їх поєднанням, але і необхідним загальним фоном знань, комунікативним фоном" [67]. Стосовно масової інформації комунікативний фон розуміється перш за все як сукупність умов і особливостей виробництва, розповсюдження і сприйняття медіа тексту, інакше кажучи всього того, що стоїть за його словесною частиною. Концепція дискурсу і розроблений на її основі метод дискурс-аналізу дозволяє зосередити увагу не тільки на зовнішніх формальних ознаках тексту, але, і це особливо важливо, на цілому ряду екстралінгвістичних чинників, які супроводжують його виробництво і актуалізацію. "Дискурс (від франц. discourse – мовлення) – це зв’язаний текст в сукупності з екстралінгвістичними – прагматичними, соціокультурними, психологічними та іншими чинниками: текст, узятий в аспекті подій; мова, що розглядається як цілеспрямована соціальна дія, як компонент, що бере участь у взаємодії людей і механізмів їх свідомості (когнітивних процесах). Дискурс -це мова, занурена в життя" [67, 136].
Таким чином, концепція дискурсу значно розширює можливості опису тексту, підкреслюючи значущість вивчення комунікативного фону: "Discourse is not concerned with language аlоnе. It also examines the content of communication: who is communicating with whom and why; іn what kind of society and situation, although what medium; how different types of communication evolved, and their relationship to each other" [26, 3].
Велика увага вивченню текстів масової інформації приділяється також в рамках когнітивної лінгвістики [66, 53], основне завдання якої полягає у співвідношенні різних мовних процесів з когнітивними способами обробки інформації. Когнітивна лінгвістика розуміє мову "як загальний когнітивний механізм, як когнітивний інструмент – система знаків, які відіграють роль в репрезентації (кодуванні) і трансформації інформації" [9].
Вивчення текстів масової інформації послужило основою для розвитку такого відносно нового напрямку в сучасному мовознавстві як "critical linguistics". Формулюючи основні положення даного напрямку англійські лінгвісти виходили з того, що знаки мови і способи їх актуалізації не носять нейтрального характеру. При цьому особливе значення приділяється дослідженню медіа текстів з точки зору мовних способів вираження їх ідеологічної направленості:
"Critical linguistics starts from the premise that systems and uses of language are not neutral. The emphasis is оn using linguistic analysis to expose the ideologies which inform аll spoken and written texts. There is а particular emphasis оn the unmasking of ideologies іn рublіc and media discourse ... Critical linguists are interested іn exposing the political and ideological contents within which all language structures are used" [30, 17-18].
Інтерес лінгвістичної науки до текстів масової інформації виражається також в появі в англійській академічній традиції терміну "media linguistics", який об'єднує цілу групу досліджень, присвячених функціонуванню мови в засобах масової інформації, межі якої охоплюють широкий спектр явищ, пов'язаних з вивченням різних аспектів медіа текстів:
"Media linguistics brought together а range of papers іn the fast-developing field of research оn media language ... Some of this work has focused uроn specific gеnrеs, such as news discourse, documentary gеnrеs and adverIncreasingly, there is а recognition that language does not stand аlоnе іn аnу type of mass communication, but interacts with other semiotic modes, especially the visual" [31,62].
Говорячи про методи вивчення медіа текстів, не можна хоча б коротко не зупинитися на контент-аналізі – кількісно-статистичному методі, що найчастіше асоціюється саме з обробкою текстів масової інформації; методі кількісного вивчення змісту соціальної комунікації і зафіксованих даних у формі письмового тексту на папері або записі на яких-небудь інших фізичних носіях. Суть цього аналізу полягає в тому, що з потоку повідомлень, які виробляються суспільством і передаються засобами масової інформації, вичленяють набір постійних, однорідних і очевидних елементів, щоб скласти їх перелік. У відомій книзі одного з основоположників контент-аналізу Бернарда Берельсона [28], метод контент-аналізу визначається як:
"А research technique for the objective, systematic and quantitative description of the manifest content of communication".
Мета контент-аналізу складається з того, щоб
"to identify and count the occurrences of specified characteristics of dimensions of texts, and through this, to bе аble to say something about the messages, images, representations of such texts and their wider social significance" [43,95].
Застосування до текстів масової інформації методу контент-аналізу дозволяє вияснити такі важливі з точки зору медіа лінгвістики моменти, як частотні одиниці тематично зв'язаної лексики, стійкі колокації, найбільш поширені способи посилання на джерело інформації, пріоритетні топіки текстів новин та ін.
Висновки
Зі зміною суспільних та ідеологічних структур неминуче міняються і методи віддзеркалення та інтерпретації. Чим більше соціокультурних та ідеологічних змін відбувається в суспільстві, тим активніша динаміка ЗМІ, яка розуміється як сукупність кількісних і якісних змін в мас медіа за певний відрізок часу.
Здійснений аналіз функцій ЗМІ дає підставу виділити наступні висновки:
1) уявлення про функції ЗМІ мінялося тому, що мінявся сам предмет. У сучасному, інформаційно насиченому суспільстві ЗМІ відіграють іншу, незрівнянно важливішу роль, ніж ту, яку вони відігравали в першій половині минулого століття. Відповідним чином розширюються, трансформуються їх функції;
2) функції ЗМІ далеко не однаковим чином реалізуються в різних суспільно-політичних системах (звідси і народилися чотири теорії преси), що вимагає, у свою чергу, "заземлення" аналізу проблеми на конкретні умови тієї або іншої країни;
3) засоби масової інформації – це, перш за все, інститут цивільного суспільства, саме цивільного суспільства, а не влади (хоча, частково і це має місце), і не комерційних структур (хоча включення в систему економічних відносин має місце у всьому світі).
Здійснюючи розгляд найбільш поширених методів вивчення медіа текстів,