Необхідність теоретичного осмислення проблем, що позначились в даній області, а також актуальність розробки методів описання культурологічних компонентів мови привели до становлення нового розділу науки про мову – лінгвокультурологія.

Лінгвокультурологія виникла як дисципліна синтезуючого типу, яка базується на досягненнях етно-, психо- и соціолінгвістики, на традиціях лінгвокраїнознавства. Найбільш повно лінгвокультурологія, як окрема дисципліна, представлена в книзі В.В.Воробйової [4]. Автор визначає її як "комплексну наукову дисципліну, що вивчає взаємозв’язок і взаємодію культури та мови у функціонуванні і відображає цей процес як цілісну структуру одиниць в єдності їх мовного (культурного) змісту" [4, 36]. Лінгвокультурологія характеризується перш за все цілісним, паритетним і системним розглядом культури і мови як сукупності одиниць, утворюючи польові структури. В якості основної одиниці описання виникає лінгвокультурема – -комплексна міжрівнева одиниця, яка представляє собою діалектичну єдність лінгвістичного та екстралінгвістичного (поняттєвого чи предметного) змісту. Таким чином, зміст досліджень, виконаних на основі лінгвокультурологічного підходу, охоплює найрізноманітніші аспекти взаємодії мови і культури, включаючи всю різноманітність лінгвістичних способів вираження культурного компоненту. І хоча термінологічний апарат лінгвокультурології не можна вважати повністю сфомованим – об’єктивно наявний закріплений у мові факт культури може іменуватися і лінгвокультуремою, логотемою та прецедентним текстом [2], то спроби представників різних академічних шкіл знайти адекватне визначення для пояснення цих релевантних з точки зору мови і культури явищ чітко прослідковуються.

2.1 Способи передачі культурологічної інформації в медіа текстах

При вивченні культурологічного шару текстів масової інформа-ції випливає надзвичайно важлива думка про те, що текст – це вербально--знакова символізація культури. Розуміння того, що текст тісно насичений культурологічною інформацією дозволяє розглядати його як об’ємне багатовимірне явище, яке розглядається не тільки у вербальній лінійній площині, але і характеризується глибиною і багаторівневою структурою. Для пояснення всієї сукупності культурологічної інформації, яка присутня в тексті як в відкритій експліцитній формі, так і вираженій імпліцитній, частіше всього використовується слово "контекст" в різних термінологічних поєднаннях, наприклад: соціо-культурний контекст, екстралінгвістичний контекст, вертикальний контекст [18, 17]. В рамках даної роботи ми будемо використовувати термін "культурологічний контекст", який найбільш підходить до мети та задач даного дослідження. Таким чином, культурологічний контекст може бути виявлений, як структурована по рівнях сукупність всіх наявних в тексті культурологічних свідчень.

Концепція культурологічного контексту пропонує виділення наступних рівнів:

Денонативний культурологічний контекст представлений словами та словосполученнями, які позначають реалії, властиві тій чи іншій культурі. Це можуть бути власні імена, наприклад імена видатних людей, назви політичних партій, вулиць, пам’яток архітектури та ін., а також слова, котрі позначають те чи інше культуроспецифічне явище чи артефакт, наприклад: backbencher, fish-and-chips, kilt, car-boot sale. Як правило, значення культуроспецифічних одиниць, котрі належать до денотативного рівня, пояснюється в країнознавчих словниках, склали основу базових знань про життя того чи іншого народу. Країнознавчий словник по Великобританії, наприклад: "A Dictionary of Modern Britain" [70], пропонує пояснення цілого ряду специфічних для англійської культури явищ: від традиційного англійського сніданку, який складається з "bacon and eggs" та "corn flakes"до реалій соціально-політичного життя: Westminster, Whitehall, Fleet Street та ін.

Насиченість культуро специфічними одиницями такого роду являється суттєвою ознакою текстів масової інформації, які в силу своєї відображувальної здатності безпосередньо відносяться до подій сучасного життя. Розповідь про те, що відбувається за кордоном, аналіз, коментарі, висвітлення подій в матеріалах групи features, реклама – все це природно "проростає" на конкретному культурному підґрунті, відображуючи реалії та конкретні факти із життя того чи іншого мовного колективу. Всі чотири типи англомовних медіа текстів містять значну кількість слів та словосполучень, позначаючи реалії англійської діяльності. Розуміння певних культуроспецифічних одиниць не викликає особливих труднощів, оскільки вони часто зустрічаються в міжнародних новинах. Це стосується назв політичних партій, імен діючих політиків, основних символів політичної влади та інших реалій англійського політичного життя. Наприклад, такі реалії, як Tories та Labour, Westminster, 10, Downing Street, відомі багатьом. Розуміння інших культуроспецифічних одиниць, використання яких обмежено власними англійськими медіа текстами не поширюється на міжнародні новини, потребує більш глибшого розуміння англійської діяльності. Так, тексти, які містять такі культуроспецифічні одиниці, як backbencher, frontbencher, Shadow minister, Privy Purse, Plaid Cymru, Belfast Agreement та ін. можуть бути адекватно зрозумілими тільки за наявності відповідних фонових знань. Наприклад, розуміння наведених нижче фрагментів потребують відповідного уявлення про структуру та розташування місць в британському парламенті.

The Backbencher: Gordon’s pronounced difficulties. It’s half term recess, and while some colleages have gone back to their constituencies to prepare for opposition, the Backbencher sits in a bar with two Blairite refugees from No 10 compiling an A to Z of Brown inadequacies.

[Guardian, 28, March 2008]

Слово backbencher означає рядовий член британського парламенту, "задньолавочник" [61, 58], так як задні лавки в британській палаті призначені для рядових членів , а передні для членів уряду та провідних персон "тіньового кабінету" [61, 438],чи опозиції:

A backbencher in the Westminster Parliamentary system is a MPs or a legislator who does not hold governmental office and is