нескінченна гонитва за голосами - ось, що таке вибори голови суду тепер, -культивація не найкращих якостей людської натури. Коли працювати ?Добре, коли голова суду залежить від твого голосу. Розподілили не ту справу- запам'ятав, розподілили ту справу, але не тобі - запам'ятав. Потім, употрібний час, - пригадав і підняв (не підняв) руку. Хіба можна бутивпевненим, що судді, кожен з яких насправді найкращий, оберутьнайдостойнішого ? Скоріше буде навпаки. Хіба можна бути впевненим, щосудді взагалі хоч когось оберуть ? Є підозри, що процес виборів голови судубуде постійним - тільки будуть мінятись „гаряча" і „холодна" фази. Тож ітреба зробити так, щоб претенденти між собою лаялись хто з них найкращий,а караван собі йшов би своєю дорогою. Але уявімо, що є обраний головасуду. Я не заздрю такому голові суду, його становищу. Це буде політик, бозалежатиме і від суддів і від судового начальства і від усіх на світі. На такіпосади вибиватимуться безхребетні пристосуванці, хамелеони, які вміютьробити вигляд, які вміють здаватися, а не бути. Може така ситуація йнічого, коли все добре. Але ж у нас далеко не все добре. Зараз потрібенголова-творець, будівельник правильного суду. Такого не обереш, такийнеугодний майже всім... і він дійсно буде не потрібний, коли зробить своюсправу. Але зараз... Зараз найкращий спосіб мати гарного голову суду - цейого призначити по якостям його, а не обрати з числа тих, хто серцюмиліший. Зараз ситуація, коли систему правосуддя треба робити,створювати. Тут навпаки треба відшуковувати не чисельних ентузіастів - тиххто хоче і, головне, може творити через перешкоди, будувати правильнийсуд, а не сидіти на ньому. Такі голови судів мають прийти, зробити новийсуд і звільнити місце іншим - тим, чий час прийде потім. Зараз же перш завсе належить на оптимальних нормативних засадах організувати діяльністьатомарного елементу судової системи - місцевого суду, а тоді вжепереходити на виборність адміністративних посад. Для внутрісудовоїдемократії повинен бути створений надійний організаційний базис.

Основна мета виборів голів судів полягає в тому, щоб зробити так абиголова суду не міг втручатись в процесуальну діяльність судді, щоб відголови суду не залежав ні процес ні результат правосуддя. В даний часголова суду визначає як потрібно розподіляти справи. Саме на цьому аспектічомусь сконцентровану всю увагу. Так ніби це є основною проблемоюсудочинства. Смію завірити - це не основна проблема. Основна проблема нев тому як ділитимуться справи. Основна проблема в тому, щоб і процес ірезультат правосуддя був доступний, справедливий, а діяльність суддів ісудів - ефективна. Дійсно, розподіл справ випадково, або по черзі або поалфавіту або жеребкуванням ніяк не залежить від голови суду. На цьому всіполегшено й зітхають - проблема вирішена. Ні, вона від такого способурозподілу справ ускладнилась незрівнянно. Невже хтось думає, щонеорганізований розподіл справ приведе до організованого результату ? Ні вякому разі. Маючи дезорганізацію судової роботи на «вході», ми не повинніочікувати належного результату на «виході». Але й не це головне. Головнете, що цим самим обумовлюються ускладнення під час розгляду справ. В

такій ситуації раціональне планування розгляду справ ускладнене, якщо йвзагалі можливе. Такий підхід до організації судової роботи потребуєзбільшення кількості суддів , працівників судів, технічних засобів - тобтоорієнтує на екстенсивний шлях вирішення організаційних проблемправосуддя. Ми ж переконані, що в даний час держава не може фінансуватий забезпечувати навіть ті потреби, які вже зараз є в судах. Грошей простонемає і це відчутно по бюджету судів. Можливо не треба йти цим шляхом, апопробувати інтенсифікувати діяльність судів ? Є спосіб, який дає непоганірезультати вже зараз. Це - спеціалізація. До речі, цей спосіб зовсім несуперечить випадковому розподілу. Практика свідчить, що суди, в якихзапроваджена внутрішня спеціалізація суддів - працюють ефективніше. Чомупотрібно йти екстенсивним шляхом - невідомо. Правильним видаєтьсявипрацювати формалізовані правила розподілу справ і документів, які дійсноне залежатимуть від голови суду, але які будуть побудовані не тільки навипадковості чи арифметичній прогресії, а й на раціональних засадахспеціалізації суддів.

Ще одне зауваження. Насправді Правосуддя залежить не тільки відтого як будуть люди призначатись на адміністративну посаду в судах і нестільки від того як ділитимуть справи між суддями. Правосуддя залежить відавторитету судового рішення, яке повинно бути справедливим таостаточним. Це можна досягти тільки визначивши стандарти, на які можутьорієнтуватись судді в своїй процесуальній та професійно-етичній поведінці.Покращення правосуддя шляхом покращення суддів виглядає утопічно.Немає їх таких кращих суддів - вони такі, які й всі люди в Україні. Миживемо вже й тепер. Ми такі, які ми є. Потрібно змінити умови, в якихпрацюють наші можливо не найкращі судді й будете бачити, як вонизміняться самі. Кожний суддя гарний, якщо знає, що його поведінка постійнооцінюється. Просто треба визначитись офіційно з інститутом оцінки - тобтомати орган, який вправі буде давати оцінку і буде володіти необхіднимиінструментами - методиками оцінки. Маючи еталон поведінки, кожен суддязнатиме, що треба робити, щоб його поведінка була оцінена як належна.Стандарти цьому дуже допоможуть. Процесуальні стандарти залежать відуведення аналогу