Надлишок вологи у ґрунті приводить до нестачі кисню, необхідного для розвитку кореневої системи рослин, затримує висихання ґрунту і початок польових робіт, сприяє розвитку анаеробних процесів розкладання органічних речовин, погіршує поживний і тепловий режими. Своєчасне зниження рівня ґрунтових вод у весняний період або після літніх злив забезпечує оптимальну вологість ґрунту і створює необхідні умови для проведення обробітку ґрунту, сівби сільськогосподарських культур та догляду за ними.

До періодично-перезволожених належать ґрунти, які за обставинами поверхневої дренованості (плато з незначними ухилами, безстічні рівнини або зниження), внутрішньої інфільтраційної здатності (слабка або знижена водопроникність ґрунту чи породи, близьке, але нестале у часі залягання підґрунтових вод) зазнають одноразового протягом вегетації або неодноразового надмірного зволоження, яке має наслідки: оглеєння ґрунту на тій чи іншій глибині, в межах кореневмісного шару; щороку або в середньовологі, вологі роки одноразово або неодноразово протягом вегетації порушується фізіологічно оптимальний водно-повітряний режим кореневмісного шару; навесні, влітку або восени підвищена зволоженість перешкоджає обробіткові.

Морфологія та генезис, властивості і режими мінеральних періодично-перезволожених ґрунтів, їхнє осушення гончарним дренажем та зміна родючості даних ґрунтів, а також умови та особливості їх утворення досить широко висвітлюються в роботах А.А. Роде, А.І. Пантелеймонова, Д.А.Тютюнника, Н.М. Сибірцева та інших авторів. На Прикарпатті дослідженням мінеральних перезволожених ґрунтів займалися І.І.Назаренко, А.І. Гуменюк, А.М. Можейко, Н.Е. Єфімчук, С.М. Польчина та інші.

За даними вчених, а зокрема у працях С.М. Рижука, Д.А.Тютюнника, Б.І. Козловського, вказано, що меліоровані мінеральні перезволожені ґрунти характеризуються сприятливим комплексом властивостей і високою родючістю [7]. Після осушення в гідроморфних ґрунтах відбувається підвищення загальної пористості, пористості аерації, які приводять до покращення водно-повітряного режиму і зміни раніше домінуючих анаеробних процесів аеробними. Завдяки регулюванню водного режиму і більш інтенсивної аерації створюються сприятливі умови окультурення і покращення родючості ґрунтів.

Основним завданням меліоративних заходів у західних областях України і, зокрема, на Івано-Франківщині було пониження рівнів ґрунтових вод з метою найповнішого регулювання умов водного режиму території. Тому на підставі існуючої практики експлуатації осушувальних систем рівневий режим ґрунтових вод є результуючим кількісним вираженням чинників, які обумовлюють формування гідрогеолого-меліоративної обстановки. Теоретичні і методичні основи вивчення режиму ґрунтових вод висвітлені в працях М.Ф. Козлова (1967), А.А. Коноплянцева (1963), Б.І. Козловського (1995, 2005) та інших.

Бездітний П.П. та Соляник О.С. (1988) вважають, що осушення ґрунту супроводжується не тільки відводом надлишкової вологи із ґрунтового профілю, але й вимиванням разом з нею значної кількості солей і поживних елементів. Дослідженнями встановлено, що концентрація вищеназваних речовин у дренажній воді залежить від хімічної і осушної меліорації та багатьох інших факторів. [18, с. 35-37]. На початку весни, коли тільки починається дренажний стік, вміст поживних елементів та солей відносно низький, а під кінець підвищується. Влітку і восени – навпаки, найвищий на початку стоку, а в кінці знижується. Існують ще два фактори, які сприяють вимиванню солей при осушенні ґрунтів, а саме: кількість атмосферних опадів та дози хімічних меліорантів. Останні прямо пропорційно впливають на винос поживних речовин, тобто при збільшенні кількості атмосферних опадів і підвищенні дози хімічних меліорантів підвищується вимивання солей.

Під впливом дренажу і внаслідок значного виносу з дренажними водами катіонів кальцію, кислотність гідроморфних ґрунтів у перші роки після осушення навіть збільшується. Тому, освоюючи осушені землі й впроваджуючи агромеліоративні заходи їх окультурення, хімічну меліорацію (вапнування) та застосовуючи мінеральні добрива, необхідно враховувати всі можливі втрати цінних для рослин і для ґрунту речовин внаслідок вимивання і вносити їх у період зниження дренажного стоку та на початку активної вегетації рослин [37].

Підвищення ефективності використання меліорованих земель в сучасних ринкових умовах вимагає всебічного обґрунтування. Так розроблена науково обґрунтована система землеробства на гідроморфних ґрунтах із врахуванням природнокліматичних і економічних особливостей, яка могла б забезпечити різке збільшення виробництва рослинницької продукції на меліорованих землях, проте вона потребує удосконалення. Під нею розуміють комплекс взаємозв’язаних меліоративних, агротехнічних, агромеліоративних та інших заходів, що дозволяють одержувати зростаючі урожаї сільськогосподарських культур на осушених землях при постійному підвищенню їх ґрунтової родючості [47].

Проте, не дивлячись на значну кількість проведених робіт в області генетичного опису цих ґрунтів, досліджень, направлених на вивчення характеру і напрямку ґрунтоутворюючого процесу гідроморфних ґрунтів після їх осушення і наступного сільськогосподарського використання, часто зустрічаються дані, які вказують на негативну дію меліорації на окремі властивості ґрунтів. Так, Л.П. Розов, К.І. Геренчук, В.М. Гуцуляк та інші відмічають погіршення деяких фізико-хімічних властивостей ґрунтів після їх осушення, пов’язуючи їх із більш швидкою мінералізацією гумусу; виносом із дренажними водами кальцію, нітратного азоту та інших сполук; вказують також на підкислення ґрунтового середовища і збільшення вмісту рухомого алюмінію.

Головним завданням меліоративного землеробства на найближчу перспективу постає досягнення проектного рівня врожайності. На його розв’язання спрямована система заходів, які впроваджуються в сільськогосподарське виробництво [9]. Система передбачає виділення цільовим призначенням на меліоровані площі необхідної кількості органічних та мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин, сільськогосподарської техніки, підвищення технічного рівня і якості меліоративного будівництва, поліпшення експлуатації осушувальних систем, удосконалення організації використання меліорованих угідь та інших заходів.

З початку незалежності нашої Української держави відбулися істотні зміни в умовах сільськогосподарського використання меліорованих земель. Економічна криза останніх років стала головною причиною помітного спаду продуктивності меліорованих земель і ефективності осушувальних меліорацій.