Виділену земельну ділянку під пасовище розбивають на загони, влаштовують прогони, дороги при потребі будують літні табори та зрошувальні системи.

Прогони для тварин і дороги облаштовують на рівних і підвищених місцях з урахуванням наявної осушувальної чи зрошувальної систем. Ширина прогонів 8-10м, для великих гуртів 10-12 м.

Умовно пасовище розділяють на 12-14 загонів, випасання худоби у яких здійснюється за допомогою переносної електричної огорожі, якою щодня відгороджують нову площу для випасання.

Кількість загонів встановлюють залежно від швидкості відростання трав після випасання і часу перебування тварин у кожному загоні, використовують формулу:

К=(П : Ч) + О,

де К – кількість загонів;

П – період відновлення травостою, дні;

Ч – час перебування тварин у загоні, дні;

О – кількість скошених з весни загонів.

Розмір загонів встановлюють залежно від продуктивності трав, кількості тварин та швидкості відростання отави. При високому врожаї і швидкому відростанні зеленої маси площа загону буде меншою, ніж при низькому урожаї. Практика показала, що на культурних пасовищах найдоцільніше мати загони площею 4-5 га, а форма загону повинна бути прямокутною з співвідношенням сторін 1:2 або 1:3.

Облаштування загонів і прогонів. Для загінного випасання облаштовують постійною огорожею прогони, а за потреби і загони, використовуючи для цього залізобетонні або дерев’яні стовпи діаметром 10-15 см і висотою 170-180см, на торфовищах – до 2 м та оцинкованого гладкого дроту діаметром 4-5мм. У дерев’яних стовпів кінці, які будуть у землі просмолюють. Стовпи викопують на відстані 5-6 м один від одного на глибину 65-70 см. Натягують дріт у три ряди на відстані 40, 70 і 100 см для великої рогатої худоби, коней і молодняку, або в 4-5 рядів на відстані 30, 50, 70, 90 і 100 см для овець, свиней, телят і лошат. З прогону у кожний загін облаштовують одні або двоє воріт завширшки 5-6 м, які перекривають жердинами, дротом або ланцюгом. Прогони слід засівати низовими злаками або покривати гравієм.

Потреба в матеріалах для трирядної огорожі на 1 га наступна:

Стовпчиків – 30-32, або 1-1,2 м3;

Гладкого дроту – 60-80 кг;

Тонкого дроту для закріплення – 5-7 кг або цвяхів – 6 кг.

Найдешевша постійна електрична огорожа з одного ряду дроту, прикріпленого до стовпчиків з ізоляторами на висоті 80-90 см від поверхні грунту.

На культурному пасовищі облаштовують водопої з природних джерел, водопроводу чи з пересувних автонапувалок, виходячи з таких середньодобових норм потреби у воді різних видів тварин:

Доросла велика рогата худоба – 80 л;

Молодняк від 6 місяців до 2 років – 30 л;

Вівці – 10 л;

Ягнята – 3 л.

Відстань від водопійних майданчиків до пасовища для дійних корів не повинна перевищувати 1-1,5 км, для відгодівельної групи молодняку великої рогатої худоби і овець – 2-2,5 км.

Якщо пасовище розташоване на відстані понад 2 км від ферми, на ньому обладнують літній табір, де споруджують приміщення для доїння, підгодівлі та відпочинку корів, пологове приміщення для доїння, підгодівлі та відпочинку корів, пологове приміщення з профілакторієм,, побутову кімнату для обслуговуючого персоналу, навіси для зберігання техніки та знарядь тощо. Табір розташовують на сухому захищеному від вітрів місці, з місцевістю благополучною щодо інфекційних й інвазійних захворювань тварин та зручним доступом до джерел з питною водою. Для овець тимчасово табори слід щорічно обладнувати на нових місцях.

ВИКОРИСТАННЯ ПАСОВИЩА РІЗНИМИ ВИДАМИ ТВАРИН

ПИТАННЯ ЕТОЛОГІЇ ТВАРИН НА ПАСОВИЩІ

ДОГЛЯД ЗА ПАСОВИЩАМИ

Для формування високопродуктивного травостою на пасовищі, підтримання його в належному стані, поряд раціональним використанням слід виконувати систему заходів щодо догляду за пасовищем: підкошування нез’їдених решток, розгрібання екскрементів тварин, підсівання трав, удобрення, зрошення тощо.

Підкошування решток трави.

При раціональному випасанні худоби на пасовищі залишається незначна кількість нез’їдених решток трави. Цього не можна сказати про випасання по перерослому, а також забрудненому екскрементами травостою, де залишається 25-30% нез’їдених решток.

Підкошування решток травостою проводять при потребі після кожного циклу випасання. Особливо потрібне підкошування після перших двох циклів, коли нез’їдених решток найбільше. Систематичне підкошування сприяє формуванню травостою з молодих і соковитих пагонів, а коефіцієнт використання зеленої маси зростає на 30% і більше. Важливим є те, що цей захід провокує поширення в травостою конюшини повзучої, сприяє підвищенню вмісту протеїну в кормах, знищенню бур’янів, вирівнюванню травостою. Підкошують рештки косаркою на висоті 8-10см відразу після випасання загону до початку відростання трав. Якщо скошених решток мало, їх залишають на пасовищі, якщо багато, їх видаляють з ділянки.

Підсівання трав.

Підсівають найчастіше бобові трави – конюшину повзучу (5-6 кг/га) або конюшину лучну (7-8 кг/га), або їх суміш по 4 кг кожного виду.

Трави краще розвиваються, якщо в рік підсівання їх скошують порційно, або існуючий травостій скошують на початку колосіння злаків.

Удобрення пасовищ – основний спосіб підтримання їх високо продуктивності і довголіття. Добрива сприяють регулюванню отавності, змінюють ботанічний склад травостою т поліпшують якість корму. За даними наукових досліджень, 1 кг поживної речовини азотних добрив в умовах зрошення забезпечує приріст 18-24 кормових одиниць.

Для одержання високих і сталих врожаїв мінеральні добрива на пасовищах застосовують систематично: фосфорні і калійні добрива вносять одноразово восени або весною в нормі 60-90 кг/га. Азотні добрива на злакових травостоях застосовують на злакових травостоях застосовують в розрахунку одноразового внесення після кожного циклу випасання по 50-60 кг/га діючої речовини. Якщо частка бобового компоненту у травостої складає понад 30%, дозу азоту зменшують до 30-40 кг/га під кожний цикл, починаючи з другого. По частці бобових трав понад 40% слід вносити