Суходільні луки займають міжрічкові простори, високі річкові тераси і ділянки сучасних річкових заплав, які розміщені вище від паводкової межі. Серед суходільних лук розрізняють власне суходільні луки і луки низинні.

Вплив природної рослинності на перезволоженість ґрунтів стосується переважно таких специфічних випадків, як цілинна чагарникова, ситниково-біловусникова на Прикарпатті. Щільна дернина тут має слабку водопроникність і посилює поверхневе перезволоження.

РОЗДІЛ 4

ЗМІНА (ЕВОЛЮЦІЯ) ПОКАЗНИКІВ МЕЛІОРОВАНИХ ГРУНТІВ ОСУШНОЇ СИСТЕМИ „ЖУКІВ”

Система моніторингу меліорованих земель спрямована на отримання достовірної інформації про сучасний меліоративний стан, включаючи елементи родючості ґрунтів та їх окультуреності. Оцінка родючості та окультуреності ґрунтів під впливом меліорації базується на порівняльному аналізі фактичних їх параметрів з оцінковими критеріями.

Родючість ґрунтів – це їх спроможність забезпечувати потребу рослин водою, повітрям, теплом, поживними речовинами, а також створювати для них найбільш сприятливі (оптимальні) фізичні, фізико-хімічні, хімічні, біологічні та інші в.

Родючість ґрунту та врожай культур взаємозалежні, але значний вплив мають біологічні особливості рослин, клімат, рівень агротехніки і меліоративного стану. Абсолютна величина врожаю на різних по родючості ґрунтах помітно вирівнюється системою удобрення.

При сучасному розвитку науки і техніки виробничий вплив на ґрунт проявляється не тільки в перетворені речовин з недоступних форм в легкозасвоювані, але й змінює і його природні властивості. Так, внесення органічних та мінеральних добрив, вапнування змінюють хімічний склад ґрунту і вміст органічної речовини. Осушення дає змогу регулювати водно-повітряний і тепловий режими ґрунту. Ці всі заходи і є процесом окультурення ґрунту (фізичний, хімічний, біологічний методи). Рівень родючості і ступінь окультуреності визначають за рядом показників:

біологічні (органічні речовини в формі гумусу при розкладанні якого виділяються майже всі елементи поживи рослин, включаючи мікроелементи);

агрохімічні (реакція ґрунтового розчину, вбираюча здатність ґрунту, наявність поживних речовин). Добре окультурені ґрунти мають високу місткість вбирання (десятки міліеквівалентів на 100 г ґрунту). Склад ввібраних катіонів також характеризує ступінь окультуреності – добре окультурені ґрунти мають багато кальцію, магнію і мало одновалентних катіонів, а також катіонів водню та алюмінію. При збільшеній кількості іонів водню та алюмінію кислотність ґрунту зростає і поступово руйнується структура ґрунту. Реакція ґрунтового розчину визначається концентрацією в ньому іонів водню і гідроксильної групи. Значне відхилення концентрації в той чи інший бік від нейтральної різко погіршує умови життя рослин і ґрунтових мікроорганізмів (виділяється отруйна речовина, затримується процес нітрифікації, утворюються закисні форми азоту, алюмінію, марганцю).

агрофізичні (структура ґрунту, водостійкість агрегатів, будова ґрунту і пов’язані з ними шпаруватість і об’ємна маса, водний та повітряний режими).

Основними чинниками, що впливають на меліоративний стан еталонних систем і безпосередньо на родючість її ґрунтів є природні та господарські (антропогенні) в тому числі під впливом меліорації.

Природними для області є:

метеорологічні фактори (опади, температура повітря);

географічне розташування по гідрогеологічних геоморфологічних районах (область Передкарпаття);

геологічна будова та властивості ґрунтів;

гідрологічні та гідрогеологічні умови (стік і притік дренажних і поверхневих вод, глибина залягання рівнів ґрунтових вод, рівень поверхневих вод, вологість ґрунтів зони аерації);

наявність корисних копалин.

Господарськими (соціально-економічними) факторами впливу на родючість меліорованих земель є:

помилки в проектуванні меліоративних заходів;

якість будівництва меліоративних об’єктів;

ведення експлуатації систем (вчасне регулювання водно-повітряного та теплового режиму ґрунтів, постачання необхідної кількості води);

проведення вапнування;

внесення органічних і мінеральних добрив,

порушення технології обробітку гранту при землеробстві;

неорганізований випас худоби на пасовищах;

безгосподарність;

безсистемне вирубування лісів на прилеглих до меліорованих земель територіях в басейнах водозбору.

4.1. Режим ґрунтових вод

Режим ґрунтових вод осушуваних земель еталонної системи формувався під впливом метеорологічних факторів та роботи меліоративної мережі. Дослідження Івано-Франківської гідрогеолого-меліоративної партії показали, що добре виділяються весняні та осінньо-зимові підйоми, літньо-осінні і зимові спади, які обумовлені сезонними і річними змінами метеорологічних умов. Весняний підйом рівнів на осушуваних землях починається в кінці березня – першій половині квітня. Тривалість його в залежності від метеорологічних умов виносить від 30 до 150 діб.

Літньо-осінній спад рівнів ґрунтових вод відбувається завдяки здебільшого відтоку в осушувальну мережу, інтенсивного випаровування з поверхні ґрунтових вод. Пониження рівнів до норми осушення відбувається за 10-15 діб і залежить від водності весни і осушувальної дії системи. Найінтенсивніший спад рівнів на осушуваних землях відбувається до жовтня.

Майже щорічно літньо-осінній спад рівнів ґрунтових вод переривається короткочасними підйомами, які обумовлюються інтенсивністю атмосферних опадів і їх інфільтрацією.

Осінньо-зимовий підйом рівнів, який повністю залежить від метеорологічних умов цього періоду, спостерігається щорічно. Термін його настання не однаковий в усі роки, а тривалість змінюється в широких межах від 20 до 205 діб. Амплітуда осінньо-зимового підйому рівнів ґрунтових вод значно менша весняного підйому рівнів.

Настання від’ємних температур повітря обумовлює різке зменшення або повне припинення інфільтрації атмосферних опадів, який починається в листопаді-грудні й закінчується в березні. Деколи зимовий спад переривається коротко часовими підйомами, які спричиняються відлигами. Тривалість зимового спаду становить 10-105 діб. Амплітуда його значно менша амплітуд літньо-осіннього спаду.

Можна зробити висновок, що протягом досліджуваного періоду від 2003 по 2008 рр. середньовегетаційні РГВ залягали, в основному, на глибині 0,67 – 2,49 м. (табл. 4.1.1.). Площа з високим заляганням РГВ спостерігалась від березня до початку жовтня і становила 2- 567 га, в основному, в місцях вклинювання водоносного горизонту та на період повеней.

Таблиця 4.1.1.

Глибина залягання рівнів ґрунтових вод в опорних свердловинах

Еталонна осушувальна система, створ | № опорних | Середньо вегетаційні (IV-X) глибини залягання ґрунтових вод, м

пунктів відбору проб | свердловин | за роки | За період

2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008

«Жуків»

Ств І-І | 1 | 3 | 1,65 |