Реферат

на тему:

Особливості організації та вдосконалення системи навчання в умовах Болонського процесу
   

Для сучасної Європи характерними є потужні інтеграційні процеси, які охоплюють різні галузі суспільного життя окремих країн. Поряд з принциповими змінами соціально-економічного характеру спостерігаються тенденції формування загальноєвропейського освітнього простору. Суттєво зростають вимоги до кваліфікованого працівника, що викликано зміною структури економічних взаємовідносин і ринку праці. Відповідно зростають вимоги до якості освітніх послуг, системи підготовки висококваліфікованих працівників та системи освіти в цілому. Одним з важливих завдань сучасного вищого навчального закладу є підготовка професіонала, мобільного на ринку праці, здатного до адаптації та якнайповнішої реалізації власного творчого потенціалу.
   Важливим кроком до формування загальноєвропейського освітнього простору стала Болонська конвенція, яка започаткувала процес інтеграції освітніх систем європейських країн. Одним з етапів його реалізації є адаптація освітніх систем країн Європи до єдиного стандарту.
   Оскільки наша країна є активним учасником загальноєвропейських процесів, актуальним є питання перспектив розвитку вітчизняної системи вищої освіти та її особливості в умовах реалізації положень Болонської декларації.
   Особливості та перспективи входження України до єдиного європейського освітнього простору досліджувалися в наукових публікаціях і методичних виданнях. Стратегію участі країни в Болонському процесі окреслено в роботах [2, 3]. Зокрема, визначено перспективи зближення освітніх систем європейських країн. Визначено головні принципи входження до європейського простору вищої освіти. Розроблено основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу [4].
   Разом з цим, цікавим залишається питання специфіки адаптації вітчизняної системи вищої освіти до загальноєвропейського стандарту. Тому в статті ставиться завдання проаналізувати основні положення Болонської декларації, можливі шляхи їх реалізації у практиці вітчизняних закладів освіти та перші результати запровадження кредитно-модульної системи.
   Пріоритети розвитку вітчизняної освітньої галузі визначені Державною національною програмою “Освіта” (“Україна XXI століття”). Серед стратегічних завдань реформування освіти виділені: виведення освіти в Україні на рівень розвинутих країн світу шляхом реформування її концептуальних, структурних, організаційних засад, подолання монопольного становища держави в освітній галузі через створення на рівноправній основі недержавних навчально-виховних закладів, глибока демократизація закладів освіти, формування багатоваріантної інвестиційної політики в галузі освіти.
   Програма визначає основні шляхи реформування освіти: запровадження у навчально-виховний процес сучасних педагогічних технологій та науково-методичних досліджень, відхід від авторитарної педагогіки, підвищення професійного та загальнокультурного рівня педагогічних кадрів, формування нових економічних основ системи освіти, реорганізація існуючих і створення навчально-виховних закладів нового покоління, регіональних центрів та експериментальних майданчиків для відпрацювання та відбору ефективних педагогічних інновацій та освітніх модулів, демократизація, децентралізація системи управління освітою, створення регіональних систем управління навчально-виховними закладами. Стратегічним завданням міжнародного співро-бітництва у галузі освіти визначено забезпечення процесу інтеграції України у світовий науковий, освітній та культурний простори, широкої участі вітчизняної освітньої системи у світовому науковому та педагогічному житті, в міжнародних і наукових контактах [1]. Таким чином, важливим завданням розбудови системи освіти є її входження до світового та європейського освітнього простору.
   Ідеї інтеграції освітніх систем європейських країн з’явилися як результат формування європейського співтовариства, зростання вимог до професійної та соціальної мобільності кваліфікованих працівників, змін у структурі європейської економіки та потребах у кваліфікованій робочій силі.
   Вперше ідея “Сучасна Європа – Європа знань” була сформульована у 1998 році, коли міністри освіти Франції, Німеччини, Великобританії та Італії підписали в Сорбонні відповідну декларацію. Її продовженням і розвитком стала Болонська конвенція, підписана у 1999 році 29 країнами Європи, що започаткувала Болонський процес – реформування та розвитку нормативно-правового та методичного забезпечення освітніх галузей європейських країн.
   Основними положеннями Болонської декларації є:
   · побудова Європейської зони вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування;
   · формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу країн як складових Європи;
   · посилення міжнародної конкурентоспроможності систем вищої освіти окремих країн та Європейської в цілому, підвищення їх престижності у світі;
   · підвищення ролі університетів у розвитку загальнокультурних цінностей [4].
   З метою досягнення цілей загальноєвропейського освітнього простору заплановано:
   . Введення дворівневого навчання у вищих навчальних закладах. Перший рівень (цикл) має тривати 3–4-и роки і завершуватися отриманням студентами ступеня “бакалавр”. Другий цикл тривалістю 1–2-а роки передбачає отримання ступеня “магістр”. Також передбачено можливість отримання ступеня “доктор” після завершення другого циклу навчання. При цьому термін навчання (1 та 2-й цикли) триватиме 7–8-м років.
   . У системах вищої освіти країн – учасниць Болонської декларації планується запровадити технологію кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЄКТАС). Передбачається введення уніфікованої системи обліку трудомісткості різних видів навчальної роботи студентів у кредитах.
   . Згідно з принципами Болонської конвенції контроль якості підготовки фахівців має здійснюватися, в першу чергу, шляхом об’єктивної оцінки професійних умінь відповідно до стандартів транснаціональної освіти.
   . Результатом процесів модифікації освітнього середовища має стати зростання професійної та соціальної мобільності випускників вищих навчальних закладів у межах Європи.
   . За рахунок уніфікації процесу підготовки фахівців академічні ступені та кваліфікаційні рівні будуть єдиними для європейських країн і, таким чином, значно спроститься працевлаштування випускників вищих навчальних закладів за межами своєї країни.
   . Із запровадженням нововведень передбачається зростання привабливості європейської освіти та інтересу до вищої освіти в цілому.
   Основними елементами ЄКТАС є:
   · інформаційний пакет, який включає загальну інформацію про університет, назву напрямків, спеціальностей, спеціалізацій, результати роботи студента, форми та умови контролю, система оцінювання, зміст навчальних дисциплін;
   · угода між студентом і вищим навчальним закладом, що визначає напрям підготовки фахівця,