Науково-практичні аспекти збереження комерційної таємниці на підприємстві
Сьогодні проблема комерційної таємниці має практичне значення. Якщо кілька років назад доводилося говорити тільки про науково-теоретичний аспект комерційної таємниці суб’єктів господарської діяльності, то зараз питання захисту внутрішніх секретів підприємств є одними з найбільш актуальних. У статті пропонується один з основних алгоритмів дій підприємця, спрямованих на створення і належне функціонування системи охорони комерційної таємниці з урахуванням правового регулювання цієї сфери відносин в Україні.
Термін «комерційна таємниця» був введений у правовий обіг Законом України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 р. (втратив силу з 01.01.2004 р.). Під комерційною таємницею підприємства малися на увазі відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, керуванням, фінансами й іншою діяльністю підприємства, що не були державною таємницею, розголошення яких могло завдати шкоди інтересам підприємства.
З 1 січня 2004 року Цивільний кодекс України (ЦК) визначає таке поняття: «Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію». Стаття 505 ЦК також визначає, що «Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці».
Вищевказане визначення не дуже легко сприймається після першого читання, тому потрібно декілька «підходів» для розуміння змісту поняття «комерційна таємниця». Крім того, визначення правового статусу комерційної таємниці не обмежується нормами ЦК.
Так, стаття 162 Господарського кодексу України (ГК) визначає правомочності суб’єктів господарювання щодо комерційної таємниці. Суб’єкт господарювання, що є власником технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами, при умовах, що ця інформація має комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а власник інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності. Встановлюється, що термін правової охорони комерційної таємниці обмежується часом дії сукупності зазначених вище умов.
Особа, яка протиправно використовує комерційну інформацію, що належить суб’єктові господарювання, зобов’язана відшкодувати заподіяні йому такими діями збитки. Особа, яка самостійно і сумлінно одержала інформацію, що є комерційною таємницею, має право використовувати цю інформацію на власний розсуд.
Розглянемо юридичні ознаки комерційної таємниці, без наявності яких такі відомості не можуть складати секрет підприємства.
1. Інформація може складати комерційну таємницю в тому випадку, якщо вона в цілому або у визначеній формі і сукупності її складових є невідомою і не є легкодоступною для осіб, що звичайно мають справу із суміжними видами інформації.
2. Інформація, що може складати комерційну таємницю, повинна мати комерційну цінність, тобто визначену або потенційну ринкову вартість.
3. Комерційна таємниця – це склад і обсяг відомостей, що визначений керівником підприємства (іншого суб’єкта підприємництва).
4. Відомостями, що складають комерційну таємницю, не можуть бути відомості, які складають державну таємницю.
5. Відомості, що складають комерційну таємницю, не повинні бути об’єктами авторських і патентних прав (подібні об’єкти охороняються Законами України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» і т.д.).
6. При визначенні складу й обсягу комерційної таємниці, необхідно виключати відомості, передбачені в постанові Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не складають комерційної таємниці».
7. Власник інформації повинен вживати належних заходів по охороні інформації, визначеної як комерційна таємниця підприємства.
8. Термін правової охорони комерційної таємниці обмежується періодом дії сукупності факторів, коли така інформація: має комерційну цінність, невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а власник інформації вживає належних заходів до охорони її таємності.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 р. № 611 комерційну таємницю не складають:
установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;
інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів;
відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;
документи про сплату податків і обов’язкових платежів;
інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
документи про платоспроможність;
відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.
Підприємства зобов’язані подавати перелічені у ...