Д. В. Владишевським (1968) у Карпатах було зібрано і проаналізовано 320 екскрементів. Основну долю становили рештки мишовидних гризунів, що були знайдені в усіх екскрементах, у 34 екскрементах були знайдені рештки ондатри, у 57 - рештки, зайця-русака, у 5 - риб, в 14 - комах і у 80 - падаль і побутові відходи. В одному екскременті були знайдені залишки крота і землерийки. Цим автором також вивчалася живлення лисиці в період депресії мишовидних гризунів на Передкарпатті в осінньо — зимовий та весняний періоду 1967 - 1968 років (табл. 4.6).

Автор робить висновок, що такі відмінності в складі харчів лисиці спостерігаються в період депресії мишовидних гризунів, а також різко зростає доля зустрічей (майже удвічі) кормів антропічного походження - падалі домашніх тварин, побутових відходів та рослинної їжі. Ця їжа, безперечно, є

Більшість зоологів, котрі займалися вивченням лисиці, вважають, що винищувати лисицю недоцільно, а регулювання її чисельності повинно відбуватися за рахунок підвищення інтенсивності полювання у встановлені терміни.

В мисливських господарствах, де основними об'єктами полювання є заєць-русак і перната дичина, підгодовувати ними лисицю, звичайно ж, розкіш, яка викликає загрозу веденню інтенсивного мисливського господарства [27]. В останні роки в регіоні Карпат склалася ситуація, що мисливці-спортсмени все частіше віддають перевагу полюванню на зайця-русака, а спеціально на лисицю майже не полюють, її випадково добувають при полюваннях на зайця. Після закінчення терміну полювання на зайця-русака, який традиційно закінчується 31 грудня, на лисицю дозволяють полювати за окремими дозволами, котрі видають лише службовим особам. Словом, в період з січня по лютий, коли у лисиці найкраще хутро і її можливо відносно легко здобути, постільки тварини скупчуються в окремих місцях під час гону, лисицю повністю не опромисловують. Чисельність лисиці по цих та інших причинах не зменшується, а збільшується.

На території України, крім світлої лисиці, що найбільш поширена в центральних областях, ще поширена лисиця середньоросійська, зокрема в північних районах Полісся та в західних областях України, і лисиця степова у степових областях, прилеглих до Чорного та Азовського морів, лисиця гірсько-кримська в передгір'ях та горах Криму.

Лисиця розповсюджена дуже широко, заселяючи всі ландшафтні зони світу. Розвинені нюх і слух, вона легко знаходить здобич, непомітно підкрадається до неї. Вона може поступово пристосуватися до різноманітних умов середовища, навіть найекстремальніших умов. Але не всюди вона буде себе почувати добре, що звичайно впливає на її чисельність в тих чи інших умовах. Найчастіше заселяє лисиця смугу змішаних лісів острівного характеру, а також смугу лісостепу. Обмежують поширення лисиці перш за все кормові ресурси і в деякій мірі кліматичні умови, особливо снігове покриття, бо