прогресує занепад поліграфічних підприємств, спричинений значним зменшенням замовлень, а також моральним і фізичним старінням обладнання, пов'язаним з браком коштів на його модернізацію;

стрімко зросла собівартість української книги, внаслідок чого вона стала недоступною пересічному читачеві.

Закон України "Про видавничу справу" був затверджений Верховною Радою 5 червня і опублікований у пресі 18 липня 1997 року. Однак він так і не запрацював, бо навіть скромні пільги для видавців, обумовлені статтею шостою, могли дати якийсь позитивний результат, якби її пункти були включені у відповідні законодавчі акти.

Головна вада цього закону в тому, що він продовжує консервувати ту систему оподаткування вітчизняної книги, яка не давала їй можливості конкурувати із закордонними, передусім російськими, виданнями (Див. Додаток Б).

Нині в Україні, всупереч вкрай несприятливому та шкідливому для майбутнього нації законодавству щодо книговидавничої галузі, шириться потужний інтелектуальний рух. Ідеться про те, що на початок третього тисячоліття у нас склався добрий гурт професійно підготовлених і рішуче налаштованих на працю видавців і друкарів різних форм власності, які вміло продовжують кращі традиції своїх попередників на книговидавничому полі, продукуючи немало гарних, конкурентоспроможних на європейському рівні книг. Окрім того, ці видавці та поліграфісти щораз голосніше заявляють про себе як згуртовану силу, яка налаштована, незважаючи на протидію певних кіл, відстоювати професійні й державні інтереси щодо захисту української книги в законодавчому плані.

Незважаючи на економічні негаразди, у суспільстві існує стабільно високий попит на добротну українську книгу: навчальну, наукову, пізнавальну, довідкову, художню тощо. Задовольнити цей попит не вдається не стільки через високу ціну книги, скільки через її географічну недоступність. Постала нагальна потреба у створенні під егідою державних органів потужної дистрибуторської мережі, яка б давала можливість "просунути" будь-яке українське видання - від столичного чи обласного видавництва - у великі й малі населені пункти країни. Повсюди відчувається інформаційний вакуум щодо того, хто, де і що видає. В умовах, коли переважна більшість масових центральних і місцевих газет практично ігнорують інформацію, а тим більше рецензію на українську книгу, виникла необхідність у створенні (чи відновленні) друкованого органу на зразок колишнього "Друга читача", якому б надавалася державна підтримка, а його тематика мала б державницький характер.

За прикладом країн Західної Європи, Україна все більше починає відчувати вплив щорічного ярмаркового буму в книжковій справі. Уже визначилися чотири центри таких виставок-ярмарків - у Києві, Львові, Одесі і Харкові.

РОЗДІЛ 2

ОСОБЛИВОСТІ АНОТУВАННЯ У ВИДАВНИЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. Основні завдання та структура

видавництв «Навчальна книга» та «Вища школа»

Видавництво - це спеціалізоване підприємство, основними видами діяльності якого є підготовка і випуск у світ видавничої продукції (Закон України «Про видавничу справу») [8].

Коли в минулому видавництва випускали в світ книжки, які вони самі вважали вартими прочитання або конче потрібними читачеві, і пропонували книгарям їхній асортимент, виходячи дуже великою мірою з власних уявлень, то тепер вони чимраз більше вважають себе активними учасниками ринку. Видавництва вивчають бажання, потреби та інтереси своєї клієнтури і намагаються спрямуванням і добором книжкової продукції, пропонованої ринкові, задовольняти попит покупців (Див. Додаток В).

Певна річ, це не є щось зовсім нове. Завжди існували окремі видавництва та книгарні, які добирали свою продукцію та складали свій асортимент, орієнтуючись на потреби клієнтури, працювали для конкретних читацьких контингентів і задовольняли конкретний попит. Нове тут те, що чимраз більше видавництв намагаються знайти своє місце в ринку і припасовують свою програму та організаційну структуру саме до нього.

Видавництво «Вища школа»

25 червня 1968 року спільним наказом Комітету по пресі при Раді Міністрів УРСР та Міністерством вищої та середньої спеціальної освіти УРСР з метою задоволення потреб вищих і середніх спеціальних навчальних закладів у друкованих виданнях та поліпшенні їх якості було створено видавництво «Вища школа». Видавництво зароджувалось у руслі політики Петра Шелеста, прибічника українізації суспільного життя, і повинно було забезпечувати студентів україномовною літературою.

12 квітня 1973 року Постановою Ради Міністрів УРСР видавництво було внесено як головне до складу Республіканського видавничого об’єднання «Вища школа», до якого належали видавництва державних університетів міст Києва, Харкова і Львова (теперішні «Либідь», «Основа» і «Світ»).

У грудні 1989 року в зв’язку з реорганізацією видавничого об‘єднання і відповідно до спільного наказу Держкомвидаву УРСР і Мінвузу УРСР було зареєстровано окреме видавництво під назвою «Вища школа».
Видавництво «Вища школа» було створене з метою забезпечення українських студентів навчальною літературою, написаною рідною мовою. Починаючи з 70-х років панівне становище в Україні займає російська книжка. Незважаючи на це, видавництво продовжує дотримуватися поставленої мети. Сьогодні понад 90% усієї друкованої продукції видається державною мовою. Ця політика залишається незмінною.

Нині у видавництві «Вища школа» опрацьовують літературу з економіки і фундаментальних наук, філології і суспільних наук, природничих наук і медицини. Досвідчені редактори, коректори, кваліфіковані фахівці відділу комп’ютерної підготовки оригіналів забезпечують високу якість книжкової продукції та відповідність її оформлення сучасним стандартам у галузі книговидання.

За книжками «Вищої школи» навчалося не одне покоління українських студентів, учнів професійно-технічних навчальних закладів, шкіл. За 37 років існування видавництва було випущено понад 10 тис. назв загальним накладом більше 80 млн. Нині видавництво «Вища школа» випускає підручники, посібники з усіх галузей знань для старшокласників, учнів коледжів, абітурієнтів, студентів вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації. Особлива увага приділяється створенню підручників і навчальних посібників з нових дисциплін, передбачених