір, що виникає начебто сам собою, під час зіткнення двох різних точок зору, думок, позицій. Завчасно підготовлений, продуманий спір становить собою дискусію (диспут). Відомо, що у навчально-виховному процесі ця форма є дуже популярною і продуктивною, її охоче використовують різно-манітні неформальні об'єднання молоді, у дискусійних клубах тощо.

Бесіда є ефективним навчально-виховним інструментом у спілкуванні з учнями, студентами, які прагнуть до самовираження, самореалізації у діало-зі із вдумливим, доброзичливим співрозмовником.

Ділова нарада — ефективний спосіб інтенсифікації виробничих стосунків, пошуку оптимальних виробничих шляхів. У засобах масової інформації також охоче використовують значний духовно-інтелектуальний потенціал інтерв'ю, прес-конференції, де чітко, яскраво виявляється творчий потенціал кожної осо-бистості. У навчальних та інших аудиторіях активно використовуються такі за-ходи, як ділова гра, «круглий стіл», вечір запитань і відповідей тощо, які максимально інтенсифікують комунікацію учасників, є оптимальним шляхом де активізації інтелектуальних ресурсів співрозмовників, особливо серед молоді. Для більшості видів діалогу притаманна полемічність розмови, зіставлен-ня, протиставлення різних точок зору! великі пристрасті, емоції, які часом не контролюються розумом, що різко знижує їхній творчий потенціал, при-зводить до конфронтації, про що завжди пам'ятає досвідчений, підготовле-ний диікутант, полеміст.

Демократичний діалог — досить складний соціальний феномен; будучи інтердисциплінарним, він вимагає комплексного, системного вивчення, співпраці

різних наук — логіки, філософії, мовознавства, психології, етики, педагогіки.

Педагог, викладач мусить глибоко вивчати, аналізувати такі аспекти діа-логу, як логічний (суттєва форма мислення), соціальний і соціологічний (між різними соціальними групами), лінгвістичний (роль слова у діалогічному спілкуванні, сутність словесної творчості, структура, функції мови), психо-логічний (аналіз душевного стану співрозмовників), історичний досвід (ос-мислення багатющих за змістом, яскравих за формою взірців), аксіологічний (розкриття його ціннісного значення й сенсу), педагогічний (вчити вести творчий діалог, прищеплювати бажання висловлювати ідею, ділитися своїми думками, переконаннями, формувати почуття поваги до співрозмовника), політологічний' (ідейно-політичний аспект діалогу, застосування, з'ясування ідейно-політичних моментів у різних формах діалогу).

Такою є загальна схема розподілу жанрів ораторського мистецтва на ос-новні роди й види. Вона, звичайно, дещо спрощує реальну дійсність і не дає можливості побачити всю багатоманітність живого мовлення, спілкування з метою формування переконань на традиціях як античного світу, так кращих набутків світової і національної риторичної спадщини.