Грунт пронизаний коренями рослин, з нього рослини вбирають поживні речовини і воду. З життєдіяльністю живих організмів, які є в грунті, пов'язана урожайність сільськогосподарських культур. Внесення хімічних речовин у грунт часто згубно впливає на життя в ньому. Тому потрібно раціонально використовувати грунти й оберігати їх.

Кожна місцевість має свої грунти, які відрізняються від інших за складом і властивостями. Утворення окремих типів грунтів пов'язане з різними ґрунтоутворювальними породами, кліматом і особливостями рослин. В. В. Докучаєв виділив 10 основних типів грунтів, нині їх налічують понад 100.

На території України виділяють такі грунтові зони: Полісся, Лісостеп, Степ, Сухий степ, а також Карпатську і Кримську гірські області з властивими для кожної з них типами структури ґрунтового покриву. Для Полісся характерні дерновопідзолисті, сірі лісові, темносірі лісові ґрунти, чорноземи опідзолені тощо.

Зона Лісостепу має сірі та темно-сірі лісові ґрунти. Зона Степу в основному представлена чорноземами. В Українських Карпатах переважають бурі лісові грунти.

В Криму трапляються різні грунти (чорноземи, каштанові тощо), але вони, як правило, щебенюваті і кам'янисті.

Світовий океан займає понад 2/3 площі поверхні планети. Фізичні властивості і хімічний склад вод океану сприятливі для розвитку та існування життя. Як і на суходолі, в океані густота життя найбільша в екваторіальній зоні і знижується в міру віддаляння від неї. У верхньому шарі, на глибині до 100 м, живуть одноклітинні водорості, які складають планктон, «загальна первинна продуктивність фітопланктону Світового океану становить 50 млрд т в рік (близько 1/3 усієї первинної продукції біосфери). Майже всі ланцюги живлення в океані починаються з фітопланктону, яким живляться тварини зоопланктону (наприклад, рачки). Рачки є їжею для багатьох видів риб і вусатих китів. Риб поїдають птахи. Великі водорості ростуть переважно в прибережній частині океанів і морів. Найбільша концентрація життя — в коралових рифах. Океан бідніший на життя, ніж суходіл, біомаса його продукції в 1000 разів менша. Більшість утвореної біомаси — одноклітинні водорості та інші мешканці океану — відмирають, осідають на дно і їхня органічна речовина руйнується редуцентами. Лише близько 0,01 % первинної продуктивності Світового океану через довгий ланцюг трофічних рівнів доходить до людини у вигляді їжі і хімічної енергії.

На дні океану, в результаті життєдіяльності організмів, формуються осадові породи: крейда, вапняки, діатоміт та ін.

3. Правила екологічної піраміди

Кож-на з ланок ланцюга живлення може використати лише 5-15 % енергії харчів для побудови речовини свого ті-ла. Внаслідок неминучої втрати енергії кількість утво-рюваної органічної речовини в кожній наступній ланці зменшується. Таким чином, кожен ланцюг споживання містить, як правило, не більше 4-5 ланок, тому що вна-слідок втрати енергії загальна біомаса кожної наступ-ної ланки приблизно в 10 разів менша за попередню. Ця закономірність називається законом (правилом) екологічної піра-міди.

Екологічна піраміда буває трьох типів:

1) піраміда чисел - показує чисельність окремих організмів на кож-ному рівні, причому загальне число особин, що беруть участь у ланцюгах живлення, з кожною ланкою зменшу-ється;

2) піраміда біомаси - кількісне співвідношення органічної речовини; при цьому сумарна маса рослин виявляється більшою, ніж біомаса всіх травоїдних організмів, маса яких, у свою чергу, перевищує масу всіх хижаків;

3) піраміда енергії (продукції) - кількість енер-гії в харчах кожного рівня, причому на кожному наступному трофічному рівні кількість біомаси, що утворюєть-ся за одиницю часу, більша, ніж на наступному.

Основа в пірамідах чисел і біомаси може бути менша, ніж наступні рівні (залежно від співвідношення розмі-рів продуцентів і консументів). Піраміда енергії завжди звужується до верху.

Усі три правила пірамід - продукції, біомаси і чи-сел - виражають у підсумку енергетичне відношення в екосистемах. Перші два правила виявляються в угрупо-ваннях із певною трофічною структурою, останнє (піра-міда продукції) має універсальний характер.

Висновки

Отже, можна зробити наступні висновки:

Ефективність трофічних ланцюгів оцінюється величиною біомаси екосистеми та її біологічною продуктивністю.

Продуктивність природного біогеоценозу набагато вища, ніж біоценозів, які зазнали впливу діяльності людини. Наприклад, можна стверджувати, що гектар лісу виділяє кисню в чотири рази більше, ніж така сама площа лісопарку. Пояснюють це тим, що видовий склад біоценозів міських парків набагато бідніший, ніж лісових.

Кож-на з ланок ланцюга живлення може використати лише 5-15 % енергії харчів для побудови речовини свого ті-ла. Внаслідок неминучої втрати енергії кількість утво-рюваної органічної речовини в кожній наступній ланці зменшується. Таким чином, кожен ланцюг споживання містить, як правило, не більше 4-5 ланок, тому що вна-слідок втрати енергії загальна біомаса кожної наступ-ної ланки приблизно в 10 разів менша за попередню. Ця закономірність називається законом (правилом) екологічної піра-міди.

Основа в пірамідах чисел і біомаси може бути менша, ніж наступні рівні (залежно від співвідношення розмі-рів продуцентів і консументів). Піраміда енергії завжди звужується до верху.

58

“Динаміка угруповань.

Поняття про угруповання”

Угруповання і неживе середовище функціонують разом як екологічна система (екосистема). Угрупованню відповідає термін біоценоз, а екосистемі - біогеоценоз. Таким чином накладаються не тільки два терміни - екосистема (запропонований А.Тенслі) і біогеоценоз (запро-понований В.М.Сукачовим), а й два дещо різних підходи. Екосистемою, наприклад, може бути, за широким трактуванням західних учених, і оке-ан, і крапля води. В уявленні В.М. Сукачова, біогеоценоз - це екосисте-ма в межах