1. Необхідну кількість очищення води для набухання желатини визначимо з співвідношення:

на 1 кг желатини – 3 л води

на 0,3 к – х, л

x= 0,3•3/1 =0,9 л

2. Для приготування 10 % - ного розчину желатини необхідна кількість води або парового конденсату складе:

на 10 г желатини – 100 мл води

на 300 г ? x, мл

x =300•100/10 =3000 мл =3л

Оскільки, для набухання желатини було використано 0,9 л води, то добавити ще потрібно:

3 - 0,9 = 2,1 л води

Кількість сусла необхідного для приготування робочого розчину желатини:

на 1 г желатини – 100 мл сусла

на 300 г ? x, мл

x= 300•100/1 =30000 мл =30 л

Нами раніше було вже використано 3 л води, тому для приготування робочого розчину желатини потрібно додатково взяти: 30 - 3 =27 л сусла.

По традиційній схемі сирий виноматеріал обробляють SO2 з балонів при дозі 50-75 мг/л, а через 10 - 15 хв. послідовно вводять препарати SiO2 і желатини з витримкою біля двох - трьох хвилин.

Оскільки, досліджувані нами виноматеріали були сульфовані на заводі, то, природно, що цю стадію в лабораторії ми не проводили, а безпосередньо задавали спочатку до взятого об’єму проби наважку добавки Si-50, а потім розчин желатини. В такій же послідовності проводили обробку продуктом АК-30 і желатиною.

Важливо зазначити, що вміст етанолу, присутнього у виноматеріалі, не знижувався в усіх дослідах, тобто зберігався на початковому рівні.

Щоб визначити вплив послідовності введення реагентів ми пробували змінити порядок подачі реагентів, тобто додавали спочатку розчин желатини, а потім через 2 хв. вносили Si-50 (перша серія) і АК-30 (друга серія). Одержані результати зведені в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4

Вплив послідовності введення реагентів на ефективність видалення ВМС, %

Схема

обробки | Білкові

сполуки | Фенольні

сполуки | Полісахариди

АК – Ж

Ж – АК

АК + Ж

Si-50 – Ж

Si-50 – ПВД

Si-50 + ПВД | 80

62

68

81

82

85 | 17

16

14

19

18

20 | 41

18

27

42

43

45

Приведені дані підтверджують, що оптимальні концентрації реагентів на основі високодисперсного силіцій діоксиду, знаходяться в межах від 50 мг/л до 100 мг/л залежно від хімічного складу винного чи пивного сусла та продуктів після процесу їх бродіння.

Добавка желатини і, особливо, полівінілпіролідону сприяє додатковому зростанню адсорбційної та комплексоутворюючої ефективності препаратів синтетичного діоксиду силіцію і глибини очистки сусла по фенольним сполукам до 15 - 20 %% і відносно полісахаридів 20 – 43 %. В динаміці це можна побачити з рис. 3.3 та 3.4.

Попереднє внесення желатини не сприяє підвищенню активності сорбентів. Малоефективною є добавка розчину желатини одночасно з сорбентами типу АК-30.

Відмінність активної добавки Si-50 полягає в тому, що вона за однакових умов, нехай і незначно, але переважає ефективність препарату АК. Ще помітнішою ця перевага стає при використанні кремнезему Si-50 в комплексі з N-вінілпіролідоном та полівінілпіролідоном. У кінцевому випадку, навіть при роботі по схемі одночасного дозування Si-50 і ПВД ефективність взаємодії залишалась дуже великою. Нам важко оцінити роль етанолу присутньому у цьому препараті. Ми схильні вважати, що його вплив обмежується покращенням сумісності Si-50 з ПВПД. Порівнюючи досягнуті величини повної сорбційної ємкості при використанні аеросилів А-300 і А-380: по білкових речовинах ? 400 мг/г, по фенольним сполуках – 1400 мг/г і полісахаридах 2200 мг/г [11] з аналогічними показниками для Si-50, останній, якщо по цьому дещо і поступається, то суттєво переважає по швидкості досягнення рівноважного стану, тобто максимально можливого в динамічних умовах безпосереднього технологічного процесу, забезпечує кращу реологію дисперсій на основі Si-50 проти всіх відомих марок аеросилів, що робить його більш зручним і безпечним при практичному застосуванні. Особливо це важливо при обробці напоїв на потоку, а саме такі технології виходять сьогодні на перший план. Економічна доцільність в даному випадку також очевидно, матиме значення. Менша собівартість, а також менші витрати реагента, запорука здешевлення процесу виробництва.

3.3. Освітлення виноградного соку

Сокоматеріал сорту «Аліготе» від Берегівського винозаводу з якісних фракцій винограду урожаю 2008 року використали для приготування соку відповідно до вимог ДСТУ 15849-83.

Враховуючи не зовсім сприятливі кліматичні умови, продукт характе-ризується вмістом цукрів на рівні мінімального допустимого стандартом та низькою стабільністю і схильністю до помутнінь.

Процес освітлення досліджували в аналітичній лабораторії кафедри для чого виноградний сік розливали в пробірки для мікроаналізу по 15 мл в кожну.

Для обробки використовували приготовлені для очистки і стабілізації вин в попередніх дослідах розчини реагентів чистого колоїдного кремнезему АК і з добавками оклеюючих речовин (желатина, крохмаль і полівініловий спирт) і кремнезему Si-50 окремо, з добавкою N-вінілпіролідону і попередньо модифікованого вінілпіролідоном.

Таким чином було оброблено сік в трьох пробірках препаратом Si-50 (0,06% Si-50; 0,06% Si-50+0,04% ВПД; 0,06% Si-50+ПВПД) і в чотирьох пробірках препаратом АК. В кожну з цих пробірок вносили по 0,1% 30%-ої дисперсії АК з добавкою розчину желатини або крохмалю чи полівінілового спирту. В одній пробірці знаходився чистий розчин без добавок з метою порівняння.

Пробірки в підставці 5 хв. збовтували у відповідному пристрої, після чого з секундоміром візуально спостерігали за процесом освітлення розчинів та формування осадків. В кінці процесу, розчини акуратно зливали декантацією для дослідження органоліптичних властивостей і вимірювання мутності на фотоелектроколориметрі ФЕК-60 (кювета 20 мм, світлофільтр N6). Осад висушували і ретельно зважували на аналітичних вагах. Результати проведених вимірювань в табл. 3.5 та інтерпретовані графічно.

Було встановлено, що по ефективності впливу в часі зразки колоїдного кремнезему АК залежно від використаної допоміжної речовини можна розмістити в ряд:

АК/ ПВС>АК/желатин>АК/крохмал>виноградний сік.

По кількості