Перші ялинки в Росії з'явилися у ХVІІІ столітті в будинках петербурзьких німців. Цей звичай у них перейняла столична знать, а вже в середині XIX століття святкове дерево стало неймовірно популярним. На рубежі XIX-XX століть ялинки почали прикрашати з певним шиком. Улюбленими й исленними ялинковими прикрасами протягом багатьох років були іграшки-асолоди – шишки і бурульки, зайчики і білочки, які випікали з піскового тіста й обертали в золоту, срібну й кольорову фольгу. Вітчизняні виробники - місцеві кустарі в невеликих артілях теж виготовляли в той час ялинкові іграшки, проте тільки з паперу, тканини, вати, пап’є-маше. Особливою прикрасою ялинок залишалися маленькі свічі.

Спочатку в Росії продавалися німецькі іграшки. Тільки після Першої світової війни почали відкриватися місцеві підприємства, які виробляли скляні кулі. Але розвитку вони не набули у зв’язку з відомими подіями.

Радянська влада оголосила ялинку шкідливим пережитком. День Різдва став Днем індустріалізації! Антирелігійна кампанія, яка розгорнулася у 1927 році, Різдво заборонила, а тому і на ялинки ввели «табу». І тільки з середини 30-х років минулого століття більшовики вирішили, що ритуал прикрашення різдвяного дерева можна трактувати як підготовку до новорічного свята без християнських «натяків». 28 грудня 1935 р. в газеті «Правда» була опублікована стаття П.Постишева «Давайте організуємо до Нового року дітям гарну ялинку». І довгоочікуване дерево знову наповнило своїм ароматом кожний міський будинок. Свято Нового року було реабілітоване, але при цьому з нього вилучили релігійні мотиви, а давній традиції надали одіозно-ідеологічного характеру. Що не могло не позначитися й на ялинкових іграшках, де стала домінувати офіціозна атрибутика у вигляді зірок, серпів із молотами, ракет, дирижаблів з обов’язковою радянською символікою.

В радянських артілях відновився випуск іграшок: вручну з вати, пап'є-маше «ліпили» чоловічків - Дідів Морозів, парашутистів, дам і дітей - учасників перших довоєнних свят, ретельно прорисовуючи всі риси особи. Скляні іграшки одержали «зелену вулицю», посівши певне місце в арсеналі ідеологічної зброї. Зі скла почали видувати іграшки з написом «СРСР».

Розробкою радянських ялинкових прикрас і їх асортиментом ще перед війною зайнявся в Москві Інститут іграшок. В 40-і роки новорічні ялинки в усій країні прикрасилися червоними зірками, танками, літаками, парашутистами і навіть портретами Сталіна і членів політбюро.

Продовжувався випуск ялинкових іграшок і під час Великої Вітчизняної війни. Проте, асортимент був обмежений, та й особливою яскравістю вони е відрізнялися. Для прикрас ялинок використали дешеві картонні фігурки циркових і казкових тварин. Але навіть у самі важкі роки ритуал одягання ялинки нехай у саморобне, найчастіше незграбне вбрання, обов'язково дотримувався - як свого роду гарантія здоров’я і щастя, можливості повернення до нормального, мирного життя, як ключ до виконання одного на всіх бажання - перемогти.

Після Вітчизняної війни іграшки стали більше виразними. В 1949 році до 150-річчя від дня народження О.С.Пушкіна були випущені іграшки із зображенням персонажів казок поета. Радянські ялинки збагатилися цілим набором казкових персонажів — золотими рибками, богатирями, русалками, хатинками на курячих ніжках.

На початку 50-х років, у період недоліку продуктів, виготовлялося з вати багато «їстівних» іграшок: всіляких ягід, овочів, фруктів. На ялинці оселилися казкові герої: Червона Шапочка, Айболить, забавні звірята, птахи, і як символ демографічного вибуху - лелеки. Не пройшла безслідно і «кукурудзяна епопея» за часів М. Хрущова, коли на ялинових гілках «виросли» качани. Проте, неодмінною прикрасою ялинки були скляні намиста.

Грандіозна подія початку 60-х - освоєння людиною космічного простору

знайшло відбиття в ялинкових іграшках: з'явилися ракети, супутники, космонавти, зірки.

Пізніше з'явилися зразки так званого "дачного буму". У 70-х гарні ялинкові прикраси, як і все інше, стали дефіцитом. Те, що випускала вітчизняна промисловість, стало приймати усе більше спрощені форми і одержувати штамповані обличчя.

У 80-і роки іграшки здобувають абстрактну форму: найчастіше дитині доводилося напружувати фантазію, щоб визначити, що ж за звір, застільки обтічної форми, з'явився на ялинці?

У 90-і роки випускаються кулі з переводними зображеннями тварин - символів року (відбиття моди на різного роду гороскопи). З'являються ялинкові іграшки у вигляді шоколадних фігурок.

Початок 21-го століття - майже повна іноземна інтервенція великою кількістю імпортної ялинкової продукції не дуже високої якості.

Щороку мода на новорічні прикраси змінюється. І вітчизняні атрибути нового року все важче відрізнити від закордонних. Вишуканi українськi iграшки стають престижними: вітчизняні фабрики випускають фігурну іграшку, дивні кулі з ручним розписом, копіюють старі іграшки на прищіпці.

Ну повинні ж ми чимось відрізнятися від китайських склодувів!

Клавдіївську фабрику ялинкових прикрас було відкрито у 1946 році. На підприємстві, яке займало величезні площі, працювало більш як півтисячі чоловік, а виготовлені ялинкові іграшки розсилали по всьому Союзу вагонними партіями. У 90-х роках великі масштаби фабрики спричинили труднощі, втративши величезний ринок збуту на території СРСР, фабрика тривалий час ледве животіла. Виробництво ожило після того, як підприємство стало складовою частиною ВАТ «Галімпекс».

На Клавдіївській фабриці не використовують ні пластмаси, ні інших «замінників». У хід ідуть лише натуральні матеріали. Виробництво невибагливих іграшок зі скла — досить складне і трудомістке. Щоб на ялинці з’явилася гарна іграшка у вигляді кулі чи дзвіночка, вона повинна пройти процес видування, сріблення, фарбування, розмальовування. А для досягнення краси й оригінальності всі ці процеси, за невеликим винятком, ось уже півстоліття здійснюються вручну. І навіть не збираються доручати виробництво «автомату»: побоюються, що іграшки тоді втратять свою ексклюзивність. Зі скла і подиху – так