мисливствознавцю чи відповідальному за проведення обліку. Відповідальний за проведення обліку розкладає облікові листки за кварталами, в яких траплялися відбитки слідів ведмедя, проводить ідентифікацію і прив'язку облікованих слідів і місць зустрічей до квартальної мережі (на карті - схемі лісництва). Облікові листки з однаковими шириною і довжиною «долоні» складаються разом і ретельно аналізуються. Як правило, всі облікові картки з однаковими шириною і довжиною «долоні», вважаються дублікатами лап однієї й тієї ж особини. Записи стосовно такої особини на картосхемі закреслюються, а в кружечку червоним кольором записується «виміряна ширина і довжина «долоні» одного ведмедя». Якщо була виявлена самиця з ведмежатами, тоді в кружечку на картосхемі зазначаються розміри ширини і довжини «долоні» самиці і малят за допомогою загальноприйнятих символів (> - самець, + - самиця).

За кількістю і розмірами відбитків передньої лапи ведмедя може визначити чисельність, статеву і вікову структуру популяції (за обліком відбитків лап самиць з приплодом), місця гону і парування (за концентрацією на певній території відбитків лап самців і самиць, що, зазвичай, має місце у червні - липні), величину індивідуальної ділянки окремих особин (шляхом співставлення розмірів відбитків «долоні»). Вибравши, у такий спосіб, дані за кілька років можна обчислити величину приросту популяції. Цей метод обліку ведмедів досить точний, проте трудомісткий.

Методів обліків чисельності вовка є багато, проте жоден з них не може бути застосований, як основний, хоча окремі елементи облікових методик (зимового та літнього маршрутного обліку, картування ділянок перебування, за кількістю здобутої дичини, «на вабу» та інших), потрібно використовувати під час проведення постійної інвентаризації цього хижака в кожному мисливському господарстві у межах території його розповсюдження [2.3.43.47].

Для проведення спостереження за окремими вовчими зграями доцільно залучати місцевих мисливців - вовчатників, попередньо ознайомивши їх з

олівець. В обліковій картці зазначають загальні відомості - місце (господарство, лісництво, урочище, перелік кварталів, що входить в абрис обліковця) і дату проведення обліку, стан і глибину снігового вкриття, прізвище ім'я та по батькові обліковця, а також конкретні результати роботи - місця виявлення слідів на маршруті, їх кількість та розміри (до 0,1 см), розміщення та опис барлогу. До прикладу, барліг знаходиться між кварталами 25 - 36, (в густому ялиннику), ведмідь вийшов з кв. 25. Ширина відбитку його передньої лапи 18,5 см, а довжина - 9,0 см, довжина кігтів 6,2 см. Кожен обліковий листок підписується обліковцем.

Обміри відбитків лап ведмедя проводять для того, щоб мати змогу з'ясувати вікову і статеву структуру популяції. Розміри відбитків лап ведмедя тісно корелюють з його віком. Так, у ведмежат віком до одного року ширина відбитку передньої лапи становить 5,0 - 6,5 см, у ведмежат переярків (особини минулорічного приплоду, що перезимували) - 8,0 - 10,0 см, у молодої статевозрілої самиці - 11,0 - 12,0 см, у старшої самиці - 14,0 - 17,0 см. В самців, як правило, лапа більша, і ширина відбитку передньої лапи сягає 20 і більше сантиметрів.

Виявивши місця розташування - барлогів і встановивши за слідами, які особини вийшли з них, маємо змогу встановити чисельність особин ведмедя на відповідній території. За результатами обліків кількох років можна одержати найбільш достовірні дані про чисельність ведмедів на їх індивідуальних ділянках, розрахувати приріст і визначити репродуктивний потенціал популяції за відповідний період.

Другий облік ведмедя бурого доцільно провести в тому ж році в червні -липні. Методика другого обліку полягає у виявленні та визначенні розмірів відбитків лап ведмедів. Результати другого обліку вносять у спеціальну облікову картку, яка заповнюється для кожного виявленого сліду зокрема або для слідів декількох ведмедів, що проходили разом.

Заповнені облікові картки з результатами записів та обмірів слідів і абриси з позначенням пунктів зустрічі ведмедів обліковці передають минулих років народження та молоді цьогоріки - особини останнього року народження. Зграя тримається своєї ділянки, мисливських угідь, де і виводиться потомство. Площа такого «сімейного» мисливського району складає від 100 до 600 км2. Крім «сімейних» вовків, для популяції характерні бродячі одинаки, так звані не територіальні вовки. Це, в основному, молоді, що не приймають участі у розмноженні та старі самці. Зрідка вони можуть об'єднуватися у невеликі (2 -З особини) групи. Маршрути їх переміщення можуть пролягати через сусідні «сімейні» ділянки. Місце виведення вовчого потомства, зазвичай, знаходиться у постійному районі з обмеженою площею (5 - 10 км ), який обов'язково знаходиться неподалік води. Поява в кінці зими - на початку весни в такому районі парних слідів дорослих звірів є ознакою підготовки місця майбутнього лігва. Дуже доречним у цей час є вимір відбитку ступні (найбільша довжина) дорослих особин з точністю до 1 мм. Значення цієї величини є своєрідною «візитною карткою» родоначальників та «організаторів» локальної вовчої ватаги. Виявлення у такому районі слідів молодих вовченят у кінці весни (на початку літа) підтвердить гіпотезу про наявність виводкового району. Поява слідів молодих вовченят у кінці літа свідчить про те, що виводок почав мандрувати разом з дорослими вовками і зростає загроза нападу хижаків на свійських тварин. Істотне значення для обліку має також наявність у вовків чітко визначеного, добре чутного голосового видоспецифічного спілкування. Це може