Економічні науки
Економіка сільського господарства
Сачовський І.М.
Прикарпатський національний
університет ім. Василя Стефаника
м.Івано-Франківськ
Особливості розвитку агропромислового комплексу України в сучасних умовах
Питання розвитку агропромислового комплексу займають важливе місце в комплексі проблем економіки України на сучасному етапі її розвитку. Більше того, наважимося стверджувати, що від того, в якому стані знаходиться аграрний сектор тієї чи іншої країни, залежить і ефективність вирішення нею всіх інших проблем. Тому далеко не випадковим було те, що майже одночасно з проголошенням Україною політичної незалежності, обранням курсу на ринкову орієнтацію її економіки, кардинальних змін зазнали й виробничі відносини на селі. Найважливішою їх особливістю була ліквідація колективної форми власності на землю. Сьогодні основною формою сільськогосподарського виробництва в Україні стали особисті селянські господарства (див. табл. 1). З даних, наприклад, наведених в таблиці 1, випливають досить-таки наглядні висновки. По-перше, в цілому по Україні на долю господарств вказаного типу припадає приблизно 60% всього об’єму сільськогосподарського виробництва; в тваринницькій галузі цей показник ще вищий – порядка 70%. По-друге, в аграрному секторі України існує широка диференціація питомої ваги продукції, виробленої в особистих господарствах населення, в загальному об’ємі виробництва в розрізі окремих регіонів (областей). Найвищий цей показник на заході країни, зокрема в Івано-Франківській області він складає порядка 92%, Львівській – 90%,
Табл. 1.
Валова продукція сільського господарства в господарствах населення по регіонах України за 2004 рік (в порівняних цінах 2000 року) |
Виробництво валової продукції, млн. грн. |
Питома вага в усіх категоріях господарств, %
Всього | у тому числі: |
Всього | у тому числі:
рослин-
ництва | тварин-
ництва | рослин-
ництва | тварин-
ництва
Україна | 37166,1 | 19490,4 | 17675,7 | 59,8 | 52,4 | 70,9
Автономна Республіка Крим |
949,7 |
284,8 |
664,9 |
49,6 |
31,7 |
65,4
Вінницька | 2003,9 | 1045,5 | 958,4 | 56,3 | 47,1 | 71,7
Волинська | 1480,4 | 874,4 | 606,0 | 80,9 | 80,7 | 81,1
Дніпропетровська | 188,5 | 1196,7 | 691,8 | 50,6 | 48,1 | 55,5
Донецька | 2039,0 | 1169,6 | 869,4 | 57,1 | 55,8 | 58,9
Житомирська | 1358,7 | 691,4 | 667,3 | 67,3 | 64,0 | 71,0
Закарпатська | 1289,0 | 596,9 | 692,1 | 93,4 | 90,1 | 96,5
Запорізька | 1098,7 | 504,0 | 594,7 | 47,0 | 35,3 | 65,3
Івано-Франківська | 1515,0 | 735,8 | 779,2 | 92,0 | 90,3 | 93,6
Київська | 1750,5 | 851,9 | 898,6 | 47,0 | 44,5 | 49,59
Кіровоградська | 1376,2 | 792,6 | 583,6 | 51,3 | 40,4 | 80,9
Луганська | 803,6 | 372,3 | 431,3 | 50,1 | 40,4 | 63,3
Львівська | 2583,7 | 1336,7 | 1247,0 | 90,3 | 88,7 | 92,0
Миколаївська | 912,0 | 451,0 | 461,0 | 44,3 | 30,9 | 77,2
Одеська | 1671,5 | 718,8 | 952,7 | 51,0 | 35,3 | 76,6
Полтавська | 1467,2 | 904,4 | 562,8 | 47,1 | 42,9 | 56,0
Рівненська | 1503,1 | 790,2 | 712,9 | 81,3 | 79,0 | 84,1
Сумська | 1147,8 | 571,6 | 576,2 | 54,3 | 46,0 | 66,0
Тернопільська | 1430,1 | 779,2 | 650,9 | 75,6 | 67,9 | 87,5
Харківська | 1919,9 | 1107,5 | 812,4 | 51,5 | 47,2 | 58,9
Херсонська | 1246,3 | 643,9 | 602,4 | 60,2 | 48,1 | 82,3
Хмельницька | 1744,8 | 890,1 | 854,7 | 66,0 | 57,7 | 77,6
Черкаська | 1427,2 | 800,3 | 626,9 | 49,8 | 45,0 | 57,7
Чернівецька | 1053,6 | 562,5 | 491,1 | 85,0 | 81,0 | 90,0
Чернігівська | 1505,7 | 818,3 | 687,4 | 63,1 | 57,8 | 70,8
Закарпатській - більше 90%. В центральних же областях, навпаки, ці показники одні з найнижчих. Так, в Київській області в особистих селянських господарствах виробляється лише 47% всього об’єму сільськогосподарської продукції, майже аналогічний стан справ в Полтавській, Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській і ряду інших областей. Низькі ці показники і на півдні країни, так, наприклад, на Одещині вони знаходяться на рівні 50% у Миколаївській області ще нижчі – приблизно 44%. В останніх основною формою господарювання є сільськогосподарські підприємства.
З врахування вищесказаного можна зробити певні висновки. По-перше, наряду з розробкою в тій чи іншій мірі досконалого організаційно-екологічного механізму реформування аграрного сектора специфіка останнього вимагає врахування й цілого комплексу відповідних умов, що склалися на тій чи іншій території країни, в тому чи іншому її регіоні. По-друге, в період формування нових організаційних структур в сільському господарстві однією з основних передумов їх ефективного функціонування в майбутньому є необхідність становлення принципово нового характеру взаємовідносин держави з сільськогосподарським товаровиробником, зокрема, в області регулювання ціноутворення, кредитування, забезпечення матеріально-технічними засобами і т.д. По-третє, в аграрному секторі України на сучасному етапі розвитку тільки йде процес формування нових організаційних структур господарювання, в тому числі особистих селянських господарств. По-четверте, звертає на себе увагу незначна питома вага фермерських господарств. Так, наприклад, на Івано-Франківщині їх доля складає лише 0,9% загального обсягу сільськогосподарського виробництва. Аналогічна картина спостерігається і в наших областях.
Проблема розвитку агропромислового комплексу України має ще й такий важливий аспект. Ефективність сільськогосподарського виробництва в Україні визначається не тільки (і навіть не настільки) оптимізацією співвідношень основних форм господарювання, якими в сучасних умовах є особисті селянські господарства й сільськогосподарські підприємства, в тому чи іншому її регіоні, наскільки