Який же зміст вкладається в звичне словосполучення "засоби масової інформації" і його англійський еквівалент "the media" сьогодні? Через динамічність самого явища термін "засоби масової інформації" (ЗМІ) є начебто відкритим, в тому сенсі, що його традиційні межі, що включають такі основні засоби масової інформації, як друк, радіо і телебачення, відриті і для інших медіа форм, що зароджуються. Подібний підхід в мас медіа дозволяє визначити їх як у вузькому, так і в широкому сенсах по аналогії з визначенням такого найважливішого для гуманітарної науки поняття як, наприклад, культура, що дає можливість розширити межі поняття без шкоди для його змісту. Визначення мас медіа у вузькому сенсі включає основні засоби масової інформації – друк, радіо, телебачення, що знаходить своє віддзеркалення в цілому ряді академічних досліджень - тут і далі переклад цитат з англійської та російської на українську мову здійснено мною [33; 56]. Визначення ЗМІ в широкому сенсі дозволяє значно розсунути межі поняття, включивши в нього такі форми масового розповсюдження інформації, як кіно, книговидання, звуко- і відеозапис, реклама, а також нові комп'ютерні технології у вигляді глобальної мережі Інтернет. Так, до сучасних засобів масової інформації комунікативісти відносять "пресу (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, кінематограф, звукозапис і відеозапис, відеотекст, телетекст, рекламні щити і панелі, домашні відеоцентри, які поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку. Всім цим засобам властиві об'єднуючі їх властивості – зверненість до масової аудиторії, доступність безлічі людей, корпоративний характер виробництва і розповсюдження інформації" [61,116].

Разом з тим близькість цих понять зовсім не припускає їх синонімічного вживання, і якщо ЗМІ (the media) розуміються як сукупність технічних засобів, громадських організацій і людських ресурсів, які задіяні в масовому розповсюдженні інформації, то масова комунікація є самим процесом розповсюдження цієї інформації. Це підкреслюється і у визначеннях масової комунікації, що містяться в різних підручниках і словниках. Так, наприклад, "Філософський словник" дає таке визначення масовій комунікації:

"Масова комунікація – це процес поширення інформації (знань, духовних цінностей, моральних і правових норм тощо) за допомогою технічних засобів (преса, радіо, кінематограф, телебачення) на кількісно великі, розміщені у різних місцях аудиторії" [68, 780].

Британський тлумачний словник основних понять комунікативістики та культурології "Key Concepts in Communication and Cultural Studies" подає наступне визначення масової комунікації:

"Mass communication is the practice and product of providing information and leisure entertainment to an unknown audience by means of corporately financed, industrially produced, state-regulated, high technology, privately consumed commodities in the modern print, screen, audio and broadcast media" [40,172].

Суть масової комунікації як процесу підкреслюється і в робочому визначенні з широко використовуваного в американських університетах підручника "The Dynamics of Mass Communication":

"Mass communication refers to the process bу which а соmрlех organization with the aid of one or more machines produces and transmits рublіc messages that are directed at large, heterogeneous and scattered audiences" [61, 18].

Незважаючи на деякі розбіжності в розставленні акцентів у вищевказаних визначеннях, їх об’єднуючою ознакою являється розуміння масової комунікації як процесу систематичного поширення корпоративно-проведеної інформації на масову гетерогенну аудиторію за допомогою ЗМІ.

Деякі дослідники звертають увагу насамперед на момент спілкування: під масовою комунікацією (масовим спілкуванням, mass communication) ми розуміємо організоване спілкування, що є видом суспільно-культурної діяльності, яка відбувається у вигляді взаємопов'язаних інтелектуально-мисленнєвих та емоційно-вольових дій, спрямованих на духовне, професійне чи інше єднання маси людей (мас); масова комунікація – це "аналіз спілкування, що здійснюється шляхом використання засобів масової комунікації (передусім преси, радіо, телебачення" [69, 180], "процес масового духовного спілкування, обмін соціальною інформацією між соціальними суб'єктами, опосередкований технічними засобами і соціальними інститутами, які їх обслуговують: засобами масової інформації і пропаганди" [12, 124].

Складність, різноманіття і динамічність масової комунікації взагалі і засобів масової інформації, зокрема, як предмету вивчення, вимагали об'єднання зусиль представників найрізноманітніших дисциплін: соціології, політології, культурології, соціальної психології, лінгвістики. Саме міждисциплінарний підхід дозволив досягнути значних успіхів в дослідженні проблем мас медіа. За останні два десятиліття в багатьох університетах Західної Європи і США відкриті відділення комунікації та ЗМІ, які готують фахівців, як теоретиків так і практиків, для роботи в області мас медіа. Подібні відділення і інститути разом з вже існуючими факультетами журналістики створюються і в Україні, наприклад кафедра телебачення та радіомовлення Одеської національної академії зв'язку, факультет журналістики Львівського університету, факультет видавничої справи та редагування Української академії друкарства. У 2000 році при Інституті журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка створено Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації журналістських кадрів.

Значну роль в організації систематичного і цілеспрямованого вивчення ЗМІ відіграють міжнародні науково-дослідницькі центри, такі як Європейський

інститут мас медіа (European Institute for the Media) [78], заснований в 1992 р. в Дюссельдорфі під егідою Ради Європи.

Останніми роками серед зарубіжних соціологів великого поширення набули "інформаційні" теорії розвитку суспільства, які розглядають ріст засобів масової інформації і подальше вдосконалення масової комунікації як основні чинники, що визначають майбутні контури світової спільноти [15]. Один з найбільш відомих зарубіжних дослідників масової комунікації М. McLuhan ще в 60-і рр. писав про перетворення світової спільноти в результаті глобалізації ЗМІ в "glоbаl village" – єдиний інформаційний простір без кордонів [42, 134].

Механізм взаємовідносин засобів масової інформації і суспільно-політичних структур далеко не однозначний, і цілеспрямована дія з одного боку зовсім не гарантує отримання