Фонди підприємства можна умовно поділити на 3 групи:

1. Фонди власних коштів:

- статутний капітал;

- пайовий капітал;

- додатково вкладений капітал;

- інший додатковий капітал;

- резервний капітал.

2. Фонди позикових коштів:

- кредити банків;

- факторинг;

- лізинг;

- інші.

3. Оперативні грошові фонди:

- для виплати заробітної плати;

- для виплати дивідендів;

- для платежів до бюджету;

- інші.

Перша група фондів підприємства - це фонди власних коштів. Вони відіграють вирішальну роль в його діяльності, оскільки вимоги щодо їх обсягу і організації регламентовані чинним законодавством.

Капітал являє собою різницю між активами і зобов'язаннями підприємства. Капітал не є синонімом поняття "власні кошти", до його складу входять тільки ті кошти, які змінюють свою форму (з грошової переходять до матеріальної, і навпаки), а не витрачаються підприємством безповоротно.

Статутний капітал - це сума внесків, спочатку інвестованих власниками, в майно підприємства для забезпечення його статутної діяльності. Його розмір завжди чітко визначений у засновницьких документах підприємства. Статутний капітал є основою всієї діяльності будь-якого підприємства і має важливе економічне значення.

Пайовий капітал - це сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, передбачена засновницькими документами [3, с.28].

Додатково вкладений капітал - акціонерне товариство показує суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість. Інші підприємства відображають у цій статті суму капіталу, який вкладено засновником понад статутний [3, с.60].

Інший додатковий капітал відображає суму дооцінки необоротних активів, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, інші види додаткового капіталу [3, с.40].

Резервний капітал - це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Кошти резервного капіталу виступають гарантією безперебійної роботи підприємства і дотримання інтересів третіх осіб. Наявність такого джерела надає останнім упевненості у погашенні підприємством своїх зобов'язань.

Друга група фондів підприємства - це фонди позикових коштів. В умовах ринкової економіки жодне підприємство не може обійтися без позикових коштів. Різноманіття фондів дає можливість використати їх в різних ситуаціях. Позикові кошти в нормальних економічних умовах сприяють підвищенню ефективності виробництва. Їх наявність обумовлюється тим, що власні кошти покривають лише мінімальну потребу підприємства, необхідну для нормального здійснення його діяльності. Додаткова потреба, яка виникає в зв'язку з перевиконанням плану виробництва, затримкою у відправці готової продукції, нерівномірністю ходу виробництва або постачання сировини, має тимчасовий характер і може покриватися короткостроковими кредитами банків.

Кредит - позика в грошовій або натуральній формі, що надається однією юридичною або фізичною особою - кредитору іншій особі - позичальнику.

До позикових коштів, крім кредитів, відносять лізинг. Лізингом називається користування юридичною або фізичною особою засобами праці, що їй не належать, і є однією з форм кредитування товарів тривалого користування [18, с.63] .

Факторинг є різновидом посередницької діяльності, при якому фірма-посередник (факторингова компанія) за певну плату дістає від підприємства право стягувати і зараховувати на його рахунок належні йому від покупців суми грошей (право інкасувати дебіторську заборгованість). Одночасно з цим посередник кредитує оборотний капітал клієнта і бере на себе його кредитний і валютний ризики.

Оперативні грошові фонди підприємства, які створюють третю групу фондів, створюються їм періодично. Ці фонди грошових коштів можуть створюватися на всіх підприємствах. До них відносять фонд оплати праці, фонд для платежів до бюджету, фонд для освоєння нової техніки, відрахувань вищої організації.

Під моментальною ліквідністю розуміється здатність підприємства негайно погасити свої короткострокові зобов'язання за рахунок коштів і їх еквівалентів [43, с.301]. Концепція резервування коштів основана на принципі забезпечення миттєвої ліквідності підприємства, тобто вмить виконати вимоги кредиторів. Показник миттєвої ліквідності є основним показником, що характеризує ефективність управління коштами при здійсненні оцінки фінансового становища будь-якого підприємства, як внутрішнім, так і зовнішніми користувачами інформацією (акціонери, державні структури, потенційні прямі і портфельні інвестори, банки, контрагенти тощо). Норматив показника для промислових підприємств складає величину в діапазоні 20%-40% від короткострокової заборгованості (короткострокова заборгованість згідно з міжнародними і національними стандартами фінансової звітності - це заборгованість, термін погашення якої не перевищує 12 місяців) [43, с.266]. При наявності коштів на рахунках менше за 20% від короткострокової кредиторської заборгованості можна стверджувати про їх дефіцит і невисоку здатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів, при наявності коштів понад 40% від короткострокової кредиторської заборгованості зовнішній користувач ухвалює рішення про неефективний менеджмент керівництва підприємства у справі управління грошовими коштами. Показник миттєвої ліквідності розраховується за даними бухгалтерського балансу, який є відкритою інформацією ,і, отже, будь-який зовнішній користувач інформацією, той, що цікавиться підприємством, має можливість дати власну оцінку ефективності його діяльності.

Наведемо порядок розрахунку і використання резерву коштів, що застосовується на ВАТ "Концерн Стірол":

Порядок розрахунку резерву коштів.

1.1. Для визначення величини резервування враховується така заборгованість товариства перед юридичними і фізичними особами:

- короткострокові кредити банків;

- отримані позики;

- заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, яка сплачується в наступні 12 місяців;

- видані короткотермінові векселі;

- заборгованість перед постачальниками і підрядчиками терміном менш 1-го року;

- майбутні платежі до бюджету і позабюджетних фондів, згідно з даними бухгалтерського балансу;

- величина майбутніх витрат з оплати праці, згідно з даними бухгалтерського балансу;

- інша поточна заборгованість.

1.2. Норматив резервування встановлюється розміром 30% від середньої величини зобов'язань. Розмір нормативу резервування 30% від короткострокової заборгованості, з точки зору автора, по-перше, забезпечує моментальне виконання вимог кредиторів, по-друге, дозволяє утримувати величину коштів у рекомендованому діапазоні.

1.3. Середня сума зобов'язань відповідно до даних бухгалтерського обліку розраховується за