Для забезпечення проїзду через відкриті канали на території системи побудовано 51 трубчастий переїзд. Спряження закритої мережі з відкритими каналами відбувається через 233 гирла, які мають вихід на поверхню. Відкрита мережа каналів передбачена для перехоплення безіменних струмків, поверхневих вод, а також для дренажних вод.

Основними чинниками, що впливають на меліоративний стан еталонної осушної системи і безпосередньо на родючість її ґрунтів, є природні та антропогенні (господарські):

клімат;

рельєф і геоморфологія;

геологічна будова;

гідрографія;

ґрунти;

рослинність.

РОЗДІЛ 3

ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ УМОВ ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1. Кліматичні умови

Метеорологічні фактори, а саме опади і температура, відіграють важливу роль при осушенні ґрунтів. Перезволоження ґрунтів і гумідний характер ґрунтового процесу зумовлюються як сумою атмосферних опадів, так і недостатньою природною дренованістю, умовами уповільненого стікання води, тобто рельєфом, гідрографічною мережею та гідрогеологією даної зони. Тому важливим чинником затоплення сільськогосподарських угідь протягом вегетаційного сезону є літні зливи, під час яких може випасти половина місячної норми опадів вологого року (а фактично це буває лише за 3-5 днів).

Клімат на осушній системі „Жуків” зумовлюється як географічним положенням, так і будовою поверхні. В цілому його можна охарактеризувати як помірно континентальний, сприятливий до землеробства і садівництва. Взимку вітри дують із заходу та південного заходу, а влітку – з півдня, південного-сходу і південного-заходу.

Наростання і спадання температур на протязі року приблизно однакове. Зростання температур відбувається швидше ніж спадання; весною, близько 7 березня і навіть пізніше встановлюється температура 0 єC, температура +5 єC – показник початку вегетаційного періоду – встановлюється на початку квітня. Кількість днів з температурою близько +10 єC (оптимальна температура вегетаційного періоду для більшості сільськогосподарських культур) становить 150-170 днів. Часто спостерігаються заморозки до 15 травня. Теплий період триває 200-215 днів.

Кількість атмосферних опадів за теплий період становить в середньому 550-700 мм. Характер опадів нерівномірний. Часто дощі випадають у вигляді злив, а інколи супроводжуються градом, завдаючи шкоди посівам сільськогосподарських культур.

Кліматичні умови окремих сезонів року за багаторічними спостереженнями характеризуються наступними даними. Зима – малосніжна. Висота снігового покриву сягає в середньому 20-30 см. Весна починається закінченням стійких заморозків і початком танення снігу, що відзначається переважно в другій половині лютого – на початку березня. Максимальна температура в теплу весну сягає – +23 єC, а мінімальна – -8єC. Літній період наступає на початку травня і продовжується до жовтня. Середньодобова температура швидко зростає і доходить до в третій декаді травня до +20 єC. Літо – найбільш дощовий період року (випадає 40% опадів від усієї кількості). Осінь починається на початку жовтня. В першій половині осінь тепла, порівняно суха, в другій – хмарна, волога, з туманами, спостерігається мряка, часті приморозки, а під кінець осені – морози.

Таблиця 3.1.1

Дані основних метеорологічних елементів (температура)

.

Еталонна система |

Метеостанція | Середня температура повітря, єС

За роки | За період | Відхилення ± від норми за період

2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008

„Жуків” | Коломийська | 7,4 | 8,4 | 7,5 | 7,5 | 8,6 | 9,1 | 8,1 | +1,5

Таблиця 3.1.2.

Дані основних метеорологічних елементів (опади)

Еталонна система |

Метеостанція | Сума опадів, мм

За роки | Усереднена за період | Відхилення ± від норми за період

2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008

„Жуків” | Коломийська | 516 | 627 | 723 | 765 | 790 | 906 | 721,2 | +355

За даними Коломийської метеостанції середньорічна температура повітря становила 8,1 0С, що на 1,5 0С вище багаторічної норми і на 0,2 0С вище значень минулого року.

Атмосферних опадів за рік випало 721.2 мм, що на 355 мм більше норми, і на 228 мм більше в порівняні з минулим роком. Основна кількість опадів випала в квітні (на 66 мм більше норми), липні (на 207 мм більше норми), вересні (на 96 мм більше норми) і жовтні (на 31 мм більше норми), що призвело до великомасштабних повеней в кінці липня та на початку жовтня.

3.2.Рельєф

В геоморфологічному відношенні система знаходиться в межах Північно-Покутського району структурно-ерозійних гряд і карстового ландшафту та займає долину річки Чорнява. Глибина і густота ерозійного розчленування Покуття відносно невелика, тому що праві притоки Дністра в цьому районі дуже короткі, отже, і глибокі долини захоплюють вузьку, 10-15 км смугу. В цілому поверхня системи не відзначається значними перепадами висот. Переважає рівнинний або терасовий слабо хвилястий рельєф (абсолютні висоти тут значно перевищують 300 м), поверхневий стік майже відсутній. Амплітуда відносних перевищень поверхні в межах ділянки становить 0,4-1,5 м, але частіше 0,1-0,9 м.

Тільки в північно-східній частині виділяються глибокі карстові лійки діаметром 2-8 м і глибиною до 1,0-1,5 м. Значна частина цих заглибин постійно або тимчасово заповнена водою і утворює невеликі озера з дуже мінливим рівнем води, яка часом зовсім зникає („понори”). Карстові форми поглинають поверхневий стік з атмосферних опадів, переводять його в підземний, тому ріки Придністровського Покуття мало розгалужені і мало розчленовують межиріччя.

Розвиток карстових форм на Покутті зумовлений близьким заляганням до поверхні гіпсоангідритів тортонського віку, які легко піддаються вилуговуванню і розчиненню атмосферними та підземними водами, утворюючи печери, провалля („вертеби”), невеликі лійки і навіть великі улоговини, що трохи нагадують так звані „полья”.