Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Вступ

Вступ

Де зливаються води двох Бистриць, зеленіють парки, сквери, сади, де майорять над архітектурними будинками церковні куполи, розкинулося прекрасне місто - Івано-Франківськ. В ясну погоду на обрії видніються вершини Карпат, а зелені ліси розпочинаються відразу за межею міста. Цей благодатний край з м’яким кліматом – чудовий куточок України. Він не схожий на жодне інше місто в світі з вельми об’єктивних історичних та географічних причин. Це підтверджують не тільки його мешканці а й гості, які відвідують Івано-Франківщину.

Відомо , що Івано-Франківськ – молоде європейське місто, яке є одним з найвеличніших економічних, культурних та архітектурних центрів Західної України. Місто славиться значним природним потенціалом та щирими доброзичливими людьми. Перспективи Івано-Франківська пов’язані з близькість Карпат, як унікального регіону туризму та відпочинку. Колоритні Гуцульщина, Покуття, Опілля, Бойківщина дають можливість гостям Прикарпаття краще відчути та зрозуміти душу українського народу, закохатися в українську музику, пісню, природу, подивуватися гірськими легендами, покоштувати українські національні страви. Обласний центр приваблює туристів своїми архітектурними пам’ятками, храмами, музеями, театром, міською ратушею, центральним корпусом медичної академії , парафіяльним собором , кафедральним собором, римо-католицьким костелом, будівлею залізничного вокзалу, а також багатьма іншими будівлями, які мають велику художню та історичну цінність.

Тут представлено багато архітектурних течій, які заворожують не лише представників урядових організацій з Західної Європи й Америки, туристів, іноземних студентів з таких країн як ОАЕ, Ірану і самих його мешканців.

3

Розділ І .Місто Іваро-Франківськ , його заснування, місце розташування, кліматичні умови,транспортне сполучення.

1.1. Загальна характеристика міста Івано-Франківська

Про доісторичний період заселення території в межиріччі річок Бистриці Надвірнянської та Бистриці Солотвинської, де виникло спочатку село Заболоття, а потім місто-фортеця Станіславів із своїми околицями люди довідалися тільки з розвідкових археологічних обстежень. За їх даними тут простежуються сліди поселень пізнього палеолітичного, мезолітичного, бронзового, залізного археологічних періодів, що свідчать про давній час заселення межиріччя Бистриць.

Щодо історії села Заболоття, то відомостей лише кілька документів, які засвідчують існування села в першій половині ХІV століття. Є письмова згадка, яка була опублікована в міських і земських актах за 1437 рік. У другому першоджерелі – інвентарному описі. який зберігся з середини ХVІІ ст. Згадується 65 селянських господарств в селі Заболоття , які жили задворишною системою. Закріпачені селяни виконували різні феодальні повинності – відробітки. натуральні данини. Та згодом у 1662 р. польський магнат Андрій Потоцький, 1660 р. власник цих земель заснував тут місто-фортецю і назвав його на честь свого малолітнього сина Станіслава, який загинув 12 вересня 1683 р. в бою під час облоги Відня турками.

7 травня 1662 р. Станіслав одержав статус міста цього ж року місту було дозволено влаштувати ярмарки ( ця традиція існувала до 1939 р.). Пізніше слава про це чудове місто поширилася і на інші землі, на ярмарки почали приїжджати іноземці, серед них французи.

Долеран секретар польського короля Яна ІІІ Собєського і німецький мандрівник і диплома Ульріх фон Вердум. Саме він у 1672 р., мандруючи, побував у щойно заснованому Станіславові і дав коротку, але змістовну характеристику стану міста. Ульріх фон Вердум описує будівництво Станіславівської фортеці, її укріплення, згадує про передмістя з ринковою площею і ратушею, говорить про палац Потоцьких, передмістя , церкви й

4

костьол та чітко висловлюється : ” що це місто якому всього 10 р., тому на голому грунті наново збудував згаданий київський воєвода А.Потоцький і назвав ім’ям свого єдиного сина Станіслава , зараз дванадцятирічного панича”.

Долеран також був мандрівником, який в подорожніх нотатках зробив такий запис : “Серед цих покутських міст найбільшим і найкрасивішим є Станіслав, розташований на чудовій рівнині за дві милі від Дністра. Його регулярні фортифікації вражають своєю довершеністю. Є тут величний палац, збудований з каменю. Його ринок , будівлі значно вирізняють місто серед інших міст Русі .”

Інший відвідувач, який видно побував на міських ярмарках висловив своє захоплення багатством і різноманітністю, представлених товарів та відмітив що: “ці ярмарки не поступаються ярмаркам у Львові та Варшаві.

14 серпня 1663 р. польський король Ян Казимир підтвердив надання Станіславову магдебурзького права. І саме ця дата вважається офіційним народженням міста.

За давньоєвропейською міською традицією у містах, які мали магдебурзьке право, головною спорудою була ратуша з обов’язковою високою вежею, що мала бути не тільки своєрідною окрасою міста, але й сторожовою вишкою, найвищим пунктом міста-фортеці , з якої велися настінні спостереження чи не наближається ворог до міста або чи не виникла в місті пожежа. А самій ратуші знаходився магістрат, тобто міська рада, суд, крамниці. Тому не дивно, що зразу після того, як Станіславів одержав магдебурзьке право почалося будівництво ратуші посеред ринку.

Як свідчать історичні , архівні документи місто розбудовувалось, економічно розвивалося і вже після 15 років свого існування Станіславівська фортеця була настільки сильною, що змогла зупинити у 1672 р. страшну турецьку армію , видержати облогу. Саме тоді турки спалили передмістя, спустошили Галич . А наступного року в місті появилися вірмени,

5

переселившись із Кам’янця –Подільського. За наданим А.Потоцьким привілеєм їм надавалося самоврядування , тобто вони не підлягали юриспруденції міста. Вірмени поселилися у районі вірменського костьолу , внесли значний вклад


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11