Значення пасовищ і пасовищного корму для тваринництва

Пасовищний тип літньої годівлі тварин має віковічну історію, корені якого виходять з часу їх одомашнення. Історія розвитку тваринництва не дає однозначної відповіді щодо доцільності та ефективності стійлового и пасовищного утримання тварин. У кожному конкретному випадку потрібно виходити з грунтово-кліматичних умов місцевості, виду тварин та інших чинників. Продуктивність молочних корів при випасанні у літній період вища, ніж за час стійлового утримання взимку. Основна причина цього – виключно висока поживність пасовищного корму.

Пасовищний корм містить всі необхідні поживні речовини – протеїн, білок, жири, незамінні амінокислоти, вуглеводи, вітаміни (А, В, Е, К) та найважливіші мікро- та макроелементи.

Пасовищний корм досить поживний. Він містить майже в 1,5 разу більше поживних речовин, ніж сіно. Зелений корм має високу перетравність, зокрема його органічна речовина засвоюється тваринами на 70%, протеїн – на 80%, що на 15-20% вище, ніж у сіні. Тому висока продуктивність тварин на пасовищі характерна в зв’язку зі сприятливим раціоном та фізіологічною діяльністю функціональних систем організму, зокрема і молочних залоз.

Утримання молочної худоби на пасовищах сприяє підвищенню надоїв молока до 16-20кг за добу і знищенню собівартості продуктів тваринництва та поліпшення їх якості. У літній період отримують за звичай до 60% річного надою молока собівартістю в 1,5-2 рази нижчою, ніж у стійловий зимовий період.

Культурні пасовища дають змогу зменшити витрати праці на виробництво кормів у порівнянні з польовим кормо виробництвом,, а також підвищити продуктивність праці у тваринництві.

Питання раціонального використання пасовищ дуже актуальні. Використання загінної системи випасання дозоляє на одній і тій же земельній ділянці утримувати на 20-35% тварин більше, а застосування системи раціонального використання пасовищ (правильне випасання травостою, догляд за пасовищем, ведення пасовищезміни, загінна система випасання тощо) – сприяє підвищенню продуктивності природних кормових угідь у 2-3 рази.

ОПТИМАЛЬНІ СТРОКИ ВИКОРИСТАННЯ РІЗНИХ ТИПІВ ПАСОВИЩ І ВИСОТА ВИПАСУВАННЯ ТРАВ

Строки використання травостою.

Важливо правильно встановити строки початку випасання худоби після залуження пасовища. Пасовищне використання сіяних трав доцільно починати з весни наступного року після залуження. В умовах зрошення можливе використання травостою навіть у рік сівби одночасно з покривною культурою при досягненні нею висоти 25-40 см та доброго розвитку підсіяних трав. Основна умова – це не допускати безсистемного випасання на перезволоженому грунті та надмірного навантаження пасовища.

Раннє випасання до пасовищної стиглості зменшує загальний врожай, тому що трави не встигають поповнити запас поживних речовин, а пізнє – скорочує кількість випасань. Для рівномірного надходження корму з пасовищ протягом пасовищного періоду оптимальним строком випасання весною вважається фаза кущення – початок виходу в трубку, тобто через 14-18 днів після відростання трав. Календарним строком у Поліссі та Лісостепу є початок травня, у Степу – середина квітня.

Перший цикл випасання триває у середньому три тижні і закінчується у фазі виходу в трубку – початку колосіння (викидання волоті) злаків при висоті 30-40 см та врожаю зеленої маси 100-150 ц/га. Потрібно пам’ятати, що у першому циклі випасання спостерігається інтенсивний ріст трав, від своєчасного скошування яких залежить достатнє забезпечення худоби пасовищним кормом у наступних циклах.

Строк закінчення випасання восени також має важливе значення. При пізньому випасанні травостій не встигає накопичити запасних поживних речовин до настання зими. Це спричиняє загибель частини рослин при перезимівлі і весняному відновленні травостою і як наслідок – зниження продуктивності пасовища в наступні роки. Тому припиняють випасання не пізніше ніж за 20-25 днів до закінчення вегетації рослин.

Кількість випасань в умовах нормального зволоження складає 5-6 разів. Організація раціонального використання пасовища для нормального наростання трави. На зрошуваних пасовищах такі періоди мають тривати:

Між першим і другим циклами – 15-25 днів;

Між другим і третім циклами – 20-25 днів;

Між третім і четвертим циклами – 30-35 днів;

Між четвертим і п’ятим циклами – 35-40 днів.

Висота випасання.

Для нормального випасання трав важливе значення має висота їх випасання. При низькому випасанні (2-3 см) продуктивність пасовищ у наступні роки різко знижується, при високому (10-15 см) – значна частина травостою у недостатній мірі використовується. Враховуючи біологію росту і розвитку трав, вплив різних грунтово-кліматичних умов місцевості, доцільно в умовах домінування низових трав стравлювати не нижче 4-5 см, а верхових – не нижче 6-7 см. Висоту випасання регулюють тривалістю випасання.

ПАСОВИЩЕЗМІНА

Одностороннє з року в рік використання пасовища в одні і ті ж строки для випасання спричиняє випадання цінних кормових трав з травостою та проростання бур’янів. Для запобігання цих негативних явищ необхідна відповідна система використання пасовища. Це досягається шляхом впровадження пасовищезміни, при якій щорічно змінюються строки і порядок використання пасовища.

Пасовищезміна – це система використання пасовища та догляду за ним, при якій змінюються троки і способи використання пасовища в просторі (по загонах) і в часі (по роках).

Основні принципи впровадження пасовищезміни:

Щорічна зміна черговості використання загонів для випасання;

Періодичне використання деяких загонів для сінокосіння, де розпочиналося випасання минулого року весною;періодичне проведення в деяких загонах агротехнічних заходів з прискореним залуженням.

Впровадження пасовищезміни дає можливість визначити календарні строки випасання, відобразити схеми чергування інших заходів, які необхідні для тривалого та продуктивного функціонування пасовища.

При впровадженні пасовищезміни враховують господарські умови та природні особливості пасовищ. У першу чергу включають для поліпшення виснажені загони, а черговість випасання різних ділянок залежить від складу, росту та розвитку трав.

ВИЗНАЧЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ І СКЛАДАННЯ ПЛАНУ ВИКОРИСТАННЯ ПАСОВИЩ

ОРГАНІЗАЦІЯ