об’єднує близько 10 тисяч членів у 130 осередках Пласту, що діють сьогодні у всіх областях України, що робить його найбільшою скаутською організацією нашої країни), міцну молодіжну організацію, яка має свої особливості і відрізняється від світового скаутингу, хоча й знаходиться в тісному зв’язку з ним. Необхідність такої структури для України, на нашу думку, є очевидною, оскільки формування цілісної, всебічно розвиненої, здорової фізично і духовно особистості є одним із найголовніших завдань сьогодення. І таке завдання співзвучне з основною метою Пласту – сприяти всебічному, патріотичному вихованню та самовихованню української молоді на засадах християнської моралі. Попри те, що Пласт ми інкримінуємо, як неполітичну і позаконфесійну організацію, він виховує молодь свідомими, відповідальними, віруючими громадянами місцевої, національної та світової спільноти.
Український Пласт не є якоюсь релігійною організацією, більше того, пластовий рух – це громадський, національно-спрямований молодіжний рух, що ставить перед собою конкретні завдання, значимі як для цілого суспільства, так і для кожного окремого пластуна. Проте, наявність в його ідеологічній частині значного духовного аспекту, а також близькість до основних християнських ідеалів робить його цікавим для нашого дослідження. Як зазначає в своїй праці "Велика гра" Ю.Старосольський, Пласт не є покликаним для того, щоб вчити релігії, проте своїм вихованням створює основу релігійних почувань. (С.13-15) Навіть, коли ми глянемо на пластову систему в цілому, на закон Пласту, гасла (див.Пластовий статут), то попри, як здавалося б зрозумілу суть, можна простежити дуже глибокий зміст і навіть певну життєву філософію, яка разом з тим має і практичне застосування. Оскільки з усіх практичних вказівок пластової системи перша формулюється: Пластун є вірний Богові. (див."Велика гра" Ю.Старосольський, С.13) В ній ми бачимо насамперед ідеалістичний погляд на світ, а саме віру в Духа, який постійно діє в історії людства, у смисл життя, у Провидіння, врешті у Творця. Пласт зобов’язує жити згідно з христовою наукою і вимогами віровизнання (див.І.Франів "Батькам про Пласт", С.11)
Водночас, не маємо права сказати, що Пласт є відкритим тільки для молоді певного віросповідання і, хто не погоджується з певними ідеологічними моментами християнства, не може бути вправним пластуном. Адже, попри те, що Пласт не вчить самої релігії, не вказує прямих шляхів до служіння Богові (все таки ці завдання лежать в царині церковної діяльності), він вимагає активної релігійності в залежності від своєї Церкви. До того, він не робить різниці між пластунами різних віросповідань, більше того спонукає до толерантності і поваги до чужих віросповідних питань, як до своїх особистих.(див.Б.Савчук "Український Пласт", С.41)
Для української молоді така позиція і таке виховання є дуже корисним з огляду на ту релігійну ситуацію, яку ми маємо сьогодні в нашій державі. Дуже часто віротерпимість і толерантність у відносинах між прихожанами різних церков нині переростає в різке протистояння, буває, що навіть і з рукоприкладством. Молодь же не стоїть осторонь, і коли їй ще раз і ще раз нагадають про те, що висновки можна робити свої, проте поважати треба кожного, то така вказівка буде мати тільки позитивне значення для всіх.
Все-таки, крім постійного настановлення, власного прикладу пластунів-виховників, особливий акцент в пластовій системі робиться на самовиховання молодої особистості. Дотримуючись основного принципу всебічного розвитку особистості (під поняттям всебічності розуміємо в тому числі і духовний розвиток молодої людини, включаючи релігійний елемент), самовиховання постає, як процес постійної праці над собою. Нині цей момент є особливо вагомим, оскільки нерідко ми стаємо очевидцями легковажності, розгнузданості, а досить часто й зовсім байдужості молоді до навколишніх баталій сьогодення. Це стосується як суспільного середовища, так і довкілля в усіх його формах існування. Особливе місце варто відвести в даному разі принципові допомоги іншому, який підтримується в пластовому середовищі і про який рекомендується не забувати при самовихованні. З огляду на все більш переважаючу егоїзацію нашого суспільства, це є справді проблемою. Відповідальність перед собою і перед іншими і усвідомлення цієї відповідальності – це той результат, на який сьогодні треба спрямовувати всі виховні процеси з молоддю. В даному разі ще раз пригадаємо заповіт Р.Бейдена-Пауела, в якому наголошується, що суттєвим шляхом до щастя є уміння давати щастя іншим (див. "Велика гра" Ю.Старосольський, С.16).
Сьогодні ми також можемо зустрітися з такою проблемою, як розірваність засад становлення особистості (маємо на увазі цілісний процес виховання) і практичне застосування її в щоденному житті. Пластова організація вирішує цю проблему однозначно: теоретичні ідеї, що мають місце в постійній репрезентації в середині молодіжного руху, обов’язково втілюються за її межами. Складаючи пластовий закон і присягаючи (добровільно) на вірність, член пластового руху несе відповідальність так само і перед своєю батьківщиною, Богом. (див. там же) Адже головними моральними та ідейними засадами скаутінгу є вічні загальнолюдські цінності і ідеали, концентрований вираз якої бачимо в скаутській присязі (див.Б.Савчук "Український Пласт 1911-1939",С.15) Проте, в реалізації всієї пластової виховної системи простежуємо єдину основну вимогу: елементи цієї системи мають бути одночасно застосовувані.
Як вже згадувалося вище, сьогодні молодий контингент населення часто не може мирно співіснувати з навколишнім середовищем - і природним, і соціальним. Самовиховуючись на основі невідповідних принципів, які сьогодні активно пропагуються через ЗМІ, Інтернет-мережу і т.п., зароджується процес протистояння молоді в середині соціальних груп, до яких вони належать. Пласт знаходить вирішення цього питання в усвідомленні своїми членами свого обов’язку перед собою і перед іншими. Вже бажання стати пластуном