дуже стро-катий характер із локалізацією окремих ост-ровів поблизу шкірфірми, на Пасічній і Пози-троні, біля залізничного вокзалу, в централь-ній частині міста та ін. Вміст важких металів в окремих випадках перевищує ГДК у 2-3 рази, але площа таких аномалій дуже мала. Тому можна зробити висновок, що ці забруд-нювачі поки що не впливають істотно на якість міського повітря, але в окремих мікро-районах їх уже є достатньо, щоб погіршувати здоров'я людей. Якщо порівняти карту розпо-всюдження захворюваності населення з кар-тами забруднення атмосферного повітря важ-кими металами, нафтопродуктами, органіч-ними сполуками - то можна побачити пряму залежність розповсюдження захворюваностей із тими чи іншими забруднювачами.
У цілому ж якість атмосферного повітря в Івано-Франківську відповідає санітарним нормам, за винятком лише окремих аномалій поряд із промисловими підприємствами та аномалій уздовж головних вулиць, де викиди автотранспорту перевищують ГДК іноді в де-кілька разів.
Розділ ІІ. Архітектурні пам’ятки Івано-Франківська . Їхня характеристика та просторове розміщення.
2. Найвизначніші пам’ятки архітектури міста. Їхня історія будівництва і загальна характеристика будівель.
Місто Івано-Франківськ як і безліч міст України має свої пам’ятні місця, пам’ятки історії та архітектури. Найвизначніші з них це :
1. Греко-католицький кафедральний собор Святого Воскресіння Христового(єзуїтський костел) 1753-1763 рр. Малюнок 5, 6,7 Новий і старий вигляд собору
Фото 2.1
Ченці Ордена єзуїтів побудували в Станіславові свій костел, який є витвором австро-баварської барокової школи і виділяється чіткою композицією основних об’ємів, пропорційністю, строгим ордером і стриманістю пластичної обробки стін, в чому простежуються деякі риси класицизму. Стрункий силует головного фасаду доповнюють шатроподібні завершення двох веж, форми яких запозичені з гуцульської дерев’яної архітектури. Художнє оформлення інтер’єру відзначається високомистецьким живописом, який виконали відомі українські художники А.Монастирський та М.Сосенко. Багатий декор інтер’єру доповнює барочна скульптура головного вівтаря, де розміщені фігури ангелів, святих апостолів.
Будівництво первісного єзуїтського костелу в місті розпочалося в 1720 р. завершилося в 1729 р. - тоді у ньому відбулося перше богослужіння.
Технічні помилки при будівництві костелу призвели до того, що з’явилися тріщини, які загрожували як самій споруді, так і парафіянам. У зв’язку з цим в лютому 1752 р. костел був розібраний. Причиною незадовільного технічного стану костелу були, як вважають дослідники, його надто неглибокі фундаменти, що не могли витримати ваги самої споруди. Отже, костел був розібраний до основи. Нове будівництво було завершено в 1763 р. Нинішня споруда кафедрального собору має назву церкви Святого Воскресіння, що було головною українською церквою міста Станіславова від початку його існування та збудованої ще в 1601 р. в с. Заболоття на місці сьогоднішньої синагоги.
Храм реставрувався 1835 р., 1885 р., 1995 р.
В 1849 р. переданий Українській Греко-Католицькій церкві.
2. Автокефальна православна церква , кафедральний Покровський собор (вірменська церква , костел) 1742-1762рр.
Вірмени, прибувши у місто в 60 –х роках ХVІІ ст. відразу почали будувати дерев’яну церкву. На початку ХVІІІ ст. в прекрасно намальованій
іконі з очей Діви Марії почали капати сльози . Того ж дня в присутності великого зібрання людей почалося богослужіння, яке тривало 44 години. Копія цієї ікони знаходиться на щипці церкви, а оригінал вивезений в 1944 р. до Польщі, зараз він знаходиться в Петропавловському соборі міста Гданська.
На честь з’явлення чудотворного образу , за ініціативою станіславівського вірменського братства, було зведено кам’яну будівлю величавого храму. За своєю об’ємно – просторовою композицією вона є характерним зразком зрілого бароко.
Багато прикрашена живописними і скульптурними творами внутрішня частина собору . Привертають увагу галерея з 14 –ти великих колон з фігурами та чудові фрески на стінах роботи живописця Яна Солецького, що вміщені на карнизі центрального вівтаря та трансепту . Під карнизом розміщено фігури святого Миколая і святого Онуфрія, виконані відомим скульптором Матієм Полейовським. Проект внутрішнього оздоблення робив майстер Петро. Вся скульптура поліхромна, вирізьблена з дерева, покрита левкасом і фарбою, а потім позолочена. Настінні розписи Яна Солецького, де зображено згідно з біблійними сюжетами: 12 апостолів, Христа і Богородицю, Хресну Дорогу. Привертає увагу виконана у вірменському стилі вівтарна плита Хачкар, яка є в центрі вівтаря. Її проектував архітектор С. Треля, який мав свою майстерню в Станіславові, а виконав майстер Антоняк. Належить до Української Автокефальної Православної Церкви.
Фото 2.2
3. Художній музей ( парафіяльний костел та дзвіниця ) 1672-1703 рр.
варр
Архітектори К.Коссаріні, К.Беное. У другій половині ХІХ ст. інтер’єр розписав Є. Фабіанський .
Костел Пресвятої Діви Марії – зразок барокової культури архітектури з деякими рисами Ренесансу, будівничі вбачали художню довершеність споруди в простоті та лаконічності.
У 1980 р. в костелі був відкритий Художній музей, який налічує тепер понад 15 мистецьких творів.
Музей є скарбницею образотворчого мистецтва краю. Його фонд преставлено унікальними пам’ятками галицького іконопису й барокової скульптури, творчістю класиків західноукраїнського малярства: К.Устиновича, І.Труша, Я.Пстрака, Ю.Панькевича, О.Новаківського, О.Сорохтея, О.Кульчицької; роботами українських художників другої половини ХХ ст., а також творами польських, австрійських, німецьких та італійських майстрів ХVІІІ-ХХ ст.
Для огляду виставлена найбагатша сакральна частина музейної збірки: іконопис краю ХV-ХІХ ст.; твори барокової пластики Томаса Гуддера, Конрада Кутченрайтера, Йогана Георгія Пінзеля, Матвія Полейовського, Діоніза Станеті, картини братів Унтербергерів, старовинні церковні книги, видані у Львові, Почаєві, Уневі. Малюнок 11, 12, 13, 14 Вигляд Парафіяльного костелу в різні часи існування
Фото 2.3
4. Обласна музична філармонія, (театр), 1891
