В економічному відношенні район розташування родовища, в основному, сільськогосподарський. В м. Ромни розвита легка промисловість. В 60-х роках почала розвиватись нафтогазовидобувна промисловість. Поруч родовища ведеться промислова розробка нафтогазоконденсатних родовищ Талалаївської групи.

Населення району зайняте в сільському господарстві, а також на нафтопромислах та промислових підприємствах.

Рисунок 1.1.

1.2 Історія відкриття та вивчення родовища

Пошуково-розвідувальні роботи в межах розглядуваної території почалися ще в кінці 30-х років. В 1940 р. роботами КМПВ було виявлено Талалаївську складку. В результаті структурно-картуватьного буріння в 1961-1962 роках. в відкладах палеогену були оконтурені Липоводолинське і Андріяшівське підняття. В 70-х роках сейсморозвідувальними роботами відмічено моноклінальний схил на південь від Бабченсько-Великобубнівської групи піднять і уточнена будова Хмелевського, Гришенківського, Талалаївського, Миколаївського і інших піднять. Виявлені Західно-Стряпчинська, Новопетрівська і Олавська структури.

Перші свердловини були пробурені в 1961-1967 рр. на Великобубнівській площі, де були отримані промислові припливи нафти з покладів нижнього карбону.

В 1980-1982 рр. відкриті нові родовища нафти та газу на Сологубівській, Коржівській, Перекопівській, Турутинській і Андріяшівській площах.

В 1981 р. в результаті перегляду матеріалів минулих років, з
урахуванням матеріалів сейсмопартії в нижньокам'яновугільних відкладах були виявлені Ромашівська і Посадська структурні тераси північно-західного простягання, з півночі обмежена тектонічним порушенням. У центральній її частині спостерігається порушення невеликої амплітуди. Розміри перспективної площі по відбиваючому горизонту Vв3 по ізогіпсі – 3050 складають 7х1 км, амплітуда – 100 м. Перспективна площа 7 км2.

В 1984 – 1986 р.р. згідно проектів на пошукове і розвідувальне буріння, складених “УкрГіпроНДІнафта”, на площі було пробурено дві пошукові і одна розвідувальна свердловини.

В пошуковій свердловині 1-Ромашівська під час випробування горизонтів В_і В-18 візейського ярусу було відкрито два нафтових поклади. При випробуванні горизонту В-18 (інтервал перфорації 3242-3250 м) був отриманий приплив нафти дебітом до 98,5 т/д і газу 26,1 тис.м3/д на 7 мм штуцері. При випробуванні горизонту В-17 (інтервал перфорації 3198-3227 м) був отриманий приплив нафти дебітом 192,5 т/д і 44,3 тис.м3/д газу на 9 мм штуцері. З свердловин 2-Ромашівська і 3-Ромашівська при випробуванні горизонтів В-17 і В-18 отримані припливи мінералізованої води і вони були ліквідовані з геологічних причин.

Свердловина 1-Ромашівська введена в дослідно-промислову експлуатацію 01.09.1986 р. на горизонт В-17 з дебітом 60 т/д при обводненості 2 %, фонтанним способом. З 26.03.91 р. свердловина знаходилась в п'єзометричному фонді. В січні 1994 р. в свердловині був додатково розкритий горизонт В-18. З 01.01.1997 р. свердловина 1-Ромашівська переведена в фонд п'єзометричних.

2 Геологічна будова та нафтогазоносність

2.1 Стратиграфія

Ромашівське нафтове родовище розташоване в північно-західній частині Дніпровсько-Донецької западини між Дмитрівським та Роменським соляними штоками.

В геологічній будові родовища беруть участь девонські, кам'яновугільні, пермські і мезокайнозойські відклади, що залягають на докембрійському кристалічному фундаменті. Глибина залягання покрівлі фундаменту 5–6 км. Докембрійські відклади на родовищі не розкриті, але на сусідніх родовищах в північній прибортовій зоні вони представлені метаморфічними і виверженими породами, типовими для Українського кристалічного масиву.

Палеозойська ера представлена відкладами девонської, кам’яновугільної і перської систем.

Девонська система (D). Відклади девонської системи в межах Ромашівського родовища представлені породами верхнього відділу і розкриті свердловинами 1_Ромашівська та 2-Ромашівська.

Верхньодевонські відклади (D3). Верхньодевонські відклади на Ромашівській площі представлені надсольовою сульфатно-карбонатною товщею данково-лебедянського горизонту фаменського ярусу, яка складена брекчіями з уламків ангідритів і вапняків сірого кольору, зцементованих глинистою речовиною. В надсольовій товщі в свердловині 2-Ромашівська по комплексу ГДС в інтервалах 3833–3838 м, 3851–3860 м породи літологічно діагностовані як ефузивні.

Соленосні відклади в свердловині 1-Ромашівська розкриті з глибини 3662 м, а в свердловині 2-Ромашівська – з глибини 3880 м. Це світло-сіра, до чорної, кам'яна сіль. Розкрита товщина девонських відкладів на Ромашівській площі складає 69–100 м.

Кам'яновугільна система (C). На породах девонської системи з частковим розмивом залягають утворення кам'яновугільної системи. Вона представлена трьома відділами -нижнім, середнім і верхнім. Загальна товщина кам'яновугільних відкладів у свердловинах Ромашівської площі складає 1462–1496 м.

Нижньокам’яновугільні відклади (С1). Відклади нижнього карбону поділяються на турнейський, візейський, серпухівський яруси, які в свою чергу підрозділяються на під’яруси.

Турнейський ярус (С1t). Відклади турнейського ярусу представлені чергуванням кварцових пісковиків, аргілітів і алевролітів. Пісковики сірі і світло-сірі, різнозернисті (від дрібнозернистого до гравійного), кварцові (зерна кварцу погано окатані, ідентичні зерна від 5 до 10 мм в діаметрі).

Аргіліти темно-сірі, зеленувато-сірі та строкаті, слабо слюдисті невапнисті, щільні.

Алевроліти світло та темно-сірі, слабослюдисті, невапнисті, щільні, міцні.

Розкрита товщина турнейських відкладів на Ромашівському родовищі складає 162–282 м.

Візейський ярус (С1v). Утворення візейського ярусу залягають з кутовою і стратиграфічною неузгодженістю на породах турнейською ярусу та підрозділяються на нижній і верхній під'яруси.

Нижньовізейський під’ярус (С1v1). За літологічними ознаками розріз нижньовізейського підярусу представлений двома чітко вираженими товщами: нижня – піщано-глиниста, верхня – вапнякова.

Нижня піщано-глиниста частина підярусу представлена пісковиками сірими і світло-сірими, дрібно- і середньозернистими з пропластками алевролітів і аргілітів темно-сірих.

Верхня вапниста частина складена в більшості вапняками сірими, темно-сірими, щільними, міцними, масивними, глинистими, з прошарками аргілітів темно-сірих. Товщина під'ярусу на Ромашівському родовищі складає 67–80м.

Верхньовізейский підярус (С1v2). Верхньовізейські відклади представлені чергуванням пісковиків, алевролітів і аргілітів з прошарками вапняків і залягають на розмитій поверхні нижнього візею. В верхній частині розрізу кількість аргілітів і алевролітів збільшується.

Пісковики світло-сірі, різнозернисті, кварцеві з включеннями глинистого матеріалу. Алевроліти сірі, темно-сірі, невапнисті щільні, міцні з прошарками пісковиків.

Аргіліти темно-сірі до чорних, щільні, слабослюдисті, невапнисті, місцями алевролітисті, з включеннями сидериту з відбитками флори і фауни.

Вапняки сірі, до темно-сірих, глинисті, щільні, міцні, з прошарками аргілітів.

У складі ярусу виділяються