ділянок державної і комунальної власності. Юридичні особи й громадяни, зацікавлені у набутті права на землю, позбавляються тягаря здійснювати кілька десятків погоджень, сплачувати офіційно та іншим способом непомірні кошти за висновки, що є службовими обов'язками відповідних осіб.
ІV Висновки. З врахуванням вищесказаного можна зробити такі висновки:
- проблеми розвитку АПК слід розглядати тільки крізь призму загальнонаціональних і в їх органічній єдності;
- необхідною умовою підвищення ефективності виробництва в АПК є посилення ролі держави в управлінні цими процесами;
- слід постійно вдосконалювати законодавчі і нормативні документи, які регламентують характер виробничих відносин в АПК.
Список використаної літератури
1. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навчально –практичний посібник. – К.: Істина, 1999
Гладій М.В. Основні концептуальні положення аграрної політики в Україні. – Економіка АПК – 1999 - №9
Галватюк М.С. Новий Земельний кодекс України: ринок землі та його регулювання – Економіка АПК – 2002 - №9.
Земельний кодекс України. Прийнятий 25 жовтня 2001 року. – К.: Істина – 2001.
Краснодемська З.І. Нова стратегія розвитку АПК //Урядовий кур’єр – 2000 – 5 лютого.
Онищенко О.В. Формування в аграрному секторі України організаційної структури ринкової економіки. – Економіка АПК – 1999 - №1.
Радченко П.В. Підвищення ефективності виробництва в АПК в умовах переходу до ринку – Економіка АПК – 1999 - №1.
Юрченко А.Д. Земельна реформа в Україні (до 10-річчя з часу проголошення) – Економіка АПК - 2001 - №5.
Щербан В.П. Розвиток аграрної політики в Україні на сучасному етапі – Економіка АПК – 2002 - №12