Історія ялинкової іграшки

Коли починаєш досліджувати історію якого-небудь предмета, то рано чи пізно приходиш до висновку, що в цьому житті немає нічого випадкового, мабуть, це має своє пояснення. Придивившись уважно до тих речей, якими щороку прикрашають новорічну ялинку, а саме ялинкових іграшок, розумієш, що у створенні їх беруть участь різні майстри, художники. Речі, які народилися в труді, у яких користь невід’ємна від краси, речі, які мають певний силует, пропорції, гармонійне забарвлення, інші естетичні вартості. Чи ж можна назвати ялинкові іграшки художніми прикрасами?

Найціннішими ялинковими прикрасами «гурмани» вважають антикварні прикраси, які, до речі, набувають зараз популярності. В Україні охочі можуть придбати іграшки свого дитинства або і молодості своїх батьків у спеціалізованих салонах та антикварних крамничках. А унікальні експонати - найбільш цінні для колекціонерів через свою рідкісність - іграшки, виготовлені у часи Другої світової війни, - це розмальовані жерстяні звірі. Є на полицях магазинів різні фігурки, проте, дивлячись на новорічну старовинну іграшку, експерт одразу визначає, до якого періоду вона належить: усе, що наша країна пережила за цей час, знайшло своє відображення у ялинкових прикрасах. У старих іграшках живе тепло рук майстра-склодува і казкового художника. Сьогодні такі прикраси знову в моді. Отже, відбувається загадкове перевтілення звичайних корисних речей в мистецький твір? І ці речі «живуть» у наших домівках на антресолях, балконах від року до року, зберігаючи чари Новорічних свят. То чи не заслуговують вони на те, щоб продовжити своє «життя» в музеї?

Попри те, що в Україні є багато різноманітних музеїв, за останні роки в країні за ініціативи громадян розгортається широкий рух за створення вернісажів, виставок, шкільних та інших так званих народних музеїв. Так, наприклад за активної допомоги городян, працівниками Діпропетровського історичного музею зібрані сотні ялинкових прикрас, новорічних листівок різних часів. Подібної колекції, яка своєрідно відображає культуру та історію нашої країни, як стверджують фахівці, поки що немає в жодному музеї України. (Нині найбільші музейні зібрання новорічних іграшок - більш ніж 2 тис. експонатів - знаходяться у Олонецькому національному музеї, що в Карелії). Багато новорічних іграшок не представляють великої художньої цінності. Проте, учені вважають, що ці дорогі серцю атрибути кращого свята в році несуть масу інформації, за допомогою якої можна простежити всю історію країни. Улюблені всіма, вони абсолютно беззахисні: кожний наступний Новий рік будь яка з тендітних штучок може не пережити. Бо все, що виготовлене з тканин, паперу, вати, скла, дерева, погано зберігається – гине у вогні, ушкоджується вологою. У результаті багато іграшок, які пам'ятають теперішні батьки, бабусі, дідусі зникли: розбилися, подарувалися, опинилися в приватних колекціях.

Скільки ж років ялинковій іграшці? Чому новорічну ялинку здавна прикрашають справжніми мандаринами, яблуками та іншими смачними речами?

Що символізують прикраси? І чому головною ялинковою іграшкою вважаються саме кульки? На ці та багато інших питань знайдуть відповіді відвідувачі відтепер постійно діючої виставки Різдвяної і новорічної іграшки, яка відкрилася на Івано-Франківщині у складі туристично-мистецького комплексу "Маєток Святого Миколая".

У кожного предмета завжди існує зв’язок зі світом. Адже предмети, речі, як і ми, мають корінь і велику кількість «родичів». Кожен предмет, кожна річ має прототип. Так і зелені красуні, привертаючи до себе загальну увагу, уособлюють райське дерево, а прикраси на них символізують біблійні яблука, одне з яких наша прародичка Єва так необачно запропонувала посмакувати Адамові. Коріння торжеств, пов’язаних із радісними клопотами, а саме придбанням, прикрашанням новорічної ялинки, вростає у сиву давнину, сягаючи біблійних часів.

Якщо знову поглибитися у давнину, то первісно пращури поклонялися духу лісу, який жив у дереві. Щоб умилостивити його, народи вішали на гілки дерев дари (символи родючості та сонця). Ще до прийняття християнства слов’яни, наприклад, розвішували плошки с горючим маслом на гілках вишневого дерева. А у германських племен існувала повага до ялинки як символу перемоги над смертю і засобу для захисту домашнього вогнища від злих духів. Оскільки тільки ялинка залишається у зимові холоди зеленою, у країнах північної півкулі новорічним деревом вибрали саме її. Зелена та й зелена, але як бути з квітами яблунь і вишень та їх плодами. І стали люди підвішувати на гілки «безплідної» ялинки фрукти та іграшки, які імітують круглі плоди і вогники – символи сонця .

У XIV столітті початок року німці перенесли на Різдво, проте звичай прикрашення ялинки перейшов на це свято у ХVІ ст. Існує думка, що вперше прикрасив різдвяну ялинку Мартін Лютер. Напередодні Різдва 1500 року, він приніс красуню в дім, і, як нагадування про Віфлеємську зірку, запалив на ялинці свічки. Пізніше на верхівці ялини стали розміщувати зірку, а свічок ставили рівно дванадцять – чи то по кількості місяців у році, чи то по кількості апостолів. Поряд з яблуками, горіхами, пряниками, печивом на гілках висіли фігурки янголів і пастухів. У XVII столітті прикраси різдвяної ялинки, в основному, були їстівними. Літопис тих часів свідчить, що прикрашали різдвяне дерево не тільки солодощами, гірляндами з родзинок, кренделів, а й паперовими трояндами та іншими квітами.

Наприкінці XVIII століття у тій же Німеччині з’явилися перші скляні іграшки. Легенда пов’язує спробу створити штучні подоби фрукта (скляні ялинкові кульки) з цілком конкретним роком, коли в країні не вродили яблука, а отже вішати на ялинки було нічого. Щоб за цих умов