- імпульсний нейтрон-нейтронний каротаж (ІННК).

Для контролю технічного стану стовбура свердловини виконувались такі методи:

- інклінометрія;

- кавернометрія і профілеметрія;

- термометрія;

- контроль якості цементування (АКЦ і ГГК).

З метою кореляції, виділення колекторів і загальної характеристики розрізів свердловин, в масштабі 1:500 записувались криві стандартного каротажу, радіоактивного каротажу та кавернометрії. Для детального розчленування розрізу, виділення ефективних товщин, визначення пористості і насичення пластів у масштабі 1:200 реєструвались криві електричних методів (БКЗ, МК, МБК, БК, ІК), радіоактивного і акустичного каротажів.

Реєстрація кривих стандартного каротажу (СК) і бокового каротажного зондування (БКЗ) проводилась апаратурою АБКТ і АГАТ-ЕК. Запис кривих БКЗ проводився набором підошовних градієнт-зондів: 0,45; 1,05; 2,25; 4,25; 8,5 м і покрівельним зондом розміром 2,25 м в масштабі 2,5 Омм/см. Швидкість запису складала до 2000 м/год. Вимірювання природних потенціалів (ПС) проводилося в масштабі 12,5 mV на 1 см. Криві БКЗ використовувались для визначення питомого опору пластів, характеру насичення та визначення ГВК.

Діаграми мікрокаротажу (МК) записувались апаратурою МДО-3, МК - АГАТ мікропотенціал – зондом А 0,05 М і мікро градієнт – зондом А 0,025 М 0,025 N з швидкістю запису до 1000 м/год і масштабом опору 1 Омм/см. За діаграмами МК визначалась ефективна товщина пластів та проводилось розчленування розрізу на проникні і непроникні пласти.

Боковий коротаж (БК) записаний апаратурою АБКТ, у логарифмічному масштабі. Дані БК використовувались для кореляції розрізів, визначення потужності та питомого опору пластів і літологічного розчленування. Швидкість запису складала до 2000 м/год.

Мікробоковий каротаж (МБК) виконаний у лінійному масштабі 2,5 Омм на 1 см апаратурою МБК, МК-АГАТ зі швидкістю запису до 1000 м/год. Метод використовувався для уточнення літологічного складу порід, визначення товщини пластів і підрахункових параметрів у комплексі з іншими методами.

Діаграми індукційного каротажу (ІК) реєструвалися приладом АІК-4, АІК_зондами 8, 1, 4 та 7 і 1,6 відповідно, масштаб провідності 50 мСм/м на 1см. Швидкість запису до 2000 м/год. Метод ІК разом з іншими електричними методами каротажу використовувався для визначення питомих опорів колекторів, визначення характеру насичення, виділення контактів.

Мікрокавернометрія (МДС) виконувалась апаратурою СКП, АГАТ-ЕК зі швидкістю запису до 2000 м/год і використовувалась при інтерпретації кривих електричного каротажу та уточнення геологічного розрізу свердловини.

Акустичний каротаж (АК), який є основним методом для визначення пористості колекторів, виконувався апаратурою СПАК-6 в масштабі запису 20 мкс/м на 1 см, зі швидкістю реєстрації до 1000 м/год. Для отримання якісного матеріалу виконувались вимоги діючих інструкцій по настройці і проведенню свердловинних вимірювань. Вірність масштабів контролювалась по реперних пластах і сталевій колоні. АК є сучасним серійним методом, що дозволяє найбільш якісно оцінити параметри пласта.

Радіоактивний каротаж (ГК, НГК) записувався свердловинними приладами ДРСТ-3 з індикатором NaI (Fe). Для дослідження використовувались полонієво-берилієві джерела потужністю від 2,2106 до 9,4106 нейтронів за 1 с із довжиною зонда 60 см. Для запису кривої ГК використовувався масштаб 14,3410-2 nА/кг (2 мкР/год на 1 см, або 2 г на 1 см), а для НГК – 0,2 ум.од. на 1 см, або імп/хв на 1 см. Швидкість реєстрації кривих РК складала 600-800 м/год. Матеріали РК використовувались для літологічного розчленування розрізу свердловин, їх кореляції, виділення колекторів.

Імпульсний нейтрон-нейтронний каротаж (ІННК) виконано в свердловині 1-Ромашівська в продуктивній частині розрізу апаратурою ІГН-6 з лічильником СНМ-18. Швидкість запису – 240 м/год, величина зонда – 40 см, постійна часу ф=6 с. Криві реєструвалися із затримкою 1050, 1350, 1650 с, масштаб інтенсивності становив 300, 50 і 25 імп/хв на 1 см відповідно. ІННК використовувався для виділення продуктивних пластів, визначення водонафтових контактів.

Інклінометрія проводилась інклінометрами типу КІТ. Крок замірів кутів і азимутів становив 25 м, а на перекриттях - 5 м. Дані вимірів кута і азимуту використовувались для забезпечення буріння в заданому напрямку та при геологічних побудовах.

Кавернометрія і профілеметрія проводилась з метою підрахунку об’єму затрубного простору свердловини при цементуванні, для врахування геометрії стовбура під час проведення аварійних робіт, уточнення геологічного розрізу свердловин. Кавернометрія виконувалась приладами СКП-1 із швидкістю запису 1000-2000 м/год, в горизонтальному масштабі 5 см/м.

Температурні виміри в свердловині 1-Ромашівська виконувались з метою вивчення природного теплового поля, визначення температури промивної рідини в стовбурі свердловини і встановлення висоти підйому цементу після цементування колони. Заміри проводились приладами Т-5 в масштабі 0,5С/см.

Якість цементування, ступінь зчеплення цементу з колоною і породами визначались акустичним методом контролю цементування колон (АКЦ) апаратурою АКЦ-4.

З метою виділення колекторів, вивчення їх фільтраційних властивостей і визначення характеру насичення в процесі буріння проводились дослідження випробувачем пластів на кабелі ОПН-140, ГДК-1. Розкриття продуктивних пластів після спуску експлуатаційних колон проводились перфораторами типу ПКС з щільністю прострілу від 8 до 18 отворів на погонний метр.

Геофізичні дослідження виконувались каротажними станціями ЛКЦС-10, ЛКС-7-АУ-03 і підйомниками ПКС-3, ПКС-5, АКППМ-45 з використанням одно- і трьохжильних кабелів з розривною потужністю від 53 до 90 кН і максимальною робочою температурою від 70 до 200С.

Метрологічне забезпечення геофізичної апаратури здійснювалось згідно з чинними інструкціями по експлуатації кожного виду апаратури. До вимірів у свердловині допускалася апаратура і свердловинні прилади, які проходили стандартизацію і градуювання в спеціальній еталонній свердловині глибиною 180 м з відомим розрізом. Значення уявного опору (сп) затвердженні геологічною службою як еталонні.

Якість матеріалів ГДС задовільна, в основному відповідає вимогам “Технічної інструкції… і дозволяє використовувати їх для виділення ефективних товщин, оцінки ємкісно-фільтраційних властивостей і визначення характеру насичення. Виконаний комплекс ГДС у розрізах свердловин продуктивних відкладів наведений у таблиці 3.2.

Ефективність методів ГДС різна і залежить