У 1970-х р. сформувалася міська площа , названа іменем Міцкевича, яка й досі зберегла свою первісну назву. Спочатку тут був споруджений театр музичного товариства ім.. С.Монюшка, який мав великий вплив на історію і культуру українців.

Був оголошений конкурс на кращий проект. Першу премію присудили якомусь інженеру В.Мілковського. Під час урочистого відкриття театру 29 листопада 1891 р. виявилося, що В. Мілковський це псевдонім інженера Ю.Лапіцького, якому вдячні громадяни вручили золотий перстень. Тоді театр мав дещо інший вигляд. А сучасний - з 30-хр. ХХ ст. У 1905 р. на його сцені виступав театр “Руської (української ) бесіди” під керівництвом видатного українського режисера і актора М.Садовського (1856-1933рр.), який грав у драмі І.Карпенка – Карого “Бурлака”. У постановці п’єси “Наймичка” глядачі побачили знамениту Марію Заньковецьку.

14 листопада 1943 р. сталася подія , що не мала аналогів в історії світового театру. Під час прем’єри оперети Я. Барнича “Шаріка” до залу увірвалися гестапівці , перервали виставу і затримали 140 осіб , а 17 листопада засудили 27 осіб до розстрілу . Біля сусідньої синагоги було закопано 10 стовпів, до яких по черзі прив’язували заарештованих і розстрілювали. Засуджені з гідністю зустріли вирок. Вони привітали смерть вигуками “Слава Україні” і співом “Ще не вмерла Україна”. Частину заарештованих було насильно заарештовано на каторжні роботи до Рейху. Так фашисти намагались зупинити боротьбу членів ОУН проти окупаційного режиму та залякати українців.

У 1980 р. музично-драматичний театр ім.. І.Франка одержав нове приміщення, а з цього часу і понині тут розміщується обласна філармонія.

Фото 2.4

5. Обласний музично-драматичний театр.

Музично-драматичний театр ім. Івана Франка у 1980 р. мав типовий за своїм зовнішнім виглядом, але незвичний за своїм художнім оформленням вид. За створення самобутнього інтер’єру архітектору Д.Сосновому і групі майстрів було присуджено Державну премію України імені Т.Г. Шевченка.

На даний час театр розрахований на 950 місць.

Фото 2.5

6. Колишній палац Потоцьких . 1682 р.

На території фортеці було збудовано мурований цегляно-кам’яний палац Андрія Потоцького показний замок, який один із не багатьох фортечних наземних споруд у реконструйованому вигляді зберігся до наших днів. За в’їзною брамою, яка оздоблена панцирами та іншими військовими лаштунками, знаходиться палацовий ансамбль, що з трьох інших боків оточений високим цегляним муром та рештками фортифікаційних валів і бастіонів. Наліво до брами, в глибині парку знаходиться триповерховий будинок - колишнього палацу. На початку ХІХ ст. в зв’язку з передачею палацу під військовий шпиталь ( знаходиться в ньому і нині ) внутрішнє планування було змінено. В палаці бували польський король ЯН Собеський, австрійський цісар Йосиф ІІ, три десятиліття мешкала дружина Пилипа Орлика, гетьмана України після Івана Мазепи.

Фото 2.6

7. Торговий комплекс “Мальва” (пасаж Гартенбергів ) 1904 р.

На початку ХХ ст.. заможні мешканці Станіславова, купці і домовласники брати Ігнатій і Давид Гартенберги задумали побудувати торговий пасаж за європейським зразком. Реалізуючи свій задум, вони залучили кращих будівничих тодішньої Австро-Угорської імперії. Так проект будівлі виконав Г.Кошиць – провідний віденський архітектор. Пасаж був споруджений за короткий час протягом червня –грудня 1904 р. підприємцем зі Львова інженером Флейшлем під наглядом Боубліка та Кудельського. Прямокутна одноповерхова споруда з скляним дахом відповідала своєму функціональному призначенню. В ній розмістилися десятки крамниць . культурно-побутові заклади, престижне кафе “Едісон”. У східній частині пасаж мав два поверхи. Другий поверх був вирішений у формі восьмигранника . покритого куполом загальною висотою 13,5 м. Сучасники оцінювали архітектурний стиль пасажу як помірковану сецесію. Багатством оздоблення відзначалися інтер’єри. Вартість будівлі складала велику на той час суму - 400тис. крон. Незабаром пасаж став не тільки торговим центром, але й улюбленим місцем відпочинку мешканців та гостей Станіславова. В роки першої світової війни (1917р.) будівля зазнала руйнації, як і місто в цілому. Власники планували навіть побудувати на її місці 7 окремих кам’яниць. Та реалізували все таки інший варіант: пасаж був відновлений з повторенням первісних форм у дещо спрощеному вигляді. після реконструкції з’явилися великі вітринні вікна, зменшилася кількість входів. У радянські часи пасаж використовувався як приміщення центрального універмагу, а від 1972р. – універмаг “Дитячий світ ”. У 1990 р. будівля передана обласному управлінню архітектури та містобудування. Тут було проведено три міжнародні художні виставки сучасного живопису та графіки. У 1995 р. у пасажі Гатенбергів з’вився новий господар –Івано-Франківська торгово-промислова палата, яка постійно проводила виставки-ярмарки та здавала площі під крамниці.

Тепер у приміщенні пасажу після завершення не зовсім продуманої реконструкції розміщено торговий комплекс “Мальва”.

Фото 2.7

8. Будинок обласного управління Ощадбанку (міська каса ощадності), 1884р.

У 1884 р. на розі вулиць Казимирівської і Рогуського відчинив двері новий будинок міської ощадної каси, або як тоді називали “каси ощадності“. На момент будови ця споруда була однією з найбільш імпозантних у місті. Сама ж каса ощадності виникла ще раніше у – 18868 р.; швидко розвивалася і вже 1872 р. зайняла 4-те місце за сумою вкладів серед міст Галичини.

Успішна діяльність каси дала їй змогу приступити до побудови власного будинку. В 1882 р. був оголошений конкурсний на кращий проект, а під будову закуплений грунт на 8000 ринських. Архітектори Раймонд Реус з деякими доробками місцевого будівничого Яна Шпорка послужив основою для будови. Невдовзі виріс двоповерховий будинок приємних