Методи стандартизації , правова охорона винаходів, порядок використання в Україні міжнародних стандартів.

План

І. Методи стандартизації

1.1. Мета, принципи та основні завдання стандартизації

Мета стандартизації — установити положення, що забезпечують відповідність об’єкта стандартизації своїй призначеності та безпечність його щодо життя чи здоров’я людей, тварин, рослин, а також майна й охорони навколишнього природного середовища, створити умови для раціонального використовування всіх видів національних ресурсів, сприяти усуненню технічних бар’єрів у торгівлі та підвищити конкурентоспроможність продукції, робіт та послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технологій. Мети стандартизації досягають, розробляючи, впроваджуючи та застосовуючи нормативні документи у сфері стандартизації (далі — НД).

Державну політику у сфері стандартизації визначають закони України та інші нормативно-правові акти.

Ця політика базується на таких принципах:—

забезпеченості участі фізичних і юридичних осіб у розробленні стандартів та можливості вільно вибирати види стандартів для виготовляння чи постачання продукції, якщо інше не передбачено законодавством;—

відкритості та прозорості процедур розроблення та приймання стандартів з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;—

доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів;—

відповідності стандартів законодавству;—

зорієнтованості стандартів на сучасні досягнення науки і техніки з урахуванням стану національної економіки;—

пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів;—

дотримування міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;—

участі у міжнародній (регіональній) стандартизації.

Стандартизація спрямована забезпечити вирішування таких основних завдань:—

убезпечнювати продукцію, процеси та послуги стосовно життя, здоров’я та майна людей, тварин, рослин, довкілля;—

захищати та зберігати майно і продукцію, зокрема під час їх транспортування чи зберігання;—

досягати високої якості продукції, процесів та послуг, відповідної до рівня розвитку науки,

техніки, технологій і потреб людей;—

реалізувати права споживачів;—

досягати відповідності об’єктів стандартизації своїй призначеності;—

забезпечувати технічну та інформаційну сумісність і взаємозамінність;—

досягати збіжності та відтворності результатів контролювання;—

установлювати оптимальні вимоги до суспільно важливих продукції, процесів та послуг;—

ощаджувати всі види ресурсів, поліпшувати техніко-економічні показники виробництва;—

упроваджувати новітні технології, оновлювати виробництво та підвищувати його продуктивність;—

убезпечнювати господарські об’єкти, складні технічні системи з урахуванням допустимого ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;—

розвивати міжнародне та регіональне співробітництво;—

усувати технічні бар’єри у торгівлі.

ІІ. Права охорони винаходів

Законом України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (далі – Закон) визначено терміни, що вживаються при розгляді питання стосовно прав охорони винаходів.

Винахідник - фізична особа, результат творчої праці якої визнано винаходом (корисною моделлю).

Винахід - технологічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності).

Патент (патент на винахід, деклараційний патент на винахід, деклараційний патент на корисну модель, патент (деклараційний патент) на секретний винахід, деклараційний патент на секретну корисну модель) - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель).

Патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід.

Деклараційний патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи та експертизи на локальну новизну заявки на винахід.

Деклараційний патент на корисну модель - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки на корисну модель.

Патент (деклараційний патент) на секретний винахід – різновид патенту, що видається на винахід, віднесений до державної таємниці.

Деклараційний патент на секретну корисну модель – різновид патенту, що видається на корисну модель, віднесену до державної таємниці.

2.1. ПРАВО НА ОДЕРЖАННЯ ПАТЕНТУ

Право винахідника

Право на одержання патенту має винахідник, якщо інше не передбачено Законом України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”.

Винахідники, які спільно створили винахід (корисну модель), мають однакові права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними.

У разі перегляду умов угоди щодо складу винахідників Установа за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як винахідники, а також осіб, що є винахідниками, але не зазначені у заявці як винахідники, вносить зміни до відповідних документів у порядку, що встановлюється Установою.

Не визнаються винахідниками фізичні особи, які не внесли особистого творчого внеску у створення винаходу (корисної моделі), а надали винахіднику (винахідникам) тільки технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при його створенні і (або) оформленні заявки.

Винахіднику належить право авторства, яке є невід'ємним особистим правом і охороняється безстроково. Винахідник має право на присвоєння свого імені створеному ним винаходу (корисній моделі).

Право роботодавця

Право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) має роботодавець винахідника.

Винахідник подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним службовий винахід (корисну модель) з описом, що розкриває суть винаходу (корисної моделі) достатньо ясно і повно.

Роботодавець повинен протягом чотирьох місяців від дати одержання від винахідника повідомлення подати до Установи заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації. У цей же строк роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем.

Якщо роботодавець не виконає зазначених у частині третій цієї статті вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступника. У цьому випадку за роботодавцем залишається переважне право на придбання ліцензії.

Строк збереження роботодавцем чи його правонаступником службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації у разі його невикористання не повинен перевищувати чотирьох років. У протилежному випадку право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до