Слід також враховувати, що взаємовідносини ЗМІ і суспільства є динамічними. Кількісні і, особливо, якісні зміни, що відбулися в методах розповсюдження інформації за останні десятиліття, привели не тільки до посилення впливу засобів масової інформації на всі сторони суспільно-політичного життя, але і до подальшого їх відособлення як самостійного організму, що займає все більше і більше суспільного простору та розвивається за своїми власними законами, вивчення яких і становить завдання фахівців.

Однією з обов'язкових умов успішного вивчення ЗМІ є розуміння тих функцій, які вони виконують (функція від лат. functio «обов'язок, призначення, характер діяльності, виконання обов'язків»). Розгляд і аналіз функцій будь-якої системи соціальної діяльності – найважливіший момент її теорії.

У літературі, як вітчизняній, так і зарубіжній, зустрічається далеко не збігаючий перелік визначень функцій ЗМІ. Частково ці відмінності задаються ступенем розгорнутості характеристик функцій ЗМІ (більш розгорнені підфункції виділяють в самостійні), частково – різним розумінням актуальності для сучасності тих або інших суспільних завдань, що вирішуються за допомогою ЗМІ.

Аналіз літератури дозволяє зробити висновок про те, що незважаючи на деякі термінологічні розбіжності, які абсолютно неминучі при становленні нової області знань, більшість дослідників виділяють наступні основні функції ЗМІ: 1) інформативну; 2) розважальну; 3) освітню; 4) рекламну; 5) ідеологічну.

Інформативна функція тісно пов'язана з одним із головних завдань масової комунікації – доведення до відома аудиторії інформації про факти та події, що мають місце в житті суспільства. Найкращим способом інформаційна функція представлена в програмах новин по радіо та телебаченню, а також матеріалами новин в пресі.

Розважальна функція, яку багато зарубіжних дослідників ставлять на перше місце, асоціюється перш за все з численними музичними програмами і матеріалами розважального характеру.

Прикладом освітньої функції можуть служити програми і матеріали, головним завданням яких є розповсюдження знань та підвищення освітнього рівня аудиторії. На телебаченні, наприклад, існують спеціальні освітні прогpами і навіть канали, такі як "Discovery Channel", "National Geographic", "Anіmаl Planet" або "Ореn University".

Рекламна функція пов'язана з впливом на масову аудиторію з метою переконання в необхідності придбати ті або інші товари або скористатися певними послугами. Саме тому в англомовних дослідженнях ця функція часто називається "persuasive function" – функція переконання (від англ. дієслова to persuade – переконувати, умовляти).

Ідеологічну функцію (або соціально орієнтуючу, яка включає широкий діапазон дії - починаючи з повідомлень про факти, події, впливу на громадську думку, до впливу на цінності, ідеали, світогляд аудиторії) не без підстав вважають однією з найважливіших функцій ЗМІ. Розуміючи ідеологію як базову когнітивну структуру, світогляд, як систему культурних цінностей, політичних поглядів і суспільних відносин, можна вважати, що ЗМІ є глибоко ідеологічними через свою суспільну природу.

При вивченні функціонального аспекту ЗМІ слід також пам'ятати, що всі медіа функції тісно зв'язані між собою і присутні в тому або іншому поєднанні практично в будь-якому кінцевому продукті масової комунікації, чи то в журналі, газеті, телепрограмі, чи в радіопередачі.

2. Методи вивчення текстів масової інформації

Становлення поняття "мова масової інформації" тісно пов'язане з розвитком ключової для лінгвістики концепції тексту. Традиційне визначення тексту стосовно сфери мас медіа як "певної з функціонально-смислового погляду упорядкованої послідовності знакових одиниць (груп речень або їх аналогів), які являють собою, завдяки семантичним і функціональним взаємовідношенням елементів, завершену смислову єдність" [4, 264]; "об'єднаної смисловим зв'язком послідовності знакових одиниць, основними властивостями якої є зв'язність і цілісність" [66, 507], виходить за межі вербального рівня, наближаючись до семіотичного тлумачення поняття, яке має на увазі послідовність будь-яких, а не тільки вербальних знаків. Більшість дослідників сходяться на тому, що рівень масової комунікації додає поняттю текст нові смислові відтінки, обумовлені медійними властивостями того або іншого засобу масової інформації. Наприклад, текст на телебаченні складається не тільки зі словесної тканини, а послідовно розгортається відразу на декількох рівнях – вербальному, відеоряду і ряду звукового супроводу, утворюючи єдине ціле і набуваючи рис об'ємності та багатоскладовості. Радіотекстам і текстам преси також властиве поєднання вербального тексту з певними медійними характеристиками: музичними та аудіоефектами, особливостями графічного оформлення газет або журналів. Ця властивість текстів масової інформації підкреслюється багатьма англійськими авторами, які розглядають медіа текст як сукупність вербальних і медійних ознак. Так, відомий дослідник мови засобів масової інформації Аllan Веll пише:

"Definitions of media texts have moved far away from the traditional view of text as words printed іп ink оn pieces of paper to take оn а far broader definition to include speech, music and sound effects, image and so оn ... Media texts, then, reflect the technology that is аvаіlаble for producing them" [26,3].

Величезне значення для вивчення текстів масової інформації має також положення про те, що "правильність сприйняття тексту забезпечується не тільки мовними одиницями і