На техніку плавання впливає і довжина дистанції. При плаванні на короткі дистанції кут атаки збільшується, на довгі зменшується, відповідно змінюється темп і ритм рухів.

В прикладному плаванні, техніка визначається умовами в яких знаходиться плавець і конкретними завданнями які йому треба вирішувати і т.д.

Таким чином, першою відмінністю правильних способів від неправильних є те, що тіло плавця при плаванні розташовується горизонтально. Вода чинить опір тілу плавця. Чим горизонтальніше лежить плавець, тим менший опір води, а значить тим менше треба затратити зусиль для просування вперед (рис. 5).

Рис.5. Техніка плавання

саженками - а), і кролем на грудях - б).

Опір води прямопропорційний лобовій поверхні тіла, шо рухається в ній, тому, для того, шоб зменшити опір води просуванню тіла вперед, плавець повинен старатися лежати на воді майже горизонтально, не занурювати надто глибоко таз і ноги у воду, не задирати голову над водою.

З цього ж закону гідродинаміки ми повинні зробити ще один висновок: при гребках треба повертати кисті рук, передпліччя і стопи ніг так, шоб вони опинилися в необтічному положенні, з максимальною поверхнею опори, а при підготовчих рухах, навпаки, слід старатись надати їм обтічної форми і до мінімуму зменшити їх лобову поверхню. Особливо точно цей принцип побудови техніки плавання можна простежити у “брасі”.

Другою особливістю спортивного способу плавання є правильний розподіл зусиль при більш - менш рівномірному і прямолінійному просуванні плавця вперед. Таке просування менше стомлює і дозволяє плисти швидко і довго.

Відомо, що опір води збільшується пропорційно квадрату швидкості. Це означає, що коли ми збільшуємо швидкість руху вдвоє, то опір води зросте у чотири рази, а коли швидкість зросте у три рази, то опір у дев’ять раз.

Ця властивість рідини використовується у правильних способах плавання.

Всі корисні (гребкові) рухи, які просувають плавця вперед, особливо в найбільш раціональній частині, слід робити з більшою швидкістю з більшою площею опори, а некорисні, гальмуючі, підготовчі, які проводяться у воді (підтягування ніг, посилання рук вперед в брасі) - з меншою швидкістю і мінімальною лобовою поверхнею.

В правильних способах плавання шкідливі гальмування зведено до мінімуму.

Третьою особливістю правильних способів є раціональне чергування роботи і відпочинку, чергування напруження і розслаблення.

Крім того, у роботі повинні перебувати тільки м’язи, які безпосередньо беруть участь у русі, решта м’язів повинні бути розслаблені і відпочивати. За таких умов м’язи можуть працювати дуже довго.

Четвертою особливістю правильних способів плавання буде вміння видихати у воду, в найбільш зручні моменти, узгоджено з рухами рук, ніг і положенням тулуба. Від правильності дихання великою мірою залежить техніка плавання. Не навчившись правильно дихати, не можна правильно навчитись плавати. Тому техніці дихання, при навчанні, слід приділяти особливу увагу.

Кроль на грудях

Сучасний кроль на грудях - найдосконаліший спосіб плавання. Це обумовлено тим, що в цьому способі найяскравіше виявлено основні принципи правильної техніки: горизонтальність положення тулубу, мінімальна лобова поверхня, прямолінійність руху і постійність швидкості, різність опору під час гребкових і підготовчих (пронесення рук в повітрі) рухів руками, правильне чергування роботи і відпочинку м’язів, правильно узгоджене дихання.

Кроль на грудях - найшвидший спосіб плавання. Кваліфіковані плавці завжди застосовують його в запливах вільного стилю. В Олімпійській програмі вільному стилю відводяться дистанції 50, 100, 200 і 400 м для чоловіків і жінок, 800 м і естафета 4 х 100 м в/с для жінок, 1500 м і естафета 4 х 200 м в/с для чоловіків, а також останній етап комбінованої естафети 4 х 100 м.

Техніку плавання кролем на грудях подано на рис. 6.

Положення тіла. При плаванні кролем на грудях, випрямлене не напружене тіло плавця вільно лежить на воді у майже горизонтальному положенні. Кут атаки 2-6°, лице опушене у воду. Рівень води доходить до лінії брів, або волосся. Положення голови впливає на загальне положення тіла. Припіднімання голови веде до великого прогину тулуба, що збільшує лобовий опір. Опускання - до занурювання, що також гальмує пересування. Для вдихання голова повертається у той чи інший бік, не піднімаючись над водою.

Плечовий пояс плавця коливається навколо повздовжньої вісі. Ці повороти тісно пов’язані з рухами рук плавця. При пронесенні лівої руки, над водою повертається вгору його лівий бік, занурюється вниз правий і навпаки. Такі повороти допомагають виходу руки з води, проносу її над водою, посилюють гребок іншої руки, дають змогу зробить вдих не піднімаючи голови, зберігають рівногагу тіла. Величина поворотів залежить від індивідуальних варіантів техніки, але не перевищує 40-45° .

Рухи руками і дихання. Гребки руками створюють основну силу яка рухає плавця. Рухи рук чергуються: права робить гребок, ліва переноситься в повітрі і навпаки.

Вхід руки у воду і захват. Рука вкладається (входить у воду) кистю проти однойменного плечового суглобу трохи зігнутою в ліктьовому суглобі так, щоб спочатку у воду ввійшла кисть (долонею вниз, пальцями вперед), потім передпліччя, лікоть і останнім занурилось плече.

Рис.6. Техніка плавання кролем на грудях.

Цей рух повинен бути м’яким, але швидким, так щоб рука вільноувійшла у воду без бризків і ударів.

Відразу після входу у воду починається захват. Плавець зміщує руку вперед-вниз, згинає кисть і передпліччя, виводячи їх в положення, вигідне для гребка (кут 40-45°).

Основна частина гребка ділиться на 2 підфази підтягування і відштовхування. Підтягування починається з вираженого руху руки вниз - до