Розпочинати роботу можна тільки після одержання інструктажу із записом у спеціальному журналі та з дозволу керівника роботи. Категорично забороняється перебування в лабораторії посторонніх осіб. Не можна приймати їжу в лабораторії, пити воду, курити, приносити інші речовини та верхній одяг. Не допускається робота однієї особи.

Реактиви повинні бути чітко промарковані і в кількостях, необхідних для роботи на один день. Всі працюючі забезпечуються спецодягом і засобами захисту очей, органів дихання та рук.

Лабораторії обладнані примусовою вентиляцією, укомплектовані аптечками першої медичної допомоги та первинними засобами пожежегасіння.

Зливати відходи в каналізацію можна тільки після їх нейтралізації та десятикратному розведенні водою.

Виходячи з лабораторії, необхідно перевірити, чи виключені електроприлади, газ, вода, азот і т.д.

При переливанні агресивних речовин треба користуватись сифонами, спеціальними насосами, а в малих кількостях – гумовими грушами. Категорично забороняється засмоктувати їх ротом, оскільки це грозить хімічними опіками органів травлення та дихання. Скляні ємкості мають бути захищені. Пролиті кислоти (луги) негайно змиваються і нейтралізуються. Значні проливи засипаються сухим піском з ящика і прибираються, тоді роблять нейтралізацію.

При опіках уражене місце старанно промивають водою, після чого обробляють 10 % - ним розчином гідрокарбонату натрію або 3 - 5% - ним розчином перманганату калію. Оброблене місце треба покрити марлею, просоченою олією, змішаною з вапняною водою.

Обладнання і посуд повинні відповідати передбаченій методиці, перед застосуванням їх ретельно перевіряють, миють і сушать.

Не можна використовувати тонкостінну посуду для зберігання агресивних рідин. Нагрів можна вести тільки в термостійкому склі, не закривати посуд притертою пробкою до його охолодження. Тримати чи виймати трубки або корки треба з використанням для захисту рук рушник.

Потрібно пам’ятати, що напруга вище 36 В, особливо у вологих приміщеннях, становить небезпеку. Тому не можна торкатись руками оголених проводів або інших частин обладнання. Перед початком роботи необхідно впевнитись у відповідності напруги в мережі з робочою напругою, правильності складеної схеми, її з’єднань, наявності і цілісності ізоляції та контуру заземлення.

РОЗДІЛ 1

ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

1.1. Стабілізація вин і виноматеріалів

З минулого сторіччя, крім теплової обробки і відстоювання, в Європі застосували методи адсорбційної очистки вин з метою підвищення їх біологічної та агрегативної стійкості, збільшення гарантійного терміну зберігання і покращення візуальних та органоліптичних характеристик.

Найбільшого практичного значення набула обробка бентонітом (“біла глина”), кизельгуром, згодом разом з іншими речовинами у вигляді комплексних схем. Переважно значні обсяги гущевих осадків, які залишались після декантації відстояного вина, втрачалися. Це вимагало значних затрат ручної праці на видалення осадків, а також приводило до великих матеріальних витрат.

Значно привабливішими виглядали пропозиції [1] застосування синтетичних адсорбентів на основі осадженого кремнезему.

Ще більш ефективною виявилася комплексна обробка адсорбентом з допоміжною оклеючою речовиною [2]. З появою нових синтетичних аморфних форм силіцій (IV) оксиду [3,4] почалася масова розробка і впровадження препаратів особливо чистого діоксиду кремнію спочатку для освітлення, а пізніше і для стабілізації виноматеріалів і готових вин за технологією, так званої кізельзоль – желатинової оклейки.

В ФРН “Байкисоль 30” та ін. (Вюхерпфеннінг, Круг, Поссман, Шторц, 1969 – 1972 р. р.), у Франції “Людокс СМ” (Бюрн, Сюдро, 1976 р.), в Італії, Австрії, Чехословаччині “Тосил” і т.п. Це по крайній мірі дало змогу позбутися недоліків, які пов’язані з неоднорідністю бентонітів різних родовищ, забруднення бентоніту катіонами деяких металів, великого ступеня набухання. Домішкові катіони могли брати участь в “металічних” помутніннях – випадання осадків комплексних трудно розчинних сполук. Поширений реагент у вигляді суспензії силікагелю у воді, який використо-вувався разом з розчином желатини в співвідношенні від 5:1 до 20:1 давав хороший результат при обробці білих вин бідних на танін, однак виявився недостатньо ефективним та селективним для інших сортів. Крім того самі силікагелі містять іони Na+, K+, Ca2+, Fe3+ та ін., які здатні посилювати явища “металічного касу” – тобто помутніння і випадання осаду при нетривалому зберіганні. Витрата такого реагенту є досить значною і складає до 20 г/л виноматеріалу. Час освітлення становить два тижні, що викликано досить високим значенням показника pH (9,0) і як результат низької швидкості седиментації завислих колоїдних частинок.

Випробувані в промислових умовах адсорбенти на основі SiO2-силікагелі марок КСК, МСК, перліт, аеросили з різною величиною частинок і питомою поверхнею 175, 300 і 380 м2/г, “біла сажа” БС-120, силохроми з радіусом пор 200, 300 і 600 Е [5].

Полімерні адсорбенти на основі полістиролу, стирол-N-оксімалеіліту, N-вінілпіролідону, модифіковані додатково для підвищення адсорбційної здатності та специфічності дії різноманітними сполуками органічного характеру, що містять функціональні групи схильні до комплексоутворення: гідролізатом білка (П-1), L – цистеїном і силазаном (П-2), дихлоргідратом етилового етеру L-аргиніну (П-3), лауриламіном (П-4), 2,6-диамінпиридином (П-5).

На одному і тому виноматеріалі результати дії цих компонентів виявляються різними. Причому немає певної закономірності, тобто в одному випадку найвищу ефективність проявляє один реагент, а в наступному інший. На нашу думку цю особливість слід зв’язати з комплексним характером впливу наявних факторів, а виноматеріали залежно від виду винограду, місця і умов його вирощування є досить індивідуальними об’єктами.

Крім цього в дослідно-промислових умовах використані допоміжні речовини природного походження, починаючи з агар-агару, агароїду, казеїну, декстрину, крохмалю, желатину, закінчуючи ацетилцелюлозою, хітином, хітозаном і іншими полісахаридами та найефективнішими сучасними поверхнево - активними речовинами [6], синтезованими інститутом елемен-тоорганічних сполук АН СРСР для Московського філіалу Всесоюзного науково-дослідного інституту виноробства і виноградства “Магарач”

(м. Ялта): неіоногенні - діанол ДТ-4, синатол ДТ-7, сорбіталь; катіонні: алкамон 2Д і ДС,