Сучасна фотографія базується на класичному методі одержання світлового зображення на світлочутливому шарі, основою якого є галогенне срібло (найбільш розповсюджене бромисте срібло), у зваженому стані розчинене в желатині.

Саме ця сполука дає можливість акумулювати в собі світлові випромінювання, а потім при прояві перетворити їх у видиме зображення, підвищивши чутливість сприйняття в десятки тисяч разів.

Принцип одержання фотографічного зображення схематично можна представити в такий спосіб; світло, що відбилося від об'єкта, і несе інформацію про нього, проходить через об'єктив фотоапарата у світлонепроникну камеру і потім проектується й акумулюється на чутливому шарі фотоматеріалу.

Стадії фотографічного процесу:

- експонування (фотозйомка);

- негативний процес;

- позитивний процес.

Негативний і позитивний процеси являють собою прояв і закріплення зображення в спеціальних розчинах. Фотохімічну сутність цих процесів зручніше розглянути після ознайомлення з пристроями фотоапаратів і фотоматеріалів.

Фотоапарати і Фотоматеріали.

Фотографічний апарат являє собою оптико-механічний прилад, призначений для здійснення фотозйомки і створення оптичного зображення об'єкта на фотографічному матеріалі.

Усі фотоапарати складаються з наступних частин:

- корпусу із світлонепроникною камерою;

- об'єктива;

- затвора і механізму просування плівки;

- пристрою для визначення границь зображення (видошукача);

- механізму для наведення об'єктива на різкість;

- касети для розміщення світлочутливого матеріалу.

Одержання оптимального зображення, якісного фотознімка, безпосередньо пов’язано з об'єктивом фотоапарата.

Для фотозйомки в умовах недостатнього денного освітлення або в приміщеннях (особливо у вечірній час) слідчими може використовуватися штатний електронний імпульсний фотоспалах. Вона має наступні технічні дані:

тривалість імпульсу світла = 1/2000 сек.;

мінімальний інтервал часу між спалахами—20 сек.; вага—1,6 кг;

кут розсіювання світла—45 градусів;

живлення від мережі 220 В, або від двох батарей;

ведуче число (для плівки чутливістю 65 од. ГОСТ) – 22.

Знаючи ведуче число і відстань від фотоспалаху до об'єкта зйомки, можна визначити число діафрагми об'єктива: для цього необхідно ведуче число розділити на відстань (в метрах)

На освітлювачі фотоспалаху є калькулятор, на якому встановлюється чутливість плівки, а потім, відповідно до дальності до об'єкта, що знімається, визначається діафрагма об'єктива. Фотозйомка провадиться при витримці 1/30 сек.

Фотохімічний процес при виготовленні кольорової фотографії (позитивний процес) аналогічний негативному, але кольорові компоненти відтворюються в основних кольорах. У результаті на фотографії залишається натуральне кольорове зображення. Одержання оптимального кольорового фотознімка забезпечується при фотозйомці точною експозицією, з урахуванням висвітлення, правильною добіркою фотоматеріалу і суворим дотриманням негативного і позитивного процесу.

1.2 Види судової фотографії

Судова фотографія поділяється на судово-слідчу (або ще -судово-оперативну) та судово-дослідницьку (або ще - експертну). Коли фіксують ознаки, що доступні сприйняттю неозброєним оком, то застосовують фіксуючу фотографію (рос. "запечатлевающую").

Якщо ж необхідно виявити маловидимі ознаки, або невидимі, то застосовують дослідницьку фотографію.

Судово-слідча (оперативна) фотографія є сукупністю методів, прийомів і засобів, які застосовують у ході слідчих дій чи оперативно-розшукових заходів для фіксації обстановки, слідів та інших об'єктів, що мають значення для вирішення справи. Такими об'єктами можуть бути: ділянки місцевості й приміщення, предмети, документи, трупи людей чи тварин, живі особи, різноманітні матеріальні сліди, окремі дії учасників слідчих дій чи осіб, за якими встановлено оперативне спостереження.

Судово-слідчу фотозйомку здійснюють слідчі, оперативні працівники або за їх завданням спеціалісти, що залучені до проведення слідчих дій чи оперативно-розшукових заходів.

Судово-дослідницька фотографія - це сукупність спеціальних фотографічних методів, прийомів і засобів, що застосовуються для отримання нових знань про об'єкти дослідження під час проведення судових експертиз. Об'єктами судово-дослідницької фотографії можуть бути: речові докази, які досліджуються експертом, мікросліди, порівняльні зразки та матеріали, що використовуються в ході проведення експертизи[8;204].

Така фотозйомка здійснюється за особливих умов освітлення, в невидимих променях, зйомкою люмінесценції, з підсиленням контрастів, поділом кольорів, дифузно-копіювальним методом, методом хімічного підсилення зображення, із застосуванням мікрозйомки тощо.

Здійснюють таку зйомку судові експерти, яким призначено проведення судового дослідження.

Залежно від характеру слідчої дії та її цілей, специ-фіки об'єкта фотозйомки і завдань фіксації застосовують-ся різні види, методи і засоби судово-оперативної фото-графії. Судово-фотографічні засоби, методи і види зйомки становлять систему судової фотографії.

Спосіб — це порядок дії, спрямований на вирішення завдань щодо використання фотографії: що, як, у якій по-слідовності, за допомогою яких засобів; що і як показати на фотознімках. Методи судової фотографії — це сукупність способів (правил і рекомендацій) щодо обрання фототех-нічних засобів і прийомів їх застосування. Сукупність ме-тодів і способів (прийомів) зйомки відносно особливостей криміналістичних об'єктів становлять види зйомки.

У судово-оперативній фотографії найпоширенішим ви-дом зйомки є фотозйомка місця події.

До фотографічної фіксації місця події ставляться такі вимоги:

1) порядок фотозйомки та процедури огляду місця по-дії є взаємопов'язаними;

2) фотозйомка повинна передувати іншим методам фіксації;

3) засоби і методи фотозйомки обираються залежно від ситуації огляду, для забезпечення повноти, всебічності та точності фіксації;

4) сукупність фотознімків повинна давати достатньо повне й ясне уявлення про обстановку злочину, його сліди і деталі;

5) до внесення якихось змін в обстановку слід сфотог-рафувати загальний вигляд місця події і взаємне розташу-вання об'єктів; окремі сліди і предмети спочатку фотогра-фуються у тому вигляді, в якому вони були виявлені.

Розрізняють чотири види фотографічної зйомки на місці події: орієнтуючу, оглядову, вузлову і детальну. Цей розподіл до деякої міри є умовним.

Орієнтуюча зйомка своїм завданням має фіксацію пев-ного об'єкта або місця події разом із оточуючими його пред-метами, будівлями, місцевістю, тобто орієнтуючий знімок повинен містити зображення власне місця події на фоні оточуючих предметів чи місцевості.

Місце події слід фотографувати на фоні