It is the social production and reproduction of sense, meaning and consciousness. It is the sphere of meaning, which unifies the sphere of production (economics) and the socisl relations (politics) [40].

Так, наприклад, як визначає концепцію культури відомий британський дослідник Грем Тернер в книзі "British Cultural Studies":

"Тhe "culture" that is the subject if British cultural studies is not artifice and manners, the preserve of Sunday best, rainy afterооn and concert holls. It is the very material of our daily lives, the bricks and mortar of our most commonplace underWhat we wear, hear, watch and eat; how we see our-selves in relation to others; the function of everyday activities such as cooking or shopping; all of these have attracted the inof cultural studies" [56, 1].

Розширення границь поняття "культура" відбувається врезультаті стрімкого росту інтересу до вивчення проблем масової чи популярної культури [29] , представленій в текстах і образах, що поширюються по каналах ЗМІ. З початку 90-их років включення у сферу академічних досліджень та університетських програм витворів поп-музики (Мадонна, Бітлз та ін.), реклами, телевізійних шоу та інших явищ масової культури, стало звичайною практикою для західних університетів. Звичайно, що в рамках даної роботи мова піде лише про ті аспекти загальної концепції культури, які мають безпосереднє відношення до вивчення текстів масової інформації, а саме про питання взаємодії культури та мови, культури та тексту, але також і про лінгвістичні способи передачі культуроспецифічної інформації.

Вихідним моментом для вивчення будь-яких питань, пов'язаних із взаємодією мови і культури, авляється розглядання мови як одного із найважливіших факторів культури. В останні роки ця думка неодноразово підкреслювалась як українськими, так і зарубіжними авторами:

" Мова являє собою знакову систему, що є засобом спілкування і мислення. Мова є засобом пізнання світу, збереження і передачі інформації. Тому знання мов і їхнє практичне використання говорить про культуру особистості. Розвиненість національної мови, тобто її багатомірність, словниковий склад, внутрішня розчленованість на одиниці різних рівнів свідчать про рівень національної культури. Функціонально вона забезпечує вираження певних почуттів, настроїв, емоцій. Ми розглядаємо мову, насамперед, як ту частину культурного менталітету, що складає сферу духу, цінностей і значень" [41].

"Language accumulates and stores the culture of а nation, passes it оn from generation to generation, or from nation to nation" [22].

"Language plays а crucial role not only in the construction of culture, but in the emergence of culture change" [27].

Погляд на мову як фактор культури, що володіє здатністю-відображати, зберігати і накопичувати культурологічну інфор-мацію, а також впливати на динаміку культурного контексту, має величезне значення для аналізу текстів масової інформації. Дій-сно, тексти масової інформації сьогодні притаманні одними із найпоширеніших форм використання мови. Їх здатність відображати навколишню дійсність, формувати ідеологічний фон та організовувати інформаційний простір відображає безпосередній вплив на стан культурно-інформаційного середовища. Будучи важливим компонентом сучасної культури в її "масовому" прояві, медіа тексти не тільки передають динаміку взаємовідносин мови і культури, але і миттєво фіксують будь-які зміни в русі мовної норми.

Суттєве значення для аналізу текстів масової інформа-ції як компоненту культури має також співвідношення понять культура і текст. Культурологічний підхід до пояснення поня-ття "текст" дозволяє виділити в ньому ті риси та особливості, які виявляються значущими з точки зору загальної концепції культури. Так, в рамках культурологічного дискурсу "текст може бути визначений як вербально-знакова символізація культури. Культуру можна "прочитати" через текст. Через текст можна зрозуміти світоглядну парадигму, комунікативні тактики культури, її матеріальний світ. Більше того, в конкретному значенні зрозуміти це можна тільки через текст. Текст – це симво-лізація культури. Одночасно текст володіє цілісністю, самодостатком для світу культури [14, 21].

Розглядаючи текст в якості універсальної вербальної фор-ми відображення і збереження культурного досвіду, можно не тільки пояснити національно-культурну специфіку світосприйняття, але і прослідкувати діахронічні зміни як в розвитку суспільної свідомості, так і в житті того чи іншого мовного колективу.

Важливу роль у вивченні механізму текстового втілення культури відіграє поняття культуроспецифічності. Зміст поняття культуроспецифічність охоплює всі способи вираже-ння національно-культурної специфіки світосприйняття. В текстах масової інформації культуроспецифічність проявляється як на медійному, так і на мовному рівнях: в організації інформацій-ного простору, форматуванні медіа текстів, та у лінгвістичних способах вираження.

Сумуючи вище сказане в даному розділі, можна сказати, що аналіз текстів масової інформації в світлі учасної концеп-ції культури пропонує розглянути наступні питання:

тексти масової інформації як компонент сучасної культури;

національно-культурні особливості організації інформа-ційного простору;

способи кодування культуроспецифічної інформації в медіа текстах;

особливості репрезентації тематичного блоку "культура" в різних національних ЗМІ;

2. Тексти масової інформації з точки зору лінгвокультурології

Підвищений інтерес до вивчення проблем взаємодії мови і культури, характерний для лінгвістичних досліджень теперішнього часу, в значній мірі обумовлений тими змінами, які виникли в світовому культурному просторі в умовах інформаційного середовища. Глобалізація світового інформаційного простору, знищення інформаційних бар’єрів між Заходом та Сходом, ріст міжнародних контактів, експансія англомовної масової культури – все це сприяло виникненню питань, пов’язаних із вивченням культурологічного аспекту функціонування мови, внесених в розряд приорітетних. Різні аспек-ти взаємодії мови та