Сачовський І.М.

Економіко-правові аспекти земельних відносин в Україні

І Вступ Реформування земельних відносин в аграрному секторі – це складний, багатогранний процес, покликаний об’єктивним ходом розвитку економіки України в цілому, визначальною особливістю сучасного етапу розвитку якого є формування ринкових відносин в усіх сферах суспільного виробництва. Тому далеко не випадковим є те, що дане питання посідає вагоме місце в дослідженнях багатьох економістів, зокрема, І. Буздалова, А. Гальчинського, П. Гайдуцького, О. Крисального, С. Мочерного, В. Месель-Веселяка, К. Панкової, Л. Романової, П.Саблука, М. Федорова, В. Юрчишина і ряду інших. Специфіка пропонованої роботи в тому, що сучасний стан розвитку земельних відносин розглядається як логічне завершення тих організаційно-економічних перетворень, які мали місце в аграрному секторі в минулому, як окрема стадія на шляху утвердження в ньому ринкових відносин. Значна увага приділяється власне питанням правового регулювання земельних відносин.

ІІ Постановка завдання. Розгляд проблем подальшого розвитку виробничих відносин в аграрному секторі економіки України потребує дотримання певних принципів їх дослідження. Стосовно даної роботи основними з них є:

- прийняття будь-якого конкретного законодавчого акту в сфері земельних відносин було продиктовано необхідністю правового розв’язання назрілих практичних проблем в аграрному секторі економіки України на тому чи іншому етапі його розвитку;

- законодавче регламентування земельних відносин потребує якнайповнішого врахування специфіки того чи іншого періоду;

- в системі законодавчих актів, прийнятих останнім часом, особливе місце посідає Земельний кодекс України, затверджений Верховною Радою України 25 жовтня 2001 року;

- сучасний етап розвитку земельних відносин – перехідний етап на шляху становлення і налагодження механізму ефективного функціонування ринкових відносин в аграрному секторі економіки України.

Така методологічна основа дослідження.

ІІІ Результати. Земельні відносини регулюються відповідними законами і підзаконними актами, зокрема, законами України «Про місцеве самоврядування», «Про місцеві державні адміністрації», «Про оренду землі», «Про плату за землю», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про селянське (фермерське) господарство», «Про сільськогосподарську кооперацію», а також указами Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи в сфері сільськогосподарського виробництва» (1994р.), «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (1995р.), «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» (1999р.), «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» (2002р.); постановами Верховної Ради України, зокрема, «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990р., «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» від 13 березня 1992р.; постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) та зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)» від 12 жовтня 1995р. №801, «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі» від 25 грудня 1998р. №2073 і рядом інших. В числі затверджених останнім часом нормативних документів особливе місце посідає Земельний кодекс, прийнятий Верховною Радою України 25 жовтня 2001 року. З його прийняттям фактично узаконеним виявився цілий ряд принципово нових положень в області регламентації земельних відносин, зокрема:

а) завершення, в цілому, кодифікаційного процесу в сфері регулювання земельних правовідносин, створення законодавчої бази, адаптованої до основних принципів і норм міжнародного права та права розвинутих країн світу з метою вирішення основних проблем аграрної політики держави;

б) формування організаційно-правового механізму забезпечення використання, відтворення і охорони земель як матеріально-економічної основи територіальної цілісності України, її суверенітету, національної безпеки, автономно-територіального і адміністративного устрою, функціонування територіальних громад та органів місцевого самоврядування, забезпечення державних і загальнонародних інтересів;

в) створення рівних можливостей для реалізації різних форм права власності на землю, заохочення використання земель юридичними і фізичними особами для необмеженого кола товарного виробництва у сільській та інших галузях господарювання;

г) законодавче утвердження права на землю будь-яких суб’єктів з наданням пріоритету права власності на землю громадянам для задоволення життєво необхідних потреб, розширення сфери використання земель на титулі права загального землекористування (сервітутних земельних прав), створенням реальних державно-правових засобів для цивілізованого перерозподілу земель шляхом укладення земельно-правових угод на їх відчуження, набуття та придбання на вільному земельному ринку;

д) стимулювання ефективного використання земель для задоволення інтересів українського народу і держави, створення дійових юридичних засад для реалізації земельних прав юридичних осіб та громадян;

е) розширення мережі режимів земель для задоволення культових, етнічних, оздоровчих, рекреаційних, лікувальних, туристичних та інших духовних і пізнавальних потреб населення;

є) запровадження єдиної системи землеустрою України як основи територіального планування, розміщення, функціонування продуктивних сил, мережі розселення у державі та бази для ефективного землекористування, забезпечення якості земель та екологічної безпеки;

ж) уніфікацію форм і методів державного управління і контролю у сфері використання, відтворення і охорони земель, захисту прав суб’єктів правовідносин, застосування стимулюючих заходів щодо збереження і охорони земель ландшафтів;

з) запровадження системи спеціалізованих земельних судів з розгляду різних категорій земельних справ, захисту інтересів власників земель, землекористувачів, у тому числі орендарів, надання громадянам України та юридичним особам, незалежно від форм власності, юридичних можливостей для захисту земельних прав у міжнародних судових органах;

і) сприяння міжнародному співробітництву в галузі використання, відтворення і охорони земель на підставі міжнародних конвенцій і договорів;

У відповідності з прийнятими законодавчими актами сучасний стан земельних відносин в Україні характеризується наявністю таких тенденцій:

По-перше, неухильне зростання в загальному обсязі сільськогосподарського виробництва питомої ваги продукції, виробленої в підсобних особистих господарствах населення. Свідченням цього є, наприклад, дані табл. 1. Характерним є й таке: а) в агропромисловому комплексі України в цілому існує широка диференціація питомої ваги