досконалістю економічного механізму функціонування кожної з зазначених форм зокрема. І ті проблеми, які переслідують вітчизняне сільське господарство, породжені якраз недостатньою розробкою цього механізму стосовно кожної з розглянутих форм господарювання. В контексті сказаного розглянемо динаміку продуктивності праці в сільськогосподарських підприємствах Івано-Франківщини за останні роки:
Табл.2
Продуктивність праці у сільськогосподарських
підприємствах Івано-Франківщини
(у розрахунку на 1 працівника, гривень)
Роки | Сільськогосподарське виробництво | З нього:
рослинництво | тваринництво
1990 | 14509,1 | 13970,0 | 15249,5
1995 | 8371,2 | 9210,2 | 7307,8
1996 | 6312,0 | 6405,7 | 6185,6
1997 | 6483,7 | 7168,7 | 6155,7
1998 | 5405,9 | 4975,1 | 5385,6
1999 | 5233,7 | 4975,1 | 5720,4
2000 | 5394,9 | 5398,4 | 5879,9
2001 | 5587,7 | - | -
2002 | 7372,1 | 6557,6 | 9047,3
2005 | 6834,2 | 5974,3 | 8738,4
З даних наведених в табл.2, найбільш очевидними є такі висновки. По-перше, у 2005 році в сільськогосподарських підприємствах Івано-Франківщини рівень продуктивності праці складав лише 47,1% рівня, досягнутого в 1990-му, в т.ч. в рослинництві – 42,7%, в тваринництві він був дещо вищим – порядка 57,3%. В 1990 році, між іншим, основною формою господарювання в області були колгоспи. Таке стрімке падіння продуктивності праці в сільськогосподарських підприємствах, наряду з об’єктивними причинами, є переконливими свідченнями того, наскільки недосконалим є спосіб організації праці в цьому секторі сільськогосподарського виробництва. По-друге, падіння продуктивності праці в сільськогосподарських підприємствах Івано-Франківщини набуло характеру незворотньої тенденції. Пояснення тільки одне: на відміну від попереднього періоду, коли колективні господарства опиралися на всесторонню підтримку з боку держави, сучасні сільськогосподарські підприємства знаходяться мовби в тіні в плані фінансової підтримки, субсидіювання, кредитування, забезпечення матеріально-технічними засобами і т.д., тобто в цілому далекою від досконалості є форма взаємовідносин цих підприємств з державою. Мабуть, наведені в табл.2 дані типові для багатьох регіонів України. Такі найважливіші особливості агропромислового комплексу країни на сучасному етапі розвитку