На Ромашівському родовищі у відкладах горизонтів В-17 і В-18 в свердловині 1-Ромашівська були відкриті два нафтогазоносних поклади.

Горизонт В-17 розкритий свердловинами 1-Ромашівська, 2-Ромашівська і 3-Ромашівська в інтервалі глибин 3198–3304 м. Літологічно він представлений чергуванням різнозернистих кварцевих пісковиків і горизонтально прошаркуватих аргілітів і алевролітів. Загальна товщина горизонту коливається від 29 до 41 м.

Горизонт В-18 розкритий в інтервалі глибин 3240–3347 м, свердловинами 1-Ромашівська, 2-Ромашівська, 3-Ромашівська. Літологічно він представлений чергуванням різнозернистих пісковиків, алевролітів і аргілітів. Загальна товщина горизонту – 7–37 м.

Товщина верхньовізейського підярусу на Ромашівському родовищі склала 268–280 м.

Серпухівський ярус (С1s). Відклади серпухівського ярусу залягають зі стратиграфічною неузгодженістю на породах візейського ярусу і представлені, в основному, аргілітами сірими до чорних, щільними, невапнистими, слабо слюдистими. Зустрічаються прошарки алевролітів, пісковиків і вапняків. Товщина ярусу на Ромашівському родовищі коливається від 118 до 150 м.

Середньокам'яновугільні відклади (С2). В межах Ромашівського родовища відклади середньо-кам'яновугільного віку представлені башкирським і московським ярусами, які в свою чергу підрозділяються на підяруси.

Башкирський ярус (С2в). Башкирські відклади із значною стратиграфічною неузгодженістю залягають на породах нижньокамяновугільного віку і підрозділяються на дві товщі: вапняково-аргілітову і піщано-глинисту. Нижня товща відповідає стратиграфічно нижньобашкирському підярусу, верхня – верхньобашкирському.

Відклади нижньобашкирського підярусу складені, в основному, пластами вапняків сірих, темно-сірих, кристалічних з рідкою фауною, прошаркам аргілітів, алевролітів і темно-сірих слюдистих пісковиків.

Верхньобашкирський підярус представлений аргілітами сірими темно-сірими і прошарками пісковиків сірих, дрібно- і середньо-зернистих, кварцевих, глинистим цементом і алевролітами. В poзрізі зустрічаються вапняки незначної товщини.

Товщина ярусу коливається від 307 м (св. 2-Ромашівська) до 325 м (св 1-Ромашівська).

Московський ярус(С2m). Московський ярус представлений строкато-барвною піщано-глинистою товщею, товщиною 309-397 м. Нижня піщано-глиниста товща складена пластами пісковиків, алевролітів, строкато-барвних аргілітів з рідкими прошарками вапняків і вугілля. Верхня – глинисто-карбонатна товща, складена аргілітами, алевролітами строкато-барвними, з прошарками вапняків.

Верхньокам'яновугільні відклади (C3). Відклади верхнього карбону з кутовою і стратиграфічною неузгодженністю залягають на породах середньокам'яновугільного віку. Вони представлені піщано-глинистою товщею, яка складена строкатими різнозернистими, кварцеполевошпатовими пісковиками з прошарками строкатих аргілітів і алевролітів.

Товщина відкладів верхнього карбону на Ромашівськнй площі складає 200 –235 м.

Пермська система (Р). В розрізі Ромашівського родовища відклади пермської системи залягають на піщано-глинистій товщі верхнього карбону зі стратиграфічною неузгодженністю і представлені тільки нижнім відділом, який складений вапняками і доломітами з прошарками строкатих глин, алевролітів і пісковиків. Відмічаються прошарки кам'яних солей.

Товщина пермських відкладів 95–99 м.

Мезозойська ера. Представлена відкладами тріасової, юрської і крейдової систем.

Тріасова система (Т). В складі тріасової системи в межах Ромашівського родовища виділяються нижній і верхній відділи.

Тріасові відклали залягають на відкладах верхньої пермі і представлені піщано-глинистими осадами. По літології виділяються піщано-карбонатна і піщано-глиниста товща.

Піщано-карбонатна товща залягає в основі тріасу і є його базальним горизонтом. Представлена вона пісковиками світло_сірими, середньозернистими з прошарками строкатих глин і вапняків. Товщина –371 м.

Піщано-глиниста товща представлена строкатими глинами, алевролітистими, з прошарками пісковиків. Товщина 246–277 м.

Юрська система (J). Відклади юрської системи залягають на розмитій поверхні тріасу і представлені середнім і верхнім відділами.

Середній відділ (J2). До середнього відділу відноситься товща піщано-глинистих утворень, в складі яких виділяються байоський, батський і келовейський яруси.

Літологічно байоський ярус представлений пісками і пісковиками сірими, дрібно- і середньозернистими, кварцовими з прошарками глин.

Батський ярус літологічно складений глинами сірими, слюдистими, щільними, і прошарками кварцевих пісковиків.

Келовейський ярус представлений глинами сірими, слабоалевролітистими, вапняковими, з фауною амонітів і остракод. Товщина ярусу – 50–55 м.

Товщина відкладів середньої юри 171 м (св. 1-Ромашівська).

Верхній відділ (J3). В розрізі верхньоюрських утворень виділяються оксфордський і кімериджський яруси.

В літологічному відношенні вони складені глинами сірими і зеленувато-сірими, щільними, алевритистими, вапнистими, з прошарками глинистих пісків і пісковиків. Товщина відкладів верхньої юри на Ромашівському родовищі становить 170 м.

Крейдова система (К). Відклади крейдової системи залягають на розмитій поверхні верхньоюрських утворень і представлені нижнім і верхнім відділами.

Нижня крейда (К1). Нижньокрейдові відклади виділяються на родовищі, в об’ємі готерів-баремського, аптського і альбського ярусів і залягають на розмитій поверхні верхньоюрських порід. Представлені пісковиками і пісками сірими, різно- і крупнозернистими, з прошарками глин.

Товщини нижньокрейдових відкладів 170–180 м.

Верхня крейда (К2). Верхньокрейдові відклади представлені сеноманським ярусом і турон-маастрихтською товщею. Сеноманський ярус складений пісками зеленувато-сірими, дрібно- і середньозернистими, кварцево-глауконітовими, з прошарками пісковиків.

Турон-маастрихтська товща об'єднує в собі відклади туронського, коньякського, сантонського, кампанського і маастрихтського ярусів. Комплекс складений крейдою білою з прошарками мергелів. Товщина верхньої крейди - 500м.

Кайнозойська ера включає в себе палеогенову, неогенову і четвертинну системи.

Палеогенові відклади (Р) залягають на розмитій поверхні відкладів верхньої крейди і представлені канівським, бучацьким і київським ярусами еоцену і харківським ярусом олігоцену. Еоценові відклади представлені піщаною і глино-мергелевою товщею.

Піщана товща складена пісками зеленувато-сірими, дрібно- і середньозернистими, з прошарками глин, вік - відповідно канівському і бучацькому ярусам.

Глинисто-мергельна товща складає київський ярус, представлена мергелем світло-сірим, щільним, піщанистим, вище якого залягають глини. Товщина еоцену, в середньому – 175 м. Олігоценові відклади представлені пісками зеленувато-сірими, дрібно- і тонкозернистими, з прошарками глин і відносяться до харківського ярусу. Товщина – 120–125 м.

Неогенова і четвертинна системи (N+Q). Утворення неогенової системи із стратиграфічним неузгодженням залягають на відкладах палеогену. Літологічно неогенова система представлена пісками сірими і жовтувато-сірими, різнозернистими з прошарками глин. Товщина їх становить 72–74 м.

Четвертинні відклади перекривають повсюдно неогенові і літологічно представлені суглинками жовтувато-сірими, піщанистими.

Товщина четвертинних відкладів на родовищі складає 50–77 м.

Результати стратиграфічного розчленування розрізів свердловин Ромашівського та сусідніх з ним родовищ наведені в таблиці 2.1, а зведений геолого-геофізичний розріз на графічному додатку .

Таблиця 2.1 – Стратиграфічні розбивки свердловин Ромашівського та