3. Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні
проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями
(центрами) методами, які визначені відповідними нормативними
документами, а за відсутності цих документів - методами, що
визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його
функції. Результати випробувань, проведених зазначеними
лабораторіями (центрами), у подальшому не потребують підтвердження
іншими акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами).
Повторні випробування за визначеними характеристиками цієї
продукції не проводяться, крім випадків, коли відповідно до
законодавства встановлена недостовірність результатів випробувань.
Сертифікації продовольчої сировини та харчових продуктів
тваринного походження здійснюються після проведення
ветеринарно-санітарної експертизи та видачі відповідних
ветеринарних документів. ( Пункт 3 статті 15 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 540-IV ( ) від 20.02.2003 )

Стаття 16. Сертифікат і знак відповідності державної
системи сертифікації

Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення
органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право
маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності
визначаються державним стандартом.

Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено
правила його використання.

( Статтю 17 виключено на підставі Закону N 543-IV ( )
від 20.02.2003 )

Стаття 18. Сертифікація продукції, що імпортується

Відповідність продукції (товару), яка ввозиться і
реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні,
має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про
визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом
виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим
в установленому порядку органом із сертифікації, який
уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо
регульованій сфері.

Підтвердження відповідності харчових продуктів, продовольчої
сировини, супутніх матеріалів, які ввозяться на митну територію
України, здійснюється в порядку, визначеному законом.

Центральний орган виконавчої влади з питань технічного
регулювання або акредитований в установленому порядку орган із
сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в
законодавчо регульованій сфері, включає сертифіковану продукцію до
Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції на підставі:

1) декларації про відповідність, виданої виробником продукції
на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини,
супутніх матеріалів, або

2) сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання
відповідності.

Реалізація харчових продуктів, виготовлених із застосуванням
імпортної продовольчої сировини та супутніх матеріалів, ввезених в
Україну на підставі декларації про відповідність, виданої
виробником продукції на кожну партію харчових продуктів,
продовольчої сировини, супутніх матеріалів, дозволяється виключно
за наявності сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання
відповідності, виданого або визнаного центральним органом
виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим
в установленому порядку органом із сертифікації, який
уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо
регульованій сфері.

Органи митного контролю здійснюють митне оформлення імпортних
товарів на підставі зазначеного Єдиного реєстру в порядку
( ), встановленому Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади з питань технічного
регулювання здійснює контроль за наявністю сертифікатів для
товарів, що реалізуються юридичними або фізичними особами на
митній території України.

( Стаття 18 в редакції Законів N 333/97-ВР ( ) від
11.06.97, N 2863-IV ( ) від 08.09.2005 )

Стаття 19. Оплата робіт, пов'язаних з обов'язковою
сертифікацією продукції

1. Оплаті підлягають всі види робіт, пов'язані з обов'язковою
сертифікацією продукції: підготовчі, експертні, щодо акредитації,
атестації, випробування, контролю та реєстрації.

2. Кошти, витрачені заявником на обов'язкову сертифікацію
продукції, відносяться на її собівартість.

3. Вартість робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією
продукції, визначається в договорі між замовником і виконавцем.

Стаття 20. Відповідальність органів з сертифікації
продукції та випробувальних лабораторій
(центрів), що проводять обов'язкову
сертифікацію

1. Орган з сертифікації продукції при проведенні обов'язкової
сертифікації несе відповідальність за:

необгрунтовану чи неправомірну видачу сертифіката
відповідності;

порушення правил сертифікації.

Акредитована випробувальна лабораторія (центр) несе
відповідальність за недостовірність результатів випробувань.

2. Якщо дії, вказані в пункті 1 цієї статті, не завдали шкоди
споживачеві, громадянам, їхньому майну та навколишньому природному
середовищу, орган, винний у порушенні правил, сплачує до
державного бюджету України подвійну вартість виконаних робіт на
підставі рішення центрального органу виконавчої влади з питань
технічного регулювання. При повторному аналогічному порушенні
правил сертифікації орган з сертифікації продукції та
випробувальна лабораторія (центр) позбавляються акредитації в
державній системі сертифікації.

Збитки (включаючи очікуваний і неодержаний прибуток), завдані
виготівником споживачам, їхньому майну, та шкода, заподіяна
навколишньому природному середовищу діями, вказаними в пункті 1
цієї статті, підлягають відшкодуванню за рахунок органу, що
проводив обов'язкову сертифікацію, в порядку, встановленому чинним
законодавством, і цей орган позбавляється акредитації в державній
системі сертифікації.

( Статтю 21 виключено на підставі Закону N 543-IV ( )
від 20.02.2003 )

( Статтю 22 виключено на підставі Закону N 543-IV ( )
від 20.02.2003 )