Перші дві цифри після слова «малюнок» відповідають нумерації моделі,

третя цифра означає порядковий номер малюнка.

ФАКТОРИ ПРИОРИТЕТНИХ МЕТОДИК НАВЧАННЯ

Процес навчання техніці плавання не повинен закінчуватись на якомусь

етапі спортивного періоду. На певному етапі розвитку фізичних якостей

виникає потреба удосконалювати рухові навички. Процес формування різних

варіантів узгодження рухів потребує знань певних закономірностей.

Діяльність плавця проходить у водному середовищі, яке має свої специфічні

реакції взаємодії. Ми повинні знати всі фактори цієї взаємодії.

1. Водне середовище для людини є незвичним – незвичні фази дихання

(вдих ротом), незвичний опір води зі своїми гідродинамічними

законами. Першим фактором цієї взаємодії є постанова фаз дихання.

Цей етап потребує своїх методичних прийомів на кожному етапі

засвоєння рухів. Ще одна специфіка перебудови дихальної системи

складається в тому, що у водному середовищі блокується допоміжний

механізм дихання через пори шкіри, що потребує додаткового розвитку

дихальної системи. Недоврахування цього факту може призвести до

обмеження спортивного результату.

2. Другим фактором незвичним для людей є горизонтальне положення

тулуба і формування всіх рухів в цьому положенні. Незвичним є і

почуття подібні до невагомості. Опорні рухи теж не прямолінійні, як на

суші. Закони гідродинаміки потребують враховувати опір рухам і види

завихрень. Другий фактор потребує різних методичних прийомів

внаслідок поступового розвитку фізичних якостей організму.

3. Специфічним фактором є і діяльність серцево-судинної системи у

водному середовищі. При плаванні у горизонтальному положенні

більше навантаження одержує серцево-судинна система, ніж м’язова

[20], тому в методиці роботи з дітьми треба враховувати цей фактор.

Причому, найбільше навантаження несуть ті частини системи, котрі

забезпечують ток крові від серця до периферії, а частини зворотного

відтоку крові – менше навантаження. Щоб не було однобокого розвитку

серцево-судинної системи необхідно враховувати цей фактор в методиці

тренувального впливу.

4. До специфічного фактору в плаванні належить зміна циклічної роботи

ациклічними поворотами, при необхідності удержувати постійний ритм

рухів. Необхідно розвивати як вестибулярний апарат, так і

координаційні здібності. Причому, на фоні методики підбору вправ по

засвоєнню техніки різних поворотів у різних стилях плавання, треба

вчити різним методичним прийомам утримання ритму плавальних рухів.

5. Заняття в закритій зоні басейну обмеженого простору потребує

враховувати цей специфічний фактор в методиці проведення занять. Це

психологічний фактор і потребує вміння різноманітити методику

навчання по емоційному впливу, застосування прийомів виробки

сильної нервової системи.

6. При формуванні технічних навичок набуває значення вміння оцінювати

на час дистанційні відрізки, виникає потреба в методиці розвитку чуття тиску води в різних фазах гребка, розвитку чутливості до потоків води,

які омивають тіло. Методиці засвоєння техніки плавання необхідно

враховувати прийоми швидкої зміни напруження м’язів під час гребка

на їх розслаблення під час пронесення, що сприяє якості гребка і

утримування його ритму.

7. Вміння спортсменів стійко переносити різні негативні емоції

характеризують

переможців

змагань. Стабільність

результатів

попередніх та фінальних запливів, відокремлених кількома часами

відпочинку, потребують методичних прийомів розвитку стійкої психіки

спортсмена. На етапі професійної спортивної діяльності виникає

потреба в методиці розвитку емоціональних та психічних якостей

спортсмена.

Таким чином профсіограма плавця складається з визначених факторів

взаємодії з водним середовищем:

1. специфіка незвичних фаз дихання;

2. специфіка рухів в горизонтальному безопорному положенні тіла;

3. специфіка діяльності серцево-судинної системи;

4. специфіка утримувати ритм циклічної роботи при постійному

порушенні їх ациклічними поворотами;

5. специфічність самостійної спортивної діяльності в одноманітних

умовах басейну;

6. специфіка тактильних відчуттів при удосконаленні техніки плавання;

7. специфіка розвитку психічних здібностей при сучасних умовах

змагань.

Оцінюючи фактори специфічної взаємодії спортсмена та його середовища

можна виділити етапи навчання та відповідні методичні прийоми:

1. етап розвитку дихальної системи;

2. етап розвитку рухових координаційних здібностей;

3. етап розвитку серцево-судинної системи з урахуванням корегуючого

напрямку;

4. етап розвитку локомоцій при поворотах та послідуючих ритмічних

рухах плавання;

5. етап розвитку психологічних здібностей;

6. етап розвитку різних систем відчуття координаційних здібностей;

7. етап удосконалення спортивних психічних якостей під час виступів

на змаганнях.

На різних етапах спортивного тренування необхідно враховувати відносну

систему застосування вищезгаданих етапів, виявляти фактори приоритетних

методик навчання, враховуючи постійний розвиток фізичних якостей. Цим

потребам буде сприяти професіограма плавця, яка надасть змогу

враховувати при плануванні відповідні методики навчання [16]. Page 22

Література

1. Александров А. Ю. Формирование умения плавать у мужчин 19-30 лет

на основе «переноса двигательных навыков» и адаптации к водной

среде: Автореф. дис. канд. пед. наук. – Малаховка, 2001. – 19 с.

2. Быков В. А. Инновационная система ускоренного обучения плаванию

спортивной тренировки и оздоровления студентов вузов физической

культуры: Автореф. дис. доктора пед. наук. – М., 2003. – 48 с.

3. Біомеханіка спорту: навчальний посібник для студентів ВНЗ. За заг.

ред. А. М, Лапутіна. – К.: Олимп. лит., 2005. – 319 с.; іл.

4. Валитова Н. Р. Воспитание профессиональной языковой личности на

основе формирования профессионального тезауруса специалиста в

области физкультуры и спорта/ Теория и практика физ. культуры.,

2007. - №8 – с.51-54.

5. Гончар И. Л. Методика преподавания плавания: технология обучения и

совершенствование: Учебник. – Одесса: ДРУК, 2006. - 696 с.

6. Герасимов Е. Н. Системная структурно – логическая технология

обучения и её применение в учебном процессе в вузах физической

культуры. – Челябинск, 2005. – 144 с.

7. Мельник Ю. В. Физическое воспитание: теория, методика, практика:

Учебное пособие для вузов физ.культуры. – М.: Спорт Академ Пресс,

2003. – 322 с.

8. Моглина А. Д. Основы овладения методикой обучения спортивным

способам плавания: Учебное пособие. – Краснодар: Куб. ГАФК, 2001. –

57 с.

9. Носко Н. А. Педагогические основы обучения молодежи и взрослых

движениям со сложной биологической структурой: Монография, - К. :

Науковий світ, 2000. – 336 с.

10.Орехова А. В. Дифференцированый подход при изучении дисциплины

«Плавание» студентами различных спортивных специализаций:

Автореф. дис. канд. пед. наук. – Спб, 2002. – 24 с.

11.Плавание: Учебник для студентов вузов физического воспитания и

спорта. Под. ред. В. Н. Платонова. – Киев: Олимп.лит., 2000. – 496 с.,

ил.

12.Погребной А. Н. Научно – педагогические основы начального

обучения плаванию в школьном возрасте: Автореф.дис. доктора

пед.наук. –