Оср. = ((Він/2+(О1+(О2+(Ок/2)/3,)) (2.1)

де Оср. - середня сума зобов'язань, тис. грн;

Він - сума короткострокових зобов'язань, визначених відповідно до п.1.1 на початок кварталу, що попередує резервуванню, тис. грн.;

О1 - сума короткострокових зобов'язань, визначених згідно з п.1.1 на кінець 1-го місяця кварталу, що попередує резервуванню, тис. грн;

О2 - сума короткострокових зобов'язань, визначених згідно з п.1.1 на кінець 2-го місяця кварталу, що попередує резервуванню, тис. грн;

Ок - сума короткострокових зобов'язань, визначених згідно з п.1.1 на кінець кварталу, що попередує резервуванню, тис. грн.

1.4. Сума коштів або прирівнених до них коштів, які підлягають резервуванню, розраховується щоквартально до 15 числа місяця, що йде за звітним кварталом.

1.5. Якщо розрахована сума резервування на майбутній період нижча за кошти резервного фонду, що є на депозитних рахунках і в цінних паперах, то протягом 10 банківських днів кошти мають бути поповнені до встановленого нормативу резервування.

1.6. Якщо розрахована сума резервування на майбутній період вища за кошти резервного фонду, що є на депозитних рахунках і в цінних паперах, але не перевищує 40-% покриття зобов'язань, розрахованих згідно з п.1.3, то величина зарезервованих коштів залишається незмінною.

1.7. Якщо розрахована сума резервування на майбутній період вища за кошти резервного фонду, що є на депозитних рахунках і в цінних паперах, і при цьому перевищує 40-% покриття зобов'язань, розрахованих згідно з п.1.3, то на чергове засідання правління товариства виноситься питання про використання суми перевищення фактичної величини резервування над нормативною.

1.8. За рішенням правління товариства надмірна частина коштів резервного фонду може бути використана на такі цілі;

- фінансування інвестиційних проектів, що реалізовуються товариством;

- на поповнення оборотних коштів товариства у випадку, якщо інвестиційні кошти, що фінансуються за рахунок вільних коштів резервного фонду, передбачають створення нових виробництв або збільшення виробничих потужностей;

- на дострокове погашення короткострокових і довгострокових позикових коштів, отриманих товариством під відсотки в порядку економічної доцільності.

2. Порядок використання коштів резервування.

2.1. Кошти резервного фонду надходять на депозитні рахунки в банку у національній або іноземній валюті першої категорії.

2.2. За рішенням правління товариства частина коштів резервного фонду може бути вкладена у високоприбуткові цінні папери, які будь-коли можуть бути реалізовані і перетворені на кошти. При цьому величина коштів резервного фонду та коштів, що знаходяться на депозитних рахунках, має складати не менше за 2/3 усіх резервованих коштів.

2.3. Кошти резервного фонду не можуть формуватися векселями.

Підприємство сфери діяльності Міністерства промислової політики України ВАТ «Концерн «Стірол» у I кварталі 2010 року покращило показники обсягів виробництва та продажу низки найменувань готової продукції. За інформацією підприємства, виробничою групою «Стірол» за січень-березень цього року реалізовано продукції на 448 мільйонів 620 тисяч гривень, що на 13,9 % більше, ніж за аналогічний період минулого року.

Зокрема, компанія за 3 місяці 2010 році збільшила обсяг реалізації карбаміду на 5,5 % (179 мільйонів 121 тисячу гривень), карбамідо-аміачних сумішей — в 2,7 рази (1 мільйон 569 тисяч гривень), натрієвої селітри в 3,4 рази (3 мільйони 320 тисяч гривень), полістиролів на 47,5 % (43 мільйони 51 тисячу гривень), лікарських засобів на 31,8 % (19 мільйонів 294 тисячі гривень). Крім того, в першому кварталі цього року реалізовано аміаку на 154 мільйони 945 тисяч гривень (у першому кварталі 2009 року компанія не продавала його взагалі).

Що стосується обсягів виробництва в натуральних показниках, то за січень-березень 2010 року досягнуто позитивної динаміки за такими видами продукції: аміак (+ 48,1 %), нітрит натрію (+ 50,5%), полістироли (+19,2 %), аміносмоли (+9,2%), лікарські препарати (+103,8 %) в порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Методи організаційного впливу відображають статистику управління, тобто організаційні аспекти системи. Їх дієвість найбільше проявляється в період створення нових організацій і підприємств, а також під час їхньої реорганізації [44, с.316].

У процесі поточного управління методи організаційного впливу використовуються і як організаційне стимулювання, до якого належать: підвищення в посаді, наділення працівників додатковими правами, надання їм більшої самостійності в роботі тощо.

Підвищення в посаді є одним з ефективних засобів впливу на працівників, який покладає на них відповідальність, змушує добре працювати і викликає почуття обов’язку за виявлену довіру. Пониження в посаді у багатьох випадках є також дієвим стимулом, який зобов’язує покращувати роботу.

Розширення прав і самостійності організаційно впливає на працівників, якщо це зумовлено об’єктивною необхідністю.

Отже, методи організаційного впливу забезпечують передусім регламентування організаційних основ управління. Це також і форма організаційного нормування, що передбачає розробку різних нормативів, які використовуються в системі управління, – правил внутрішнього розпорядку підприємств, організацій, нормативів часу на виконання окремих управлінських робіт.

Методи розпорядчого впливу відображають динаміку процесу управління і є поточним розпорядженням. Вони спрямовані на вирішення різноманітних питань оперативного характеру, які виникають у процесі управління.

Розпорядчий вплив здійснюється через накази і розпорядження, визначення завдань, встановлення відповідальності, інструктаж підлеглих, координацію робіт і контроль за виконанням їх.

Накази і розпорядження можуть бути усними або письмовими. Це залежить від важливості завдань, умов діяльності та інших факторів. Але існують загальні рекомендації щодо цієї форми розпорядження. Наказ слід віддавати чітко і коротко. У багатьох випадках його доцільно висловлювати у вигляді прохання. Потрібно намагатися більше навчати, ніж наказувати. Основні вимоги до розпоряджень наступні: мають бути зрозумілими і об’єктивними; не повинні завдавати шкоди авторитету керівника; розпорядження слід віддавати з урахуванням індивідуальних якостей працівників; вони ефективні, коли розвивають ініціативу і самостійність у підлеглих; ступінь деталізації розпорядження залежить від умов, що склалися, і здібностей