аналіз обумовлюючих факторів – технічних, організаційних, соціально-економічних.
Об'єктами аналізу виступають:
· номенклатура проданої продукції та послуг, що надаються;
· втрати робочого часу та їх причини;
· характер та порівняльний рівень технологічних процесів та устаткування;
· прогресивність та відповідність сучасним вимогам організації праці та виробництва;
· рівень мотивації трудової діяльності;
· норми обслуговування та виробітку, рівень їх фактичного виконання тощо.
Визначення планової чисельності персоналу залежить від специфіки підприємства, особливостей його функціонування. Зокрема:
· розрахунки за своїм обсягом будуть різними для підприємств масового і серійного виробництва у порівнянні з підприємствами одиничного та дослідного виробництва;
· підприємство, яке докорінно диверсифікує свою діяльність, натрапить на значно більші проблеми у розрахунках, ніж підприємство, що розширює тільки обсяги виробництва чи надання послуг;
· підприємству, продаж на якому носить ритмічний характер протягом всього року, невідомі проблеми продажу сезонного характеру, у тому числі у розрахунках чисельності персоналу.
Техніка розрахунків планової чисельності окремих категорій працівників визначається конкретною специфікою їх професійної діяльності та галузевими особливостями функціонування того чи іншого підприємства. Але у всіх випадках вона має базуватись на врахуванні можливої економії затрат праці за факторами.
Персонал магазину «Все для немовлят» являє собою сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності.
Окрім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на основі тимчасового трудового договору (контракту). Враховуючи те, що багато підприємств поза основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їх призначенню, всі працівники підрозділяються на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності.
Такий розподіл персоналу підприємства на дві групи необхідний для розрахунків заробітної плати, узгодження трудових показників з вимірниками результатів діяльності.
Ефективне планування персоналу ґрунтується на володінні такою інформацією:
·
скільки працівників, якої кваліфікації, коли і де будуть потрібними;
·
яким чином можна залучити потрібний і скоротити чи оптимізувати надлишковий персонал;
·
як краще використовувати персонал відповідно до його здібностей, досвіду і внутрішньої мотивації;
·
яким чином забезпечити умови для розвитку персоналу;
·
яких витрат потребують дані кадрові заходи.
Визначити необхідну чисельність працівників, їхній професійний і кваліфікаційний склад дають змогу: виробнича програма, норми виробітку, заплановане підвищення продуктивності праці і структура робіт.
6. Склдання схем комунікаційних звязків на підприємстві
Комунікативна схема - це спосіб, за допомогою якого члени групи або команди спілкуються між собою. Вчені, досліджуючи динаміку груп, виявили кілька типових схем у групах або командах, які складаються з трьох, чотирьох та п'яти осіб. Типові схеми між учасниками груп з п'яти осіб показані на рис. 4.
Рисунок 4. Типи комунікативних схем на підприємстві
У схемі колесо усі комунікативні потоки проходять через одну центральну особу, яка, очевидно, є груповим лідером. По суті, колесо - найбільш централізована схема, оскільки одна особа отримує і поширює всю інформацію. Схема Уменш централізо-вана - до центру близькі двоє людей. Ланцюг забезпечує рівномірніший потік інфор-мації між учасниками, хоча двоє людей (на кожному кінці) взаємодіють лише з однією особою. Цей недолік усунуто у колі. Нарешті, комплексна схема прямого доступу найменш централізована, забезпечує вільний потік інформації між усіма членами групи: усі беруть однакову участь у комунікаціях, а груповий лідер, якщо такий є, не має надмірної влади.
Дослідженнями у цій сфері виявлено деякі цікаві зв'язки між типом схеми та груповим виконанням. Наприклад, коли завдання групи порівняно просте і рутинне, то централізовані схеми діють з більшою ефективністю та достовірністю. Лідер при-скорює виконання, координуючи потік інформації. Наприклад, коли група бухгалтерів виписує рахунки-фактури і розподіляє їх для оплати, то ці дії може ефективно коор-динувати один централізований лідер. Коли ж завдання складне, наприклад, ухвалення головного рішення про стратегію організації, то ефективнішими є децентралізовані схеми, оскільки відкриті канали комунікацій забезпечують більше взаємодії й ефективніше поширення відповідної інформації. Менеджери повинні визначати вплив комунікаційних схем на діяльність груп та організацій і намагатися правильно їх структурувати.
Іншими формами комунікацій в організаціях є потоки інформації між організаційними ланками або групами. Кожна з цих форм охоплює як усні, так і письмові комунікації, однак, відповідно, поширюється на моделі комунікацій по всій організації. Як показано на рис. 5, дві з цих форм комунікацій передбачають вертикальні та горизонтальні зв'язки в організаціях.
Вертикальні комунікації відбуваються вверх і вниз в ієрархічній структурі організації, як звичайно, за схемою формальної звітності. Це означає, що в комунікації беруть участь менеджери, їхні керівники та підлеглі. Вертикальні комунікації можуть охоплювати двох осіб або ж кілька різних організаційних рівнів.
Комунікації, спрямовані знизу вверх, - це повідомлення від підлеглих своєму керів-ництву переважно вверх за ієрархічною драбиною. Однак випадкове повідомлення може оминути якогось конкретного керівника. Типовим змістом таких комунікацій є прохання, інформація, яка, на думку менеджерів нижчого рівня, важлива для мене-джерів вищого рівня, відповіді на запити від менеджерів вищого рівня, пропозиції, скарги та фінансова інформація. Дослідженнями з'ясовано, що комунікації, спрямовані знизу вверх, легше піддаються викривленню, ніж ті, що йдуть зверху вниз. Підлеглі змінюють або вилучають інформацію, яка виглядає не на їхню користь, що більша дистанція між статусом керівника і підлеглого то більше між ними недовіри, й більша ймовірність приховування і зміни інформації.
Комунікації зверху вниз відбуваються тоді, коли інформація надходить вниз по ієрархічній драбині від керівництва до підлеглих. Типовим змістом цих повідомлень є вказівки, призначення нових обов'язків, зворотний зв'язок та загальна інформація, яку менеджери вищого рівня вважають потрібною для менеджерів нижчого рівня. Вертикальні комунікації можуть і повинні бути за природою двонапрямленими, оскіль-ки двонапрямлені комунікації з активним зворотним зв'язком загалом